Тема VI сучасна освіта у найрозвиненіших країнах світу

1. Еволюція освітніх систем у найрозвиненіших країнах на пере­тині XXI тисячоліття.

2. Система освіти в США.

3. Освітня система у Великобританії.

4. Характеристика освітньої системи у Німеччині.

5. ^Характеристика освітньої системи у Франції.

6. ', Система освіти в Японії.

Література

1. Абашкіна Н.В. Нові концепції навчання й виховання у сучасній німецькій педагогіці: Методико-інформаційний матеріал. — K., 1995.

2. Вульфсон Б.Л., Малькова З.А. Сравнительная педагогика. — Москва—Во­ронеж, 1996.

3. Історія педагогіки / За ред. М.В. Левківського, O.A. Дубасенюк. — Жито­мир, 1999.

4. Сбруєва A.A., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. — Суми: СумДПУ, 2000.

Ключові слова та терміни

Децентралізоване управління освітою, програма «Хед старт» (початковий старт), школи-магніти, служби «гайденс» (що озна­чає керівництво), граматична школа, об’єднана школа, техноло­гічна середня школа, середня сучасна школа, паблік скулз, ре­альна школа, «материнська школа», інноваційний підхід.

1. . Еволюція освітніх систем у найрозвиненіших

країнах на перетині XXI тисячоліття

Людство переживає сьогодні тривалий та складний процес пе­реходу від багатовікової індустріальної фази до науково-технічної. Вносяться кардинальні зміни у сферу виробництва (використання нових видів енергії, невідомих раніше матеріалів та способів їх обробки, автоматизація та роботизація, комп’ютеризація вироб­ничих процесів), корінним чином змінюється побут людей, їх со­ціальне та духовне життя.

Ці перетворення особливо помітні у високорозвинених краї­нах світу, що лідирують у темпах НТП. Саме в цих країнах най­більш помітними є і зміни в структурі робочої сили. Провідне місце в сфері праці займає діяльність, що вимагає від людей під­готовки у обсязі вищому від середньої школи (в CLÜA таких пра­цівників більш як 91 %).

У зв’язку з високим динамізмом виробництва особлива увага приділяється таким якостям працівників, як професійна мобіль­ність, вміння швидко переучуватися і набувати нові знання, пси­хічна та фізична рівновага.

Новий етап у розвитку людської цивілізації суттєво змінює уявлення про процес формування людини, пріоритети її особисті- сних якостей, життєвих настанов, цінностей. Якісно нові вимоги висуваються до системи освіти, через яку вступає у життя прак­тично все підростаюче покоління.

На порозі XXI століття освітня сфера суттєво змінюється. Осві­тні реформи набули глобального характеру, стали важливою скла­довою соціальної політики держав. НТП, участь в системі глоба­льної економіки висувають комплекс спільних вимог до освітніх структур різних країн, що сприяє їх уніфікації, інтернаціоналіза­ції. Однак і зараз система освіти кожної країни відображає особ­ливості її соціально-економічного розвитку і політичної структу­ри, специфіку культурно-історичних і власне педагогічних традицій.

2. Система освіти в сша

Управління освітою в США традиційно є децентралізованим. Воно здійснюється на рівні штатів. Значні права у вирішенні шкіль­них питань надані графствам, містам, навчальним округам, яких вкраїні нараховується близько 15 тис.

Дошкільне виховання здійснюється в дитячих яслах (до 3 років) і садках (від 3 до 5 років). Система дошкільних закладів включає приватні, державні та кооперативні установи, що суттєво відріз­няються між собою метою, організацією та програмою діяльності. З 80-х років відмічається активізація уваги до цієї освітньої ланки, суттєве зростання кількості дошкільних установ. Пояснюються це необхідністю забезпечення більш раннього інтелектуального та загального розвитку дітей як важливої умови їх успішного навчання в школі і, певною мірою, досягнення життєвого успіху. Отже, про­відною метою закладів дошкільного виховання є підготовка до школи. Для дітей, які позбавлені такої можливості у дитячих уста­новах або вдома, здійснюється урядова програма «Хед старт» (по­чатковий старт), що передбачає набуття початкових освітніх на­вичок за допомогою телевізійних навчальних програм.

Шкільне навчання починається з 6—7 років, залежно від штату, і здійснюється у дванадцятирічній загальноосвітній школі, що має таку структуру: початкова школа (1—6 класи), неповна (молодша) середня школа (7—9 класи), старша середня школа (10—12 кла­си), тобто діє схема «6+3+3». У деяких штатах (малонаселених) існує структура «6+6», тобто початкова та об’єднана середня шко­ла, або «8+4».

