- •Філософія і її гуманістичний зміст та призначення
- •Функції філософії, їх зміст і особливості.
- •Поняття світогляду, його історичні типи.
- •Світогляд людини і його класифікація по світосприйняттю і світо відображенню.
- •Проблеми людини у давньоіндійській філософії.
- •Проблеми влади і управління у давньокитайській філософії. Конфуціанство.
- •Філософія епохи Середньовіччя і її особливості.
- •Філософія Нового часу, її передумови і особливості.
- •Нові методи пізнавального процесу в епоху Нового часу.
- •Епоха Відродження. Проблема добра і зла у філософії Вольтера і Руссо.
- •Діалектичне вчення у філософії г.Гегеля і л.Феєрбаха.
- •Проблеми суспільного розвитку у філософії марксизму.
- •Російська філософія. Дуалістичні ідеї м.Ломоносова.
- •Філософські ідеї російських мислителів в.Соловйова і м.Бердяєва.
- •Розвиток західної філософії у 20 ст., передумови та основні напрямки.
- •Зародження філософської думки в Україні в епоху Київської Русі.
- •Розвиток філософської думки в Україні в період 16-18 ст.
- •Філософські ідеї мислителя ф.Прокоповича. Теорія «освіченого абсолютизму» та її суспільне значення.
- •Києво-Могилянська академія – центр науково-філософської думки в Україні.
- •Філософські погляди українського мислителя г.Скороводи. Теорія «спорідненої праці» та її суспільне значення.
- •Розвиток української філософської думки в кінці 19 – початок 20 ст. Філософські ідеї у творчості т.Г.Шевченка.
- •Розвиток української філософської думки в кінці 19 – початок 20 ст. Філософські ідеї у творчості і.Я.Франка.
- •Розвиток української філософської думки в кінці 19 – початок 20 ст. Філософські ідеї у творчості л.Українки.
- •Філософське розуміння світу, його єдність і різноманітність.
- •Матерія як об’єктивна реальність. Основні форми матерії та її особливості.
- •Простір і час як атрибути матерії, їх спільні ознаки і відмінності.
- •Рух як загальна форма існування матерії. Характеристика основних форм руху матерії.
- •Поняття свідомість, її сутність і структура.
- •Пізнавальна діяльність людини. Основні закономірності пізнавального процесу.
- •Чуттєва сутність пізнання, її форми і особливості.
- •Раціонально-логічна ступінь пізнання, її форми і особливості.
- •Практична ступінь пізнання. Практика як основа пізнання і критерії істини.
- •Істина як ціль і результат пізнання. Категорії абсолютної і відносної істини і їх взаємозв’язок.
- •Діалектичне філософське вчення про загальний розвиток і взаємозв’язок матеріального світу.
- •Принципи і закони діалектики, їх зміст і особливості.
- •Закон єдності і боротьби протилежностей в сфері природи і суспільних відносин.
- •Закон взаємного переходу кількісних змін у нові якісні утворення
- •Закон заперечення запереченню і його прояви у сфері природи і суспільних відносин.
- •Значення принципів і законів діалектики у науково-філософському розумінні оточуючого світу.
- •Суспільні відносини як соціальна форма руху матерії. Матеріальна і духовна сфери і їх взаємозв’язок.
- •Спосіб виробництва як основа розвитку суспільства. Його структура.
- •Закон відповідності виробничих відносин характеру і рівень розвитку продуктивних сил.
- •Наука як вища форма пізнання. Роль і її значення у формуванні наукового світогляду.
- •Суспільна свідомість і її структура.
- •Суспільний прогрес та його критерії. Шляхи розвитку суспільства.
- •Філософське розуміння проблеми добра і зла.
- •Філософське розуміння проблеми життя і смерті.
- •Свобода і відповідальність людини як необхідна умова існування людини і суспільства.
- •Філософське переконання особи: матеріалістичні і ідеалістичні погляди людини.
- •Порівняльна характеристика філософських ідей ф.Прокоповича і г.Скороводи.
- •Філософія і сенс мого життя.
- •Розвиток української філософії в діаспорі. Філософські погляди д.Донцова, о.Чижевського і о.Кульчицького.
- •Соціальна структура суспільства. Класи і соціальні групи.
- •Глобальні проблеми людства,їх причини і необхідність вирішення.
- •Релігія як специфічна форма філософського мислення.
- •Антична філософія. Філософські ідеї Мілетської школи і їх значення.
- •Матеріалістичні погляди в епоху античності у філософії Сократа, Демокріта, Епікура.
- •Філософські погляди Платона і Арістотеля. Розходження їх думок і пояснень.
- •Актуальність і суспільна значимість філософських ідей античної філософії.
Спосіб виробництва як основа розвитку суспільства. Його структура.
