5. Характеристика освітньої системи у Франції

Для системи освіти Франції характерний високий рівень централізації: навчальні плани та програми, розпорядок шкільно­го життя, призначення та звільнення педагогічного персоналу де­тально регламентується урядовими циркулярами та інструкціями.

Всіма навчальними закладами керує міністерство національної освіти. Територія країни поділена на 19 академій (навчальних окру­гів), які включають в себе по кілька департаментів. Принцип сво­боди освіти дає право на відкриття приватних навчальних закладів, більшість з яких знаходиться під контролем церкви. В приватних школах навчається близько 20 % від загальної кількості учнів.

Система народної освіти Франції складається із закладів до­шкільного виховання, загальноосвітньої школи, професійно-тех- нічної та вищої освіти. Шкільне навчання починається у 6 років і продовжується до 18. Перші п’ять років діти навчаються у почат­ковій школі, після якої їх автоматично переводять до першого 4-річного циклу середньої школи — неповної середньої школи, що є обов’язковою. Після її закінчення учні переходять до «корот­кого» або «довгого» варіанту другого циклу середньої освіти. «Ко­роткий» являє собою професійну підготовку без права на продов­ження навчання у вузах. «Довгий» — це три старших класи ліцею, де після успішної здачі державних екзаменів випускники отриму­ють диплом бакалавра, що відкриває шлях до вищої освіти.

Дошкільне виховання здійснюється у «материнських школах» (ди­тячих садках) та в «класах для малюків» (підготовчих курсах при початкових школах), які відвідує до 90 % дошкільників. Завдан­ням цих установ є не тільки загальний розвиток дитини, а й під­готовка до школи. їх випускники вміють рахувати, читати і навіть писати. Існує пряма спадкоємність між змістом, формами та ме­тодами діяльності «класів для малюків» та початковою школою.

Початкова школа складається із трьох курсів: підготовчого (від 6 до 7 років), елементарного (від 7 до 9 років) та середнього (від 9 до 11 років). Діти навчаються 4 дні на тиждень по 6 годин що­денно. Неділя — день відпочинку, середа та четвер — відвідування богослужіння для віруючих, екскурсії та прогулянки. Домашні за­вдання та перевідні екзамени у початковій школі відсутні. Голов­ною метою початкової школи є розвиток особистості школяра, формування у нього навичок критичного та раціонального мис­лення, самостійних суджень.

З метою зміцнення здоров’я школярів створюються «снігові», «морські» та «зелені» класи, де діти протягом 2—3 тижнів одноча­сно з розумовим розвитком отримують інтенсивне фізичне загар­тування.

Середня школа. Обов’язковими є з 6 по 3 класи середньої шко­ли (у Франції зворотна нумерація). Існують три типи середніх освіт­ніх закладів: класичний та сучасний ліцей, загальноосвітній ко­леж, старші класи початкової школи. Повноцінну середню освіту дає тільки ліцей.

Навчальний процес у неповній середній школі має два цикли: спостереження (6—5 класи), де діти навчаються за загальною про­грамою, і орієнтації (4—3 класи), де вводяться диференційовані за напрямами програми та предмети за вибором. У колежі це пред­мети, що носять практичну допрофесійну спрямованість. У ліцеї — давня мова, друга іноземна мова при посиленому вивченні основ­ної іноземної мови.

Для тих, хто закінчує неповну середню школу, відкриваються два шляхи: професійні навчальні заклади (2 роки навчання), старші класи ліцею (3 роки). Напрям навчання в ліцеях визначається сис­темою елективних предметів. Для першого року навчання визначе­ні три секції: А — гуманітарна (більша увага приділяється вивчен­ню іноземних мов), С — природничо-математична (математика, фізика), Е — технічне навчання та практична робота у виробничій сфері. У наступні два роки диференціація навчання посилюється. Встановлюються 5 секцій: А — філософія і філологія, В — соціаль- но-економічні науки, С — математика і фізика, Д — біологія, Е — техніка. Найбільш престижною вважається перша секція.

Професійно-технічну освіту отримують у ліцеях професійного навчання. Існують ліцеї промислового та сільськогосподарського профілів. Випускникам видається свідоцтво про професійну підго­товку до однієї з 250 спеціальностей. Якщо учень досяг 16-річного віку, він може залишити ліцей і оволодівати професією в центрі учнівства, де після 2 років навчання видається свідоцтво про про­фесійну придатність за профілем того чи іншого сектора економіки.

Вища освіта у Франції має дуже довгу історію. Паризький уні­верситет існує з 1150 р., Сорбонна — із 1200 р. Зараз в країні існує 250 вищих навчальних закладів, із них 77— університети (65 з яких — державні). Університети складають провідну ланку системи вищої освіти, в них навчається 88 % студентів.

Особливе місце в системі вищої освіти займають «великі шко­ли», що перевищують за академічним престижем університети. Серед таких шкіл Вища нормальна школа, Політехнічна школа, Національна школа східних мов та інші.

Більшість приватних університетів належить церкві. їх випуск­ники мають, як правило, високу кваліфікацію і користуються ве­ликим попитом. Навчання в університеті поділене на кілька цик­лів. Після закінчення кожного з них присвоюється певний науковий ступінь та видається диплом. Студент, як правило, сам організо­вує свою роботу (відвідування занять не є обов’язковим), але двічі на рік необхідно здати встановлені екзамени. За їх результатами студентів поділяють на розряди, що має велике значення під час розподілу вакансій серед випускників.