В країні існують як державні загальноосвітні школи, так і при­ватні, більшість з яких є конфесійними (71 %). Особливе місце серед приватних належить «незалежним» школам, в яких вихову­ється еліта сучасного суспільства. Відбір абітурієнтів до таких шкіл здійснюється за допомогою вступних тестів, платні за навчання (10—20 тис. доларів за навчальний рік) та соціального статусу батьків. Метою таких шкіл є формування різнобічно розвиненого джентльмена, який має гарні манери, розважливий у справах, вміє планувати своє життя, акуратно витрачати гроші га час заради досягнення головної мети — стати багатим.

На всіх етапах шкільного навчання в американській школі від­сутні єдині навчальні програми, підручники. Кожний навчальний округ розробляє свої рекомендації щодо навчального часу, друкує програми з окремих предметів, як і займається фінансуванням шкіл.

З молодшої середньої школи починається диференціація навчання згідно з рівнем здібностей та бажанням учнів. У 9 класі крім обо­в’язкових предметів (рідна мова, історія, математика, біологія, гео­графія, предмети естетичного циклу, фізичне виховання, гігієна, праця) вводиться значна кількість предметів за вибором (електив­них курсів), які дозволяють обрати певний профіль навчання у ста­ршій середній школі. Диференціація змісту освіти посилюється ще й тим, що більшість обов’язкових предметів викладається за програмами різних рівнів складності.

Старша середня школа США являє собою установу, в якій на­вчання здійснюється за трьома основними профілями: академіч­ним, загальним та виробничим (трудовим). Навчання на академіч­ному профілі є підготовкою до вступу у виший навчальний заклад і здійснюється за збагаченими ускладненими програмами. Залеж­но від подальшого професійного вибору школяра навчання може мати гуманітарну, суспільствознавчу, природничу або іншу орієн­тацію. Загальний профіль орієнтує учнів на вступ до середніх на­вчальних закладів. Виробничий профіль призначений для учнів, які підуть після школи на виробництво. Тому цей профіль пов’я­заний із здобуттям певної спеціальності.

У зміст навчання входять як предмети «ядра» — обов’язкові (рідна мова та література, суспільствознавчі науки, математика, природничі науки, комп’ютерна грамотність), так і предмети за вільним вибором учнів (елективні). В школах США існує кілька сот таких предметів. Введення нових елективних предметів здійс­нюється спочатку на рівні кількох шкіл, а потім влада штату при­ймає рішення про доцільність їх запровадження.

В середині 80-х років на вивчення елективних курсів приділя­лось 50 % усього навчального часу. На початку 90-х років XX ст. ця цифра зменшилась до 40—35 % у зв’язку з тенденцією інтелек­туалізації змісту освіти для всіх учнів, що здійснюється за допомо­гою розширення «ядра» і, перш за все, його природничо-матема­тичного компонента.

Однією з особливостей діяльності американської школи є знач­на увага до служби «гайденс» (що означає керівництво), метою якої є допомога дитині у досягненні повного розвитку.

Система вищої освіти в США включає два сектори: приватний та державний. Більшість вузів — приватні, однак в них навчається лише 23 % від загальної кількості студентів. До вищих, за амери­канськими стандартами, відносять будь-який навчальний заклад, що йде за школою: одно-, дво- та трирічні технічні інститути, дворічні коледжі гуманітарних наук, незалежні (автономні від уні­верситетів) професійні школи, учительські коледжі, школи мис­тецтв, семінарії тощо; університети, політехнічні та технологічні інститути. За рівнем освіти всі вони об’єднані у три категорії:

1. — дворічні коледжі;

2. — коледжі гуманітарних та природничих наук і професійні школи;

3. — аспірантські та вищі професійні школи коледжів та уні­верситетів.

В США відсутні єдині вимоги до абітурієнтів. Все залежить від типу вузу, ряду соціально-економічних факторів, престижності вузів. Одні навчальні заклади (дворічні коледжі) не вимагають всту­пних екзаменів, чотирирічні коледжі та університети, особливо престижні (Гарвард, Йель, Принстон, Стенфорд, Чикаго та деякі інші) проводять конкурсний відбір абітурієнтів.

Метою вищої школи США є підготовка спеціалістів, здатних систематично мислити, робити вірні оціночні судження, застосо­вувати творчу уяву. Основний акцент робиться не на обсяг, а на фундаментальність навчання, на знання спеціалістами концепцій розвитку певних галузей науки і техніки, на формування у них навичок подальшої самоосвіти.