Виробництво — процес, за допомогою якого люди, використовуючи речовини i сили природи та власнi сили й здiбностi, цiлеспрямовано створюють матерiальні й духовні цiнностi, здатнi задовольняти їхні життєвi потреби. Виробництво породжує ризик бути перерваним через внутрiшнi i зовнiшнi фактори. Процес виробництва неоднорiдний, вимагає чiткої органiзацii: тому виробництво поступово набуває суспiльного характеру, значною мiрою визначає основнi параметри суспiльства. Суспiльне виробництво — процес, завдяки якому люди (суспiльство), використовуючи речовини i сили природи, суспільнi вiдносини i соцiальнi сили, свої духовнi багатства та здiбностi, вiдтворюють власне i суспiльне житгя. Виробництво вносить в аморфне життя людей-збирачiв продуктiв природи чiтку органiзованiсть, забезпечує структуризацiю суспiльства. Ця структура охоплює такi категорй людей: —зайнятi у сферi виробництва матерiальних благ, без яких суспiльство iснувати не може; —технiчнi керiвники процесу виробництва.; —категорiя людей, якi забезпечують стабiльнiсть зовнішнiх умов виробництва, охорону i захист виробникiв, процесу i продукту їхньої працi (адмiнiстративнi судовi, законодавчi органи й установи); — зайнятi у невиробничiй сферi; —категорiя людей, що забезпечують обмiн продуктами виробництва; —ученi, необхiднiсть в яких обумовлено розвитком наукового виробництва. Усi цi групи людей мають безпосереднє вiдношення до процесу суспiльного виробництва, вiдтворення суспiльного буття, яке здiйснюється шляхом створення необхiдних продуктiв (матерiальних засобiв виробництва i предметiв споживання, нових форм суспiльних вiдносин, продуктiв духовностi й iнформації, нових суспiльних якостей iндивiдiв). Суспiльне виробництво передбачає наявнiсть таких важливих структурних елементiв, своєрiдних підсистем (виробництв): — матерiальне виробництво; виробництво необхiдних соцiальних умов iснування людей, тобто виробництва форм спiлкування; — духовне виробництво, яке є основою формування власне людського в людинi — духовностi, її шляху до самовдосконалення i саморозвитку. Особливого значення вiн надає матерiальним виробничим вiдносинам.
Значення матеріального виробництва не обмежується тим, що воно - необхідна умова існування суспільства і людини. Аналіз матеріального виробництва дозволив пояснити системність, цілісність суспільства. Виробництво з точки зору марксистської теорії можна розглядати і в більш широкому змісті слова як життєдіяльність суспільства, як суспільне виробництво, в якому матеріальне відіграє головну, визначальну роль.
Закон відповідності виробничих відносин характеру і рівень розвитку продуктивних сил.
Взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин підпорядковується закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню продуктивних сил. Суть такого відповідності полягає в тому, що зміни до продуктивних силах і в першу чергу в знаряддях праці викликають відповідні зміни виробничих відносин. Це зовсім не означає, що кожну зміну в продуктивних силах відразу знаходить своє відображення в виробничих відносинах. Справа в тому, що розвиток продуктивних сил відбувається безперервно, у той час як зміна виробничих проявляється головним чином при заміні одне способу виробництва іншим.
Виробничі відносини не будуть замінені новими до тих пір, поки вони не уявляють достатнього простору для розвитку виробництва. До того ж збереження старих виробничих відносин зазвичай підтримується державою, і економічно пануючі верстви суспільства перешкоджають їх зміни, якщо навіть ті перестають відповідати продуктивним силам. Тому для зміни виробничих відносин недостатньо розвитку продуктивних сил, а необхідно ще формування такої суспільної ситуації, яка б дозволила подолати опір консервативних сил. І все ж таки було б спрощенням причину зміни виробничих відносин вбачати тільки а зміни характеру продуктивних сил, пов'язаних з переходом до більш складній техніці і технологіям.
Виробничі відносини активні. Причому ця активність може бути позитивною, якщо вона сприяє розвитку продуктивних сил, і негативною, якщо виступає гальмом їх розвитку. Умовою активності продуктивних відносин є потреби суспільства, які приймають форму певних інтересів, бажань і цілей людей. А оскільки кожна форма продуктивних відносин підпорядковує виробництво певної мети, то у різних суб'єктів виробництва з'являються певні стимули до діяльності. У власників коштів виробництва - це отримання прибутку, у найманого працівника - отримання більш високої заробітної плати при вдосконаленні своєї кваліфікації. Власник при цьому буде сприяти розвитку продуктивних сил до тих пір, поки виробничі відносини забезпечують йому отримання прибутку.
Активність продуктивних відносин не означає, що вони самі по собі рухають або гальмують виробництво. Розвивають його люди, якщо вони зацікавлені в цьому: активність виробничих відносин проявляється через їхню діяльність.
Взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин - визначальна закономірність суспільного розвитку, яка лежить в основі зміни одних суспільних формацій іншими. Тому важливо узгоджувати свої дії з цією закономірністю. Якщо програма, гасла висуваються без урахування тих процесів, які відбуваються в матеріальному виробництві, вони виявляються або передчасними, або взагалі нездійсненними.
