1. Загальна характеристика освіти в Україні у першій половині XIX століття

З початком XIX століття традиційні школи зникають. Ріст крі­пацтва спричинив зникнення сільських шкіл. Російський уряд намагається заводити свої урядові школи з одноманітною органі­зацією, однаковими програмами та вимогами в напрямі русифіка­ції українців. Та його заходи не мали особливого успіху. Під тис­ком передової громадської думки царський уряд Олександра І проводить реформування системи освіти в Росії за західноєвро­пейським зразком, запозичивши систему освіти періоду францу­зької революції. Оперуючи зовні просвітительськими ідеями, а па- справді перекручуючи їх, царські урядовці прийняттям Статуту 1804 року знешкоджують ці ідеї, пристосувавши їх до своїх потреб.

С і ату г навчальних закладів передбачав, шо державна система освіти має будуватись «відповідно до обов’язків і користі кожного стану». Основними типами навчальних закладів були визначені: церковнопарафіяльні школи (І рік навчання); повітові (2 роки навчання); гімназії (4 роки навчання); ліцеї; університети,

Поряд з ними існували духовні семінарії та духовні училища. Тобто відзначається виразний «становий» характер освіти; у гім­назіях вчилися діти дворянські, в семінаріях — діти духовенства, в повітових — діти міщан.

Існували ще так звані прихідські (початкові) школи, призначені для елементарної освіти селянства. Виникали вони поволі та в об­меженій кількості.

В однорічних початкових школах діти навчалися читати, писа­ти, виконувати перші дії, обов’язковим було вивчення Закону Бо­жого. На утримання цих шкіл уряд коштів не виділяв. Тому в 1820-х роках у деяких місцевостях, як, наприклад Київщині, виникають ланкастерські школи. При наявності від 60 до 120 учнів і одного вчителя доводилось вдаватись до системи взаємного навчання.

Про окремі деталі організації навчання в ланкастерській школі повну інформацію подає документ, складений учителем Полонським у 1840 році. Це перелік предметів, необхідних для навчання дітей за методом Ланкастера: ЗО паличок розміром 3 вершки, 50 дощечок і ві­шалка для таблиць. Всі учні поділяються на 8 класів: першокласники вчилися писати букви спочатку на піску, учні 2—6 класів писали крей­дою і грифелями на дощечках, а учні 7—8 класів — перами на папері. Белль-ланкастерська система навчання проіснувала в Києво-Печер- ській чоловічій парафіяльній школі до першої половини XIX ст.

Другим ступенем у системі початкових шкіл були повітові (2 роки навчання). Кількість навчальних дисциплін була збільше­на: арифметика, геометрія, загальна фізика, технологія, природ­нича історія, географія, російська, польська, німецька, французь­ка мови, креслення, малювання, катехізис. Діти отримували необ­хідні знання відповідно до їх стану та рівня промисловості, а також такі, які б дали їм змогу навчатись у гімназіях.

Випускники гімназій могли продовжити навчання в універси­тетах, які включали такі факультети: морально-політичний, фі- зико-математичний, медичний, філологічний, юридичний тощо.

17 січня 1805 року було відкрито університет у Харкові, який складався з 4-х факультетів. В 181! р. зі складу університету виді­лився педагогічний інститут, що став своєрідною базою для підго­товки кадрів викладачів перш за все для самого університету, а зго­дом — кузнею учительських кадрів для України.