- •Філософія і її гуманістичний зміст та призначення
- •Функції філософії, їх зміст і особливості.
- •Поняття світогляду, його історичні типи.
- •Світогляд людини і його класифікація по світосприйняттю і світо відображенню.
- •Проблеми людини у давньоіндійській філософії.
- •Проблеми влади і управління у давньокитайській філософії. Конфуціанство.
- •Філософія епохи Середньовіччя і її особливості.
- •Філософія Нового часу, її передумови і особливості.
- •Нові методи пізнавального процесу в епоху Нового часу.
- •Епоха Відродження. Проблема добра і зла у філософії Вольтера і Руссо.
- •Діалектичне вчення у філософії г.Гегеля і л.Феєрбаха.
- •Проблеми суспільного розвитку у філософії марксизму.
- •Російська філософія. Дуалістичні ідеї м.Ломоносова.
- •Філософські ідеї російських мислителів в.Соловйова і м.Бердяєва.
- •Розвиток західної філософії у 20 ст., передумови та основні напрямки.
- •Зародження філософської думки в Україні в епоху Київської Русі.
- •Розвиток філософської думки в Україні в період 16-18 ст.
- •Філософські ідеї мислителя ф.Прокоповича. Теорія «освіченого абсолютизму» та її суспільне значення.
- •Києво-Могилянська академія – центр науково-філософської думки в Україні.
- •Філософські погляди українського мислителя г.Скороводи. Теорія «спорідненої праці» та її суспільне значення.
- •Розвиток української філософської думки в кінці 19 – початок 20 ст. Філософські ідеї у творчості т.Г.Шевченка.
- •Розвиток української філософської думки в кінці 19 – початок 20 ст. Філософські ідеї у творчості і.Я.Франка.
- •Розвиток української філософської думки в кінці 19 – початок 20 ст. Філософські ідеї у творчості л.Українки.
- •Філософське розуміння світу, його єдність і різноманітність.
- •Матерія як об’єктивна реальність. Основні форми матерії та її особливості.
- •Простір і час як атрибути матерії, їх спільні ознаки і відмінності.
- •Рух як загальна форма існування матерії. Характеристика основних форм руху матерії.
- •Поняття свідомість, її сутність і структура.
- •Пізнавальна діяльність людини. Основні закономірності пізнавального процесу.
- •Чуттєва сутність пізнання, її форми і особливості.
- •Раціонально-логічна ступінь пізнання, її форми і особливості.
- •Практична ступінь пізнання. Практика як основа пізнання і критерії істини.
- •Істина як ціль і результат пізнання. Категорії абсолютної і відносної істини і їх взаємозв’язок.
- •Діалектичне філософське вчення про загальний розвиток і взаємозв’язок матеріального світу.
- •Принципи і закони діалектики, їх зміст і особливості.
- •Закон єдності і боротьби протилежностей в сфері природи і суспільних відносин.
- •Закон взаємного переходу кількісних змін у нові якісні утворення
- •Закон заперечення запереченню і його прояви у сфері природи і суспільних відносин.
- •Значення принципів і законів діалектики у науково-філософському розумінні оточуючого світу.
- •Суспільні відносини як соціальна форма руху матерії. Матеріальна і духовна сфери і їх взаємозв’язок.
- •Спосіб виробництва як основа розвитку суспільства. Його структура.
- •Закон відповідності виробничих відносин характеру і рівень розвитку продуктивних сил.
- •Наука як вища форма пізнання. Роль і її значення у формуванні наукового світогляду.
- •Суспільна свідомість і її структура.
- •Суспільний прогрес та його критерії. Шляхи розвитку суспільства.
- •Філософське розуміння проблеми добра і зла.
- •Філософське розуміння проблеми життя і смерті.
- •Свобода і відповідальність людини як необхідна умова існування людини і суспільства.
- •Філософське переконання особи: матеріалістичні і ідеалістичні погляди людини.
- •Порівняльна характеристика філософських ідей ф.Прокоповича і г.Скороводи.
- •Філософія і сенс мого життя.
- •Розвиток української філософії в діаспорі. Філософські погляди д.Донцова, о.Чижевського і о.Кульчицького.
- •Соціальна структура суспільства. Класи і соціальні групи.
- •Глобальні проблеми людства,їх причини і необхідність вирішення.
- •Релігія як специфічна форма філософського мислення.
