9. Нові методи пізнавального процесу в епоху Нового часу.

В епоху Нового часу виникли нові напрямки пізнання людиною оточуючого світу:

• Емпіричний – фундатором його був Ф.Бекон, в основі якого був покладений принцип індукції. Яким утверджувалася ідея про те, що процес пізнання людиною оточуючого світу шляхом від окремого до загального. При цьому особливе значення надавалось ролі практики, досвіду людини як основи пізнання і завершального етапу.

• Раціоналістичний – представником був Рене Декарт, в основі був принцип дедукції. Пояснювалося що процес пізнання оточуючого світу людиною іде від загального до окремого. При цьому особливе значення надавалось наявності елементу сумніву, яким пояснювалося що наявність елементу сумніву в процесі пізнання є обов’язковим, а його відсутність означає неповний процес пізнання. Тому що сприймаючи людиною оточуючий світ повинно включати елемент сумніву, задумуватися. І тільки включивши цей елемент ми можемо остаточно пізнати сутність, істину.

Таким чином два цих методи пізнання лише на перший погляд проявляється як протилежність, а фактично вони є взаємозв’язані та взаємодоповнюючі.

10. Епоха Відродження. Проблема добра і зла у філософії Вольтера і Руссо.

Філософія Відродження ./15-16 ст. н.е../ - це посередня ланка між середньовічною схоластикою і науково-філософським мисленням нового часу.

На розвиток філософії в цей період значний вплив мав відомий італійський філософ, теолог, географ, механік, астроном і математик, кардинал римської церкви – Микола Кузанський (1401 – 1464). Основні риси філософії епохи Відродження:

1. Гуманізм;

2. Критика схоластики;

3. Відродження античної діалектики;

4. Повернення до матеріалізму;

5. Дослідження проблем формування держави на переломному етапі переходу до буржуазних суспільних відносин.

Заслуга Вольтера і Руссо полягала в тому що вони вперше підняли і пояснили по своєму проблему добра і зла. Значення їх ідей полягало в тому що до них пояснювалось, що першопричиною зла є гріх, а Вольтер і Руссо пояснили що причину потрібно шукати в самій людині. Тому що за природою в кожній людині є два начала і добро, і зло але в різному співвідношенні. При цьому йде постійна боротьба між бажаннями, інтересами та реальністю, наслідками, які часто не співпадають.

11. Класична німецька філософія. Філософські ідеї І.Канта.

Особливості класичної німецької філософії:

• Подальший розвиток суспільних відносин як продуктивних сил так і виробничих відносин (18-поч.19 ст.), коли капіталістичні відносини досягають свого розквіту

• Використовувала передові ідеї та пояснення епохи Нового часу

• Збагатила філософію як науку діалектикою, яка визначила найважливіші принципи і закони діалектики, якими є принцип розвитку, змін і перетворень; принцип взаємозв’язку, взаємодії; закони – єдність і боротьба протиріч, який пояснив чому відбуваються зміни; перехід кількості в нову якість; заперечення запереченню, який пояснив куди і в якому напрямку ідуть ці перетворення.

Першим представником був Імануїл Кант. Заслуга його полягає в тому що він перший пояснив проблему утворення планет Сонячної системи, її розвиток. Він доказував що до виникнення Сонячної системи була космічна матерія.

При цьому використовував ідеї попередньої епохи (Ньютона, Декарта, Галілея). Також зробив великий вклад в науку астрономія та зробив висновок, що виникнення Всесвіту є наслідком природних сил, а не надприродне походження. Він підкреслив особливе значення людської пам’яті, мислення та пізнання оточуючого світу.