56. Релігія як специфічна форма філософського мислення.

Релігія – це віра у надприродні сили будь-якого виду. Вона подвоює світ: земний – перехідний, невічний, і потойбічний – вищий, надзвичайний. Особливість релігійного подвоєння світу полягає в тому, що світ вищий, надзвичайний творить земний. Створюються особливі канони кожного вірування. Кожна з трьох світових релігій вважає, що вона спрямована на об'єднання народів, створення єдності людського роду. Але релігія ще й роз'єднує. Релігія як світобачення має багато спільних рис з філософією, бо філософія теж виступає як світобачення. Релігія тягне людину до Бога, а філософія заснована на розумі (інтелекті), у ній володарює вільнодумство.

Виникнення релігії — величезний поступ в історії людства. Вона морально зрівняла всіх людей: нікому не дозволено порушувати заповіді Бога — ні царю, ні рабу, ні чоловікові, ні жінці, ні здоровому, ні каліці. Як особи, як носії моральної свідомості — всі люди рівноцінні та рівноправні. Принципова відмінність релігії від міфології полягає в тому, що носієм міфологічного світогляду є рід чи інша тотальна спільнота, а релігія спрямована на особу. У зв’язку з цим змінилися способи контролю та впливу на особистість. Серцевиною міфу є страх і зовнішній контроль, релігії — віра і мораль. Релігія поясненню світу приділяє значно менше уваги, ніж міфологія. Головне для неї — моральне регулювання соціального життя.

57. Антична філософія. Філософські ідеї Мілетської школи і їх значення.

Подальший розвиток філософії сприяє розвитку в період Античності. Становлення філософії Стародавньої Греці відбувалося в VІ – V ст. до н.е.

Особливості:

• Епоха Античності принесла в науку цілу плеяду відомих мислителів, філософські ідеї і думки яких зберегли актуальність і значимість до сьогодні (Сократ, Демокріт, Арістотель та інші)

• Принесла нові напрямки у філософії як в науці – матеріалізм – утверджує принцип первинності матеріально-природного.

• Започаткувала перші філософські школи як центри філософської думки. Одна з перших шкіл – Мілетська школа, представниками якої були Фалес, Анаксімен. Давньогрецький мислитель Фалес із Мілета висловив ідею, що все відбувається з води й у воду ж звертається. Цей природний початок виявляється єдиною основою всіх речей, носієм всіх змін і перетворень. Спадкоємець Фалеса Анаксимандр убачав першооснову не в якій або конкретній речовині, а в першоречовині. Інший давньогрецький філософ Анаксимен думав, що першоосновою всього є повітря. Великим діалектиком античного миру є Геракліт. Все існуюче, учив він, постійно переходить із одного стану в інше: "все тече, усе змінюється". Виникнення й зникнення, життя й смерть, народження й загибель - буття й небуття - зв'язані між собою. Відповідно до його поглядів, перехід явища з одного стану в інше відбувається через боротьбу протилежностей.

Таким чином значення філософських ідей представників Мілетської школи полягали в тому що вони вперше підняли і пояснили проблему першооснови світу, виходячи з первинності природного начала, а не надприродної сили.