
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Передмова
- •Предмет і завдання історії педагогіки
- •Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища. Виховання у пєрвісногиу суспільстві
- •Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища. Виховання у первісному суспільстві
- •Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації
- •Виховання у Древній Греції
- •Древньогрецькі філософи про формування людської особистості (Сократ, Платон, Аристотель, Демокрит)
- •Школа і педагогіка Стародавнього Риму
- •Структурно-логічні схеми
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Система лицарського виховання
- •Виникнення освіти для дівчат
- •Виникнення перших університетів у Західній Європі та організація навчання
- •Тема II
- •Виникнення освіти для дівчат
- •Виникнення перших університетів у Західній Європі та організація навчання
- •Культура епохи європейського Відродження. «Будинок радості» Вітторіно да Фельтре
- •Поєднання навчання з продуктивною працею Томаса Мора й Томазо Кампанелли
- •Гуманістичні ідеї освіти й виховання (ф. Рабле, е. Роттердамський, м. Монтень)
- •Структурно-логічна схема
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема III
- •Життя та діяльність я.А. Коменського
- •Світогляд я,а. Коменського та його завдання виховання особистості
- •Принцип природовідповідності, вікова періодизація та система шкіл (за я.А. Коменським)
- •Класно-урочна система я.А. Коменського. Принципи навчання
- •Підручники я.А. Коменського
- •Я.А. Коменський про школу, вчителя та моральне виховання дітей
- •Педагогічні ідеї д. Локка
- •Ідея вільного виховання ж.-ж. Руссо. Вікова періодизація та система виховання ж.-ж. Руссо
- •Педагогічні погляди французький філософів к. Гельвеція та д. Дідро
- •Педагогічні погляди французький філософів к. Гельвеція та д. Дідро
- •Структурно-логічні схеми
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема IV західноєвропейська педагогіка кінця XVIII — першої половини XIX століття
- •Життя та педагогічна діяльність й.Г. Песталоцці
- •Ідея гармонійного виховання Песталоцці. Його теорія елементарної освіти та методика початкового навчання
- •Ідеї німецьких педагогів-філантропістів
- •Неогуманізм. В. Гумбольдт та його освітні проекти
- •Теорія навчання й виховання й. Гербарта
- •7. Р. Оуен про формування особистості
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Ідея цілісного виховання р. Штайнера
- •Ідеї виховання й навчання в педагогіці екзистенціалізму
- •Структурно-логічна схема
- •Тема VI сучасна освіта у найрозвиненіших країнах світу
- •Система освіти в сша
- •Освітня система у Великобританії
- •Характеристика освітньої системи у Франції
- •Характеристика освітньої системи у Франції
- •Система освіти в Японії
- •Структурно-логічні схеми
- •Тема VII
- •Зміст та організація навчання у Київській Русі
- •Перекладна літетатура та перші педагогічні пам’ятники Київської Русі
- •Тема VIII
- •Виникнення братських шкіл. Острозька академія
- •Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні та ін.)
