Тема IX

УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІКА ЕТАПУ ВІДРОДЖЕННЯ (XVII — початок XVIII століття)

1. Вплив європейських культурних процесів на освітньо-культур­не відродження в Україні. Перші українські вчені: П. Русин і Ю. Дрогобич.

2. Українська граматика М. Смотрицького.

3. Енциклопедія П. Беринди та риторика І. Галятовського.

4. Педагогічні погляди Є. Славинецького та С. Полоцького.

5. Освітньо-педагогічна діяльність Ф. Прокоповича.

Література

1. Історія України в особах: IX—XVIII ст. / Під ред. В. Заминського та ін. — K.: Україна, 1993.

2. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. — K.: Україна, 1993

3. Кравець В. Історія української школи і педагогіки. — Тернопіль, 1994.

4. Огієнко 1.1. Українська культура: Коротка історія культурного життя україн­ського народу. — K., 1992. — 141 с.: іл.

5. Субтельний Орест. Україна: Історія / Пер. з анг. Ю.І. Шевчука; Вст. ст. С.В. Кульчицького. — 2-е вид. — K.: Либідь, 1992.

6. Історія педагогіки / За ред. М.В. Левківського, O.A. Дубасенюк. — Жито­мир, 1999.

7. Любар О.О. та ін. Історія української педагогіки / За ред. М.Г. Стельмахо- вича. — K.: ІЗМН, 2000.

Ключові слова та терміни

Граматика греко-слов’янських мов, Киево-Печерська лавра, «Лексікон славено-россійский имен толкование», грецька коле­гія, «Духовний регламент», грецька культура й освіта.

1. Вплив європейських культурних процесів на освітньо-культурне відрождення в Україні. Перші українські вчені: п. Русин і ю. Дрогобич

Українське культурне відродження розгорталося на національ­ній основі, але, безперечно, в тісному зв’язку і під впливом світових культурних процесів. На зміст, характер і спрямованість української суспільної думки, освіти й культури справили вплив ідеї гуманізму і реформації, які панували у Європі у XVI—XVII ст. Гуманізм епохи Відродження знаменував собою становлення нових відносин у Єв­ропі. На противагу феодальній ідеології, в основі якої був Бог, гуманіс­тична філософія звертає увагу на людину, її утвердження в поцейбіч- ному світі, на пошук людського щастя, яке гуманісти вбачали в сво­боді й освіченості особистості, в справедливому суспільному ладі. Гуманізм зародився в Італії і швидко поширився на інші країни Єв­ропи. З пробудженням національної свідомості, інтересу до рідної історії, культури, мови, з виникненням потреби у розвитку освіти й науки гуманістичні ідеї знаходять грунт і в Україні. їх провідника­ми здебільшого були представники української інтелігенції, які на­вчалися в польських та західноєвропейських університетах.

Перші українські вчені Ю. Дрогобич та П. Русин

У списках зарубіжних студентів, починаючи з XIV ст., можна віднайти українців, які за національною приналежністю значили­ся як КиТЕТ'ШБ, ІІОХОЬАМиЗ, КиЗБІСиБ (Рутенія і Роксола- нія — це назви України, поширені в Західній Європі в ті часи).

Чимало українців, які навчались за кордоном, стали відомими вченими, професорами, медиками, поетами, художниками, пред­ставниками гуманістичної культури на Заході.

Серед них Юрій Дрогобич, або Юрій Котермак чи Георгій з Ру­сі (1450—1494), що народився в Дрогобичі на Прикарпатті, в роди­ні ремісника. На честь рідного міста вибрав псевдонім Дрогобич. Середню освіту отримав у м. Дрогобичі та Львові. Навчався в Кра­ківському й Болонському університетах. Здобув ступінь доктора філософії й медицини. Займав посаду ректора медицини та вільних мистецтв у Болонському університеті, викладав математику й аст­рономію. Повернувшись до Польщі, викладав медицину й астроно­мію в Ягеллонському університеті. Університети, де вчився й ви­кладав Ю. Дрогобич, були найбільшими гуманістичними центрами в Європі. Вчителями Ю. Дрогобича були такі відомі італійські гу­маністи, як філософ Джовані Гацоні, астроном і медик Джироламо Манфреді, астроном із Кракова Мартін Регіс та ін. Учнями Дрого­бича були такі згодом відомі діячі, як поет-гуманіст Конрад Цельтіс з Німеччини, польський астроном Ніколай Копернік та ін.

Ю. Дрогобич — перший вітчизняний автор друкованої книги. В 1483 р. у римській типографії Зільбера була надрукована книга Ю. Дрогобича «Прогностична оцінка нинішнього 1481 року» латин­ською мовою, яка починалася вступом у вигляді вірша, що дає підстави вважати його першим гуманістичним поетом України Його перу належить декілька наукових трактатів в галузі астроно­мії та географії.

