3. Ідеї німецьких педагогів-філантропістів

І. Базедова та В. Хр. Зальцмана

Розвиток нового суспільного класу, буржуазії, в країнах Євро­пи викликав ідейний рух — просвітительство, спрямоване проти феодалізму, яке носило більш абстрактний, обмежений характер у Німеччині, ніж у Англії та Франції. Обмеженість мислення ні­мецької буржуазії проявлялася в тому, що, усвідомлюючи необ­хідність зміни існуючих суспільних відносин, більша частина іде­ологів нового класу уявляла собі ці зміни можливими без револю­ції, шляхом реформ зверху, шляхом просвітительства. Ідеологи передової частини німецької буржуазії вважали, що основною при­чиною всіх соціальних несправедливостей є неуцтво самих людей.

В Німеччині на кінець XVIII століття з’явилася ціла когорта так званих «нових вихователів», які намагалися на практиці здійснити «революцію у педагогіці» з метою подолати неуцтво людей та зміни суспільних відносин. З їх числа виділяються представники педаго­гічної течії, яку називали філантропізмом (від. грецького рііііев — «люблю» та апПігоров — «людина»). Основним завданням цього руху філантропіє™ поставили заміну існуючої системи виховання і на­вчання. Основний принцип, на якому будувалась філантропічна педагогіка, може бути сформульований так: «Природа, школа, жит­тя». Головні недоліки існуючої системи, на їх думку, були: 1) пану­вання зубріння і вербалізм; 2) відрив змісту навчання від потреб реального життя; 3) засилля класицизму в школах; 4) відсутність продуманої системи підручників і навчальних посібників; 5) недо­оцінка підготовки вчителів; 6) великий вплив церкви на школу, релігійна нетерпимість; 7) жорстокість по відношенню до дітей.

Іоганн Базедов (1724—1790) був засновником філантропізму. Навчався в університеті. Для нього характерна двоїстість характе­ру, коли, з одного боку, він виявляв грубість та нестримність в своїй поведінці, а з іншого боку — виявився талановитою натурою.

Під впливом «Еміля» Руссо у 1768 році Базедов випустив «Звер­нення до друзів людства і заможних людей», в якому, піддавши крити­ці сучасну йому школу, закликав засновувати нові школи, побудова­ні на педагогічних принципах Руссо. Звернення закінчувалось про­ханням про надання матеріальної допомоги в організації таких шкіл. На зібрані кошти Базедов видав у 1770 році «Методичний посібник для батьків і матерів сімей і народів» і «Елементарний посібник» — щось на зразок дитячої енциклопедії в 4-х томах із численними ілю­строваними таблицями. З часів Коменського це був перший крок до вдосконалення характеру шкільної роботи шляхом складання існую­чих підручників і докорінного перегляду програми шкільної праці. Прихильники Базедова — Штуве, Кампе, Зальцман та інші в своїх теоретичних працях та пракгичній діяльності розробили основи фі- лантропістської педагогіки, однією з характерних рис якої було гар­монійне поєднання розумового і фізичного розвитку дитини.

Філантропісти висловили зміну поглядів на зміст і методи ро­зумової освіти: яка полягала в тому, що: 1) було поставлено про­блему вдосконалення змісту освіти. Пропонувався розвиток розу­му дітей шляхом вивчення тих учбових предметів, які мають важ­ливе практичне значення для життя всього суспільства (математику, практичну логіку, основи природного права, закони Вітчизни, науки про людину тощо); 2) була зроблена спроба докорінно змі­нити методи навчання, замінити зубріння, пасивні способи робо­ти вчителів і учнів, догматизм і схоластику новими раціональни­ми методами викладання, спрямованими на активну і свідому ро­боту учнів; 3) впровадження в основу навчання елементів наочності («вивчення речей в натурі»); 4) філантропісти підняли проблему матеріального обладнання шкіл; 5) використання в процесі на­вчання образотворчих засобів, що завжди викликають інтерес у ді­тей і дають змогу дати учням на уроках уявлення про ті предмети, які не можна показати в дійсності; 6) введення в початкове на­вчання елементів гри; 7) велика увага приділялася до питань фізич­ного виховання, до виховання елементарних правил гігієни, до використання фізичних вправ, заснованих на природних рухах лю­дини; 8) філантропісти вважали необхідним кардинальне покра­щення морального виховання підростаючого покоління (уміння керувати своїми бажаннями, стійкість, працелюбство, правдивість, слухняність, скромність і акуратність, любов до чистоти і порядку, виконавська дисципліна, повага до оточуючих людей, релігійність).

Педагоги-філантропісти не обмежувались тільки теоретичною розробкою проблем виховання. їх великою заслугою стала спроба створити навчально-виховні заклади нового типу і застосувати в них на практиці свої методи і прийоми виховання і навчання. Перший заклад такого типу було відкрито Базедовим в м. Дассау в 1774 році і названо філантропіном. Призначався він в основному для дітей заможних батьків. Базедов запровадив розподіл учнів на три гру­пи: академісти (діти знатних батьків, що готувалися до універси­тету), педагогісти (майбутні вчителі і гувернери) та фамулянти (діти, що не належали до дворянського стану і до того ж бідняки). Ці три групи відрізнялись за кількістю і змістом предметів навчання, наприклад, на фізичну працю відводилось 6 годин на день і на шкільні заняття — 2 години, для педагогістів відповідно — 4 та 4, а для академістів — 2 і 6 годин.

В учбовому закладі Базедова застосовувалась оригінальна сис­тема заохочень і покарань. В якості нагороди використовувались так звані «замочувальні крапки», які ставились на спеціальній до­шці прізвища вихованців. За більшу кількість крапок нагороджу­вались якимось знаком відмінності чи смачною їжею. Покарання були декількох видів: зменшення кількості заохочувальних кра­пок, перебування в порожній кімнаті (але не темній), коли в сусі­дній граються товариші. Позитивним слід вважати відсутність у фі- лантропісгів покарань за недоліки в навчанні.

Крім того, Базедов намагався впровадити в своєму закладі си­стему самоврядування — сенат, до складу якого входили всі вчи­телі і делегати від учнів — асесори. Велике значення надавалось загальним зборам вчителів і вихованців, на яких давалась оцінка поведінки учнів, видавались «ордени».

У 1793 році через організаційні негаразди і постійний брак засобів і коштів філантропін було закрито. Однак досвід Дессау не пропав безслідно. За його зразком існували й інші заклади подіб­ного типу. Наприклад, заклад Хрістіана Готгільфа Зальцмана (1744—1811) у Шнепфенталі (1784), послідовника і співробітника Базедова, був значно більшим у порівнянні з закладом у Дессау. Тут викладалось значно більше предметів. Характерною особливі­стю цього закладу було те, що його вихованцям надавалось право вивчати тільки ті предмети, які були необхідні для їх майбутньої професії. Велику увагу тут приділялось фізичному вихованню, яке здійснювалось як зі створенням хороших гігієнічних умов життя вихованцям, так і за допомогою спеціальних гімнастичних вправ і великої кількості прогулянок. Особливого значення надавав За­льцман трудовому гарту вихованців. Діти тут працювали в садку або на городі, доглядали тварин. Все життя філантропіна Зальц- мана було побудоване на зразок хорошої сім’ї.