
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Передмова
- •Предмет і завдання історії педагогіки
- •Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища. Виховання у пєрвісногиу суспільстві
- •Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища. Виховання у первісному суспільстві
- •Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації
- •Виховання у Древній Греції
- •Древньогрецькі філософи про формування людської особистості (Сократ, Платон, Аристотель, Демокрит)
- •Школа і педагогіка Стародавнього Риму
- •Структурно-логічні схеми
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Система лицарського виховання
- •Виникнення освіти для дівчат
- •Виникнення перших університетів у Західній Європі та організація навчання
- •Тема II
- •Виникнення освіти для дівчат
- •Виникнення перших університетів у Західній Європі та організація навчання
- •Культура епохи європейського Відродження. «Будинок радості» Вітторіно да Фельтре
- •Поєднання навчання з продуктивною працею Томаса Мора й Томазо Кампанелли
- •Гуманістичні ідеї освіти й виховання (ф. Рабле, е. Роттердамський, м. Монтень)
- •Структурно-логічна схема
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема III
- •Життя та діяльність я.А. Коменського
- •Світогляд я,а. Коменського та його завдання виховання особистості
- •Принцип природовідповідності, вікова періодизація та система шкіл (за я.А. Коменським)
- •Класно-урочна система я.А. Коменського. Принципи навчання
- •Підручники я.А. Коменського
- •Я.А. Коменський про школу, вчителя та моральне виховання дітей
- •Педагогічні ідеї д. Локка
- •Ідея вільного виховання ж.-ж. Руссо. Вікова періодизація та система виховання ж.-ж. Руссо
- •Педагогічні погляди французький філософів к. Гельвеція та д. Дідро
- •Педагогічні погляди французький філософів к. Гельвеція та д. Дідро
- •Структурно-логічні схеми
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема IV західноєвропейська педагогіка кінця XVIII — першої половини XIX століття
- •Життя та педагогічна діяльність й.Г. Песталоцці
- •Ідея гармонійного виховання Песталоцці. Його теорія елементарної освіти та методика початкового навчання
- •Ідеї німецьких педагогів-філантропістів
- •Неогуманізм. В. Гумбольдт та його освітні проекти
- •Теорія навчання й виховання й. Гербарта
- •7. Р. Оуен про формування особистості
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Ідея цілісного виховання р. Штайнера
- •Ідеї виховання й навчання в педагогіці екзистенціалізму
- •Структурно-логічна схема
- •Тема VI сучасна освіта у найрозвиненіших країнах світу
- •Система освіти в сша
- •Освітня система у Великобританії
- •Характеристика освітньої системи у Франції
- •Характеристика освітньої системи у Франції
- •Система освіти в Японії
- •Структурно-логічні схеми
- •Тема VII
- •Зміст та організація навчання у Київській Русі
- •Перекладна літетатура та перші педагогічні пам’ятники Київської Русі
- •Тема VIII
- •Виникнення братських шкіл. Острозька академія
- •Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні та ін.)
- •Структурно-логічна схема
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема IX
- •Вплив європейських культурних процесів на освітньо-культурне відрождення в Україні. Перші українські вчені: п. Русин і ю. Дрогобич
- •Енциклопедія п. Беринди та риторика і. Галятовського
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Ідея народності та природовідповідності виховання г. Сковороди
- •Структурно-логічна схема
- •Творчі завдання і реферати
- •Тема XI
- •Загальна характеристика освіти в Україні у першій половині XIX століття
- •Культурно-освітня діяльність західноукраїнських діячів (м. Шашкевич, і. Вагілевич, я. Головацький, й. Левицький)
- •Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (т. Шевченка, п. Куліша, м. Костомарова)
Енциклопедія п. Беринди та риторика і. Галятовського
У становленні й розвитку прогресивної педагогічної теорії і практики позитивну роль відіграла діяльність Памво Беринди — відомого просвітителя кінця XVI і першої половини XVII ст. Припускають, що він народився у 50-—70-х роках XVI ст. в молдавській сім’ї на Гір и кар папі або у Молдові. Соціальне походження невідоме. Освіту здобував у Львівській братській школі, після закінчення якої працював певний час у друкарні Ф. Балабана в Стрятині, поблизу Бережан.
Підтримуючи тісні зв’язки зі Львівським братством, П. Берин- да деякий час працював вчителем братської школи, пізніше — в друкарнях Львова, Перемишля, а з 1616 по 1619 рр. — в друкарні Києво-Печерської лаври.
Найбільш відомою працею П. Беринди, яка має велике педагогічне значення, є словник «Лексікон славено-россійский имен толкование». Він являв собою енциклопедичне зібрання відомостей про зовнішній світ, природу та людину. При його написанні
П. Беринда ставив за мету не тільки полегшити вивчення наук, але й зробити його свідомим.
До історії України Іоаникій Галятовський (близько 1620—1688) увійшов як педагог, письменик-полеміст, публіцист, суспільний діяч.