Ю. Дрогобич — вчений зі світовим ім’ям, ряд його праць збе­рігається в університетських бібліотеках Західної Європи.

До українських гуманістів також належали Павло Русин із Кросна — нині територія Польщі (близько 1470 — близько 1517), Лукаш з Нового Міста (р. н. невід. — 1542). Станіслав Оріховсь- кий-Роксолан (1513—1566) та ін.

Педагог і поет-гуманіст Павло Русин народився на території, заселеній лемками — українська етнічна група, яка нині проживає на території Закарпатської області, Польщі, Чехії, Словакії. За­кінчив Грейсвальдський університет у Німеччині. Все його пода­льше життя пов’язане з педагогічною та видавничою діяльністю у Краківському університеті. У 1506 році йому присвоєний уче­ний ступінь магістра.

Серед учнів П. Русина були видатні слов’янські поети XVI ст. Ян Лантишек, Ян з Вицліни, майбутні письменники та педагоги, вихідці з України та Білорусії. П. Русин видавав твори хорватсь­ко-угорського письменника Яна Паннонія.

У 1491 р. у Кракові П. Русин приймав участь у роботі типогра- фії Ф. Швайпольта по друкуванню та виданню кириличним шри­фтом перших книжок слов’янською мовою. Серед них був Часо­слов для навчання дітей грамоті в Україні, Білорусії та Росії. Піс­ля зруйнування католицьким духовенством давньоруських книгосховищ на західноукраїнських землях ГІ. Русин вважав їх видання великою перемогою у відродженні освіти в Україні. Як і Ю. Дрогобич, він писав латинською мовою. Літературна спад­щина П. Русина величезна. Тільки в збірці «Пісні Павла Русина з Кросно» нараховується більше 4 тис. рядків. Його твори були знай­дені в архівах і почали вивчатися українськими та польськими вченими трохи більше ніж ЗО років тому.

Внесок українців в європейську гуманістичну культуру часів Від­родження дістав високу оцінку. «Вихідці з українських степів», по­вертаючись на батьківщину після навчання в Європі, яке іноді три­вало 10-—15 років, на полишали своєї діяльності. Навколо них гурту­валася прогресивна українська молодь, формувалися послідовники.

Таким чином, гуманістична культура доби Відродження спра­вила значний вплив на розвиток українського духовного життя. А доробок українських гуманістів цілком справедливо треба вва­жати частиною культурної спадщини України.

2. Українська граматика М. Смотрицького

Максим (Мелетій) Герасимович Смотрицький (1572—1633) на­родився в селі Смотричі (Хмельницька область). Батько його був першим ректором Острозької школи.

Суперечлива, бентежна натура М. Смотрицького відома своїми хитаннями між православ’ям та уніатством; він залишив глибокий слід в історії української науки і культури як учений та мислитель.

З 18 творів М. Смотрицького чи не найбільше значення з істори- ко-педагогічного погляду має «Граматика словеньская правильнеє син­тагма...» — визначна пам’ятка вітчизняної педагогічної літератури. Вийшла друком вона в 1619 р. в місті Евю (біля Вільно). Згодом перевидавалась в Москві, була перекладена майже на всі слов’янські мови. Порівняння підручника М. Смотрицького з «Альфотесом» (1591) показує, що вчений користувався у своїй роботі граматикою греко-слов’янських мов, створеною у Львівській братській школі.

Відомо, як високо оцінена і поширена була ця граматика в XVII та XVIII століттях: вона стала навчальним посібником у школах Росії аж до 1755 року (поки її почала заступати граматика М. Ло­моносова), а також слов'янських країнах Південної Європи, дже­релом для подальших наукових розробок слов’янської мови.

Геніальний М.В. Ломоносов — творець першої повної грама­тики російської мови, який сам вчився за підручником М. Смот­рицького, — називав її «вратами учености» та неодноразово за­значав, що саме вона була основою для написання його граматики.

Мелетій Смотрицький розробляв питання орфографії, орієнтую­чись на старослов’янську як прамову, на якій базувалися мови слов’ян­ських народів. Саме це і зробило книгу надзвичайно популярною у слов’янському світі. До наших днів збереглося багато її основних понять у граматиці слов’ян (орфографія, синтаксис, етимологія, на­зви частин мови, роди, відмінки і т.д.). Вся книга насичена прикла­дами, які полегшували вивчення граматики. Велику педагогічну цін­ність мають рекомендації щодо свідомого засвоєння навчального ма­теріалу всупереч середньовічним канонам задобрювання і догматизму.

Ідеї М. Смотрицького про поширення освіти серед народу, ідеї патріотичного виховання і боротьби проти національного і со­ціального гноблення мали великий вплив на розвиток педагогіч­ної думки в Україні.