6. Проблеми влади і управління у давньокитайській філософії. Конфуціанство.

Давньокитайська філософія мала релігійний зміст і характер, а також піднімала і пояснювала проблему буття і існування людини і розглядала її у зв’язку з владою і управлінням, якою пояснювалося що життя кожної людини і суспільства в цілому залежить від того як управляється суспільство, тобто від влади. Одним з представників давньокитайської філософії був Конфуцій, який переконував що владу в суспільстві здійснює імператор, який представляє і залежить від волі неба тобто надприродної сили Бога. Але для імператора потрібно мати статус в суспільстві.

Конфуцій поділяв суспільство на три категорії. В основі поділу суспільства був покладений принцип освіченості:

Перша група – високоосвічені люди – вони складають основу імператора в управлінні суспільства, виконуючи волю неба.

Друга група – малоосвічені – не можуть бути опорою імператора в управлінні суспільства, але окремі особи можуть переходити у вищу лише шляхом набуття знань.

Третя група – неосвічені – повинні підкорятися і виконувати волю імператора.

Конфуціанство — філософське вчення, яке проголошує верховенство добра у свiтi, захищає непорушність установлених небом суспільних норм.

Давньокитайська теорія підняла і пояснила значимість освіченості і знань в управлінні суспільством від чого залежало життя кожної людини.

7. Філософія епохи Середньовіччя і її особливості.

Епоха Середньовіччя може мати такі особливості:

• Подальший розвиток продуктивних сил та виробничих відносин

• Перехід від рабовласницьких відносин до феодальних

• Філософія змушена була втрачати свої позиції, а зайняла релігія. Щоб зберегти свій вплив філософія була змушена пристосуватись до релігії

• Набула поширення схоластика

Пізніше в середньовічній філософії виникли два напрямки:

• Номіналісти – зводили процес до найменшого адже схоластика, яку започаткував в 13 ст. Фома Аквінський, закликала до віри і цим самим відривала людину від пізнання реального.

• Реалісти – закликали до врахування реальності.

Представником середньовічної схоластичної філософії був Фома Аквінський.

Середньовічна схоластична філософія закликала до першочергової віри в релігійні канони, прописні істини, церковні постулати і цим самим означало що людина відривалась до істини, суті та реальності. При цьому особливість цієї епохи полягала в тому що в постійній боротьбі за істину філософія почала втрачати свої авторитети і щоб зберегти хоч якийсь вплив і позиції філософія змушена була пристосуватися до релігії. Таким чином в цілому період Середньовіччя не став подальшим етапом філософії як науки і фактично втратив основні наукові принципи цієї науки. Дві течії Середньовіччя номіналісти і реалісти лише частково визнавали необхідність віри в реальність та дійсність.

8. Філософія Нового часу, її передумови і особливості.

Доба Нового часу - основа становлення нового філософського напряму - раціоналізму. З ХУІ ст. по ХІХ ст в Європі закладаються підвалини раціоналістичної (класичної філософії) в основі якої лежить розум та впевненість в його всесильності. Філософія Нового часу-це філософія короткого (XVII - ХУШ ст.), але насиченого глибокими ідеями та видатними іменами періоду європейської філософії.

Епоха Нового часу принесла свої особливості:

• Відбувається подальший розвиток суспільних відносин і продуктивних сил

• Здійснюється перехід від феодальних відносин до капіталістичних. Адже в 17-18 ст. почали зароджуватися нові капіталістичні відносин.

• Подальший розвиток науки, техніки , здійснюються географічні відкриття. В свою чергу це сприяло виникненню нових ідей, думок, поглядів

• В розвинутих країнах Заходу сформувалися філософські школи, які стали центрами філософські думки (анг.школа – Франсіс Бекон, Томас Гобс, Джон Локк; франц.школа – Рене Декарт, Вольтер, Руссо, Дідро; голландська школа – Бенедікт Спіноза.