Освіту отримав в Київській колегії під керівництвом Л. Бара- новича. В 1649—1651 рр. був професором риторики в Київській колегії, в 1951 р. прийняв чернецький сан, в 1659 р. повернувся до Києва та Київської колегії.
В 1664 р. І. Галятовський від’їжджає з Києва та мандрує по Україні та Білорусії у пошуках матеріалів з життя народу для своїх книг. З 1669 р. до останніх років свого життя обіймає посаду архімандрита Єлецького монастиря у Чернігові.
Творча діяльність І. Галятовского співпала із закінченням національно визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. У повоєнний час Київська колегія опинилася в тяжкому стані. І. Галятовський багато зробив для її відродження.
Великим внеском у розвиток педагогічної теорії та практики на Україні став його посібник з риторики «Наука, або Спосіб складання казань», у якому дані конкретні рекомендації для підготовки та виголошення різного роду ораторських промов. Особливо важливим вважав він те, щоб кожне слово було зрозуміле для слухача, щоб промовець не тільки сам добре уявляв собі суть того, про що веде мову, але й вмів передати її слухачам, розтлумачити та донести до їх свідомості.
Посібники І. Галятовського широко використовувалися в навчальних закладах України, Білорусії та Росії, чим сприяли подальшому розвитку вітчизняної педагогіки.
Педагогічні погляди Є. Славинецького та С. Полоцького
У педагогічній думці цього періоду можна виділити офіційну систему освіти і виховання, яка виражала інтереси панівних класів, прогресивну педагогічну теорію і практику та псевдонародні педагогічні теорії й ідеї.
Між представниками цих напрямів йшла тривала й гостра боротьба. Вона позначилась на виховній і освітній діяльності, педагогічній та художній літературі.
Прогресивні педагогічні ідеї того часу відображалися в статутах братських шкіл, різних полемічних творах релігійного і політичного характеру, зокрема, в творах видатних діячів братських шкіл Лаврентія та Стефана Зизаніїв, творах Івана Вишенського, Кирила Ставровецького, Іова Борецького та ін.
У літературно-художніх, полемічних, історичних працях письменників і просвітителів України цього періоду знаходимо думки про соціальну роль, характер і значення виховання й освіти. У розт витку педагогічної думки у. XVII ст. можна чітко виділити два напрями: орієнтація на зразки грецької культури й освіти (Єпифа- ній Славинецький) та розвиток педагогічної теорії і практики на основі слов’янських педагогічних традицій з урахуванням досягнень західної педагогіки (Симеон Полоцький).
Коли у Московській державі визнали потребу мати вчених людей і задумали видрукувати Біблію, то цар Олексій все це попросив з Києва. І 12 липня 1649 року приїхали в Москву українці-справ- щики, серед яких був і Єпифаній Славинецький. Це була людина високої освіти, «муж многоучений, аще кто ин во времени сем, на токмо граматики и риторики, но и философии и самые феологии известный быть списатель и искустный расудитель» Славинецький придбав собі славу чоловіка «вельми ученого и мудраго» і мав великий вплив у Москві, він добре знав декілька мов, був «опасный претолковник эллинского, славянского и польского діалектов» і лишив по собі «лексикон греко-славяно-латинский».
Через 15 років, в 1664 р. прибув до Москви українець Симеон Полоцький (1629—1680), покликаний туди вчити царевичів Олексія І Федора та царівну Софію; навчав він і царевича Петра. Це була людина високої освіти, вже освіти західної; він мав великий вплив у Москві і в державному житті, і в літературі, де особливо вславився як поет. Написав багато праць, і серед них такі, як «Обед душевный» (1681) та «Вечеря душевная» (1683), чим зажив собі великої слави. «Псалтир рифмования» Симеона Полоцького була широко скрізь розповсюджена у Московії, і наказом царів Івана та Петра її було покладено на ноти.
Єпифаній Славинецький та Симеон Полоцький були першими казнодіями (промовляли проповіді по церквах на відміну від існуючого звичаю в Москві проповіді читати з книжок).
Представників обох напрямів,єднало прагнення поліпшити освіту і виховання народу, сприяти піднесенню рівня його культури, відстояти національну незалежність.
Є. Славинецький не лише виправляв помилки у церковних книгах, а й перекладав навчальну літературу з медицини, географії, мистецтва, створював підручники.
Серед праць Є. Славинецького чи не найбільший інтерес, з педагогічного погляду, становить твір «Громадянство звичаїв дитячих». Дослідники встановили подібність цього твору з працею Я.А. Коменського «Правила поведінки...», а також з твором Еразма Роттердамського «Похвала глупості». Однак твір Е. Роттердамсь- кого мав розповідальну форму, а «Громадянство звичаїв дитячих» — катехізисну (запитально-відповідальну). Твори Є. Славинецького сприяли утвердженню прогресивних ідей у справі виховання підростаючого покоління.
Освітньо-педагогічна діяльність Ф. Прокоповича
Входження Лівобережної України разом з Києвом до складу Російської держави, за наслідками російсько-польської війни 1654— 1667 рр., визначило подальші шляхи розвитку освіти. У цей період зростає роль Києво-Могилянської колегії як культурно освітнього центру України.