- •Антична філософія. Філософські ідеї Мілетської школи і їх значення.
- •Матеріалістичні погляди в епоху античності у філософії Сократа, Демокріта, Епікура.
- •Філософські погляди Платона і Арістотеля. Розходження їх думок і пояснень.
- •Актуальність і суспільна значимість філософських ідей античної філософії.
Матеріалістичні погляди в епоху античності у філософії Сократа, Демокріта, Епікура.
Великий вклад у розвиток Античної філософії зробив Сократ. Заслуга його полягала в тому що він пояснив проблему і роль самопізнання, самоусвідомлення людини в процесі пізнання оточуючого світу. Доказав, що явища і події оточуючого світу можливі лише коли сама людина переконана в необхідності пізнати. «Пізнай себе, пізнаєш істину, пізнаєш світ». Розкриваючи суть теорії пізнання через самопізнання, Сократ переконував в тому що загальною і об’єктивною формою розвитку оточуючого світу є постійний рух, зміни і перетворення. Тому процес пізнання оточуючого світу є безмежним як і сам світ. Таким чином ідеї Сократа зробили певний вклад, особливо теорія самопізнання.
Також великий вклад в Античну філософію зробив Демокріт, який започаткував і пояснив теорію атомістичної будови світу. Якою намагався пояснити що таке оточуючий світ і яка його першооснова. І пояснив що першоосновою світу є атом. Демокріт, започаткувавши ідею атомістичної будови світу не тільки розвинув матеріалістичні погляди, але й наукові основи існування оточуючого світу. Крім того Демокріт пояснив теж що світ постійно рухається, розвивається, змінюється і ці зміни не завжди підвласні почуттям. Тому загальною формою розвитку оточуючого світу є рух, перетворення, зміни. «Двічі в одну річку не ввійдеш» - зміни відбулися. Цим самим він пояснив закономірності буття мікросвіту.
Епікур пояснив закономірності буття і існування макросвіту. Розкриваючи ці закономірності, він пояснив що макросвіт складається з окремих світів, які необмежені. Але кожен окремий світ проходить три стадії свого існування: виникнення, розвиток та занепад. І тому по Епікуру Всесвіт є не що інше як вічне: безперервний процес зародження одних світів, розвиток других і занепад інших. Таким чином ідеї Епікура теж започаткували матеріалістичні погляди.
Філософські погляди Платона і Арістотеля. Розходження їх думок і пояснень.
Великий вклад у розвиток Античної філософії зробив Платон, що започаткував ідею існування іншого потойбічного світу. І пояснив що цей світ є первинним, тому що він не підвласний нашим органам чуття. Таким чином ідеї Платона поклали новий напрямок ідеалізму, який утверджує першооснову світу, а значить відносить матеріалістичні погляди на другорядність. Платон відомий як творець першої послідовної системи ідеалізму, яка дістала назву лінії Платона. Ідеальний світ Платона протистоїть звичайному світові не тільки як абстрактне — конкретному, сутність — явищу, оригінал — копії, але і як добро — злу. Тому ідеєю всіх ідей, найвищою ідеєю Платона виступає ідея добра як такого — джерело істини, краси і гармонії. Ідея добра безлика. Ідея добра виражає безликий аспект філософії Платона, тоді як Бог-творець —- особисте начало. Бог і ідея добра дуже близькі. Ідея добра увінчує піраміду ідей Платона.
Спочатку ідеї Платона намагався розвинути Арістотель, який поступово знайшов протиріччя цих пояснень і відійшов від цих ідей і навіть піддав критиці. Доказував, що сутність речей та явищ не може бути поза ними, а тільки в них самих. Аристотель давньогрецький філософ і вчений енциклопедист. Провідний філософ класичного періоду, який у своїх поглядах поєднував матеріалізм з ідеалізмом. Створив свою філософську школу – Лікей. Навчався у Платона.
Аристотель – засновник формальної логіки. Він визначав три основні закони логіки:
1. Закон тотожності.
2. Закон усунення протиріччя.
3. Закон виключеного третього.
За Аристотелем проблеми людини вивчає практична філософія, яка складається з двох частин – етики та політики. Аристотель – засновник етики евдемонізму, згідно з якою найвище благо людини – щастя. Щасливою людину робить добродійність. Аристотель визначає два види чеснот: етичні (як середина між людськими вадами) та інтелектуальні.