- •Структурно-логічна схема
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема IX
- •Вплив європейських культурних процесів на освітньо-культурне відрождення в Україні. Перші українські вчені: п. Русин і ю. Дрогобич
- •Енциклопедія п. Беринди та риторика і. Галятовського
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Ідея народності та природовідповідності виховання г. Сковороди
- •Структурно-логічна схема
- •Творчі завдання і реферати
- •Тема XI
- •Загальна характеристика освіти в Україні у першій половині XIX століття
- •Культурно-освітня діяльність західноукраїнських діячів (м. Шашкевич, і. Вагілевич, я. Головацький, й. Левицький)
- •Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (т. Шевченка, п. Куліша, м. Костомарова)
Зміст та організація навчання у Київській Русі
Двірцева школа Володимира була державним навчальним закладом підвищеного типу й утримувалася за рахунок князівської казни. У школі виховувались діти київської знаті (300 осіб), з яких добирались кадри для державного управління, дипломатичної діяльності, розвитку культури. Така кількість освічених людей дала змогу Ярославу Мудрому (978—1054) зробити наступний крок у розвитку освіти і культури всієї Русі. Час його князювання — це період нового піднесення Київської держави та її столиці. За наказом Ярослава у Новгороді зібрали 300 дітей старост і попів та посадили їх «учити книгам». Сам Ярослав був високоосвіченою людиною. Ярослав заснував першу на Русі бібліотеку. Слава про неї ще й досі хвилює уяву шукачів раритетів. У XI столітті набула розвитку жіноча освіта. У києві при Андріївському монастирі відкрилося перше в Європі жіноче училище. Дедалі частіше питаннями освіти починають займатися монастирі. У 1608 році ігумен Києво- Печерського монастиря Феодосій запровадив для ченців монастирську школу. Вони обмежувалися навчанням грамоті лише тих, хто поповнював ряди чорноризців. Провідна роль серед монастирів стосовно випуску книжної продукції належала Києво-Печер- ській обителі, де богословська освіта досягла рівня візантійської духовно-патріаршої академії. З її стін вийшли видатні діячі давньоруської культури (Нестор-літописець, князь-монах Святослав Да- видович, чернець Іларіон та ін.). Поповнення освіченими людьми для розв’язання складних питань державного управління здійснювалося за допомогою шкіл грамоти, які перебували під патронажем світської влади. З кінця XI — початку XII століття з’явилось поняття «навчання грамоті», яке тлумачилось як навчання дітей письму, читанню, лічбі й хоровому співу і було рівнозначним елементарній початковій освіті. Мережа шкіл обмежувалася містами. Навчання здійснювалося за кошти батьків, а отже, було фактично недоступним для незаможного населення. Контингент школярів був невеликим, що пояснюється застосуванням індивідуальних методів навчання. Шкільний курс починався з вивчення буквиці (азбуки) різними методами: а) хорове повторення букв за вчителем; б) дерев’яна азбука — невелика дощечка, на одному боці якої вирізані букви, а інша — вкрита воском; в) самостійне вивчення азбуки за допомогою креслиць чи дитячих гребінців з написами частини алфавіту; г) «розрізна азбука» — глиняні черепки з окремими буквами.
З XII ст. на Русі був відомий буквоскладальний метод. Роль перших текстів виконували акровірші — невеликі молитви, перші рядки яких починалися з чергових букв азбуки. Навчальними книгами були Часослов, Псалтир. Навчання письму здійснювалось в два етапи: металевими або кістяними паличками (писалами) на навощених дощечках; вправи на бересті (тверда березова кора). Без знання азбуки учні не могли перейти до математики, бо нумерація здійснювалася за допомогою 27 букв грецького походження (слов’янські букви Б, Ж, Щ, Ш, Б, Ъ для позначення цифр не застосовувалися). Для того, щоб відрізнити слово від цифрового ряду над буквами — цифрами ставили титло (риску) або з одного боку — крапки.
Арифметичні операції (нумерація, подвоєння, роздвоєння, додавання, віднімання, множення, ділення) здійснювалися учнями за допомогою пальців, суглобів, абаки (дошки, розділеної на смуги, де пересувались камінчики, кості), гральних кубиків з нанесеними точками, паличок. Великого значення у «школах грамоти» надавали релігійному вихованню та хоровому співу. Значна увага приділялась засвоєнню дітьми народних прикмет про погоду. Пізнання природи поєднувалось з вихованням бережного ставлення до неї. Під впливом історичних легенд, переказів і билин формувалася патріотична свідомість підлітків та юнацтва. Отже, можна зробити висновок, що в X—XI ст. на території Київської Русі існували школи, що за рівнем освіти поділялися на «школи грамоти» та «школи книжного вчення» (тобто елементарні та підвищеного типу, за місцем створення та функціональної належності — двірцеві, церковні), монастирські та парафіяльні, школи майстрів грамоти, ремісні училища. Спільною для всіх шкіл, хоча вони і мали конкретне цільове призначення відповідно до інтересів фундаторів шкіл, була релігійна основа освіти. Важливими джерелами, що свідчать про особливості виховання, навчання тієї історичної доби, є пам’ятники педагогічної думки.