Діяльність професорів академії сприяла розвитку вітчизняної науки і культури. Професори Ф. Прокопович, Г. Кониський та інші у своїх лекціях з філософії розвінчували католицизм і його носіїв в Україні, орден єзуїтів та уніатів, хоча проблеми тогочасного суспільства, бувало, залишалися поза академічними аудиторіями.
Розвитку вітчизняної педагогічної думки сприяла плідна діяльність видатного українського вченого, історика, філософа і політолога, державного діяча, письменника, оратора Феофана Прокоповича.
Народився він у Києві у сім’ї купця. Після закінчення Києво- Могилянської колегії навчався в Польщі, де й прийняв уніатство. Продовжував освіту в грецькій колегії, створеній на кошти Папи Римського для підготовки уніатів, де вчився філософії і богослов’ю. Там він і виховувався на найкращих зразках класицизму. Але, не закінчивши навчання, повертається в Україну; в 1704 р. знову приймає православ’я. З 1705 р. читає в Києво-Могилянській академії курс лекцій з філософії, логіки, етики, піїтики, риторики, математики та ін. Там Ф. Прокопович почав впроваджувати принципи відродження та гуманізму в Україні. На своїх лекціях Ф. Прокопович завжди згадував про старокласнчну давнину, проводив думки кращих людей гуманізму, як-от, Еразма Роттердамського. З 1712 р. був ректором колегії, до від’їзду (1715) до Петербурга. У Росії став активним прихильником реформ Петра 1, ідеологом самодержав’я, активно сприяв перетворенню церкви в ідеологічний додаток до монархічної держави. Обіймав високі посади в церковній ієрархії: єпископ (1718 р.), архієпископ (1724 р.), віце-прези- дент (1721 р.) створеного ним Синоду, який замінив у Росії існуючу систему патріаршого правління церквою.
Ф. Прокопович був видатним богословом., зачинателем в Україні та Росії філологічного та історичного, замість колишнього схоластичного напрямку у вивченні Біблії та інших основоположних праць християнства. Вражав сучасників ученістю, розумом і живою уявою. Писав ліричні та патріотичні вірші, створив оду «Епі- нікіон», де оспівував Полтавську перемогу.
Творча спадщина Феофана Прокоповича досить значна. Вона відображає складний і нелегкий шлях еволюції поглядів автора, суперечності, хитання, обережність та обачливість, пастирську терпимість або непереборний гнів. Тут відбилися і особистісні риси
характеру вченого, і суперечності та антагонізм епохи, в якій він жив. Так, визнаючи Бога, Ф. Прокопович може іронізувати з приводу християнських догм; виступаючи за розвиток наукового знання, він може висловити жаль, що «ремеслу та науці сьогодні набагато краще живеться, ніж теології», бо на «божественне вчення безсоромно нападають зухвалі невігласи нашого віку». Ідеалізуючи Петра 1, активного душителя України, підтримуючи його реформи, Ф. Прокопович з теплотою пише про «нашу Батьківщину» —Україну, проголошує похвалу Дніпрові: «Славен будь, отче великий, завжди повноводний, глибокий... Хто б навтішатись досить спромігся любими серцю просторами цих берегів неозорих...
О, славо і гордосте наша одвіку», присвячує вірші Києву («Опис Києва»), Суперечливість відчутна і в його наукових творах.
Глибокий знавець античної та сучасної йому європейської культури, Ф. Прокопович був енциклопедично обізнаним ученим і залишив глибокий слід в історії розвитку педагогічної думки в Україні та Росії.
У «Духовному регламенті» (1721) для Синоду Ф. Прокопович ставив питання про відкриття духовних шкіл, шкіл для простого люду. Його буквар «Перше учіння отрокам» витримав 12 видань за перші 5 років.
Діяльність українських освітян та прогресивних мислителів епохи Відродження позитивно впливала на розвиток української освіти і педагогічної думки, що, в свою чергу, сприяло культурно- національному відродженню України.
Структурно-логічна схема
СТРУКТУРА ОСВІТИ В УКРАЇНІ у другій половині XVII — XVIII століттях
Освіта
на Лівобережній Україні Освіта на
Правобережній Україні
Вища
освіта
Києво-Могилянська
Академія. Академічний
статус наданий Петром 1 у 1701 році
Львівський
університет. Університетський
статус наданий цісарем Йосипом II у
1784 році
|
Середня освіта |
|
|
Колегіуми: Чернігівський, Харківський, Переславський |
Католицькі та уніатські колегіуми у містах: Кременець, Острог, Володимир-Волинський, Вінниця, Львів, Житомир, Рівне, Луцьк, Кам'янець-Подільський та ін. |
Елементарна
освіта
Січові
та полкові школи (до 1776)
Католицькі
та уніатські школи
Школи
мандрівних діяків (до 1776)
Протестантські
школи
Православні
парафіяльні та монастирські школи
Православні
школи мандрівних діяків, монастирські
та парафіяльні (до 1789)