39. Закон заперечення запереченню і його прояви у сфері природи і суспільних відносин.

Закон заперечення запереченню – дає відповідь і пояснює проблему куди та в якому напрямку відбуваються зміни та перетворення. Процес розвитку явищ і подій оточуючого світу здійснюється шляхом відображення вищого нижчим, простого складним, старого новим, яке проявляється в спіралівідній формі. Тому що на вищих стадіях розвитку зберігаються окремі риси, елементи нижчих стадій, які розвиваючись та вдосконалюючись виходять у вищі стадії. Якщо закон єдності і взаємодії протилежностей розкриває джерело, причину змін, руху, розвитку, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін — механізм розвитку явиш, механізм переходу від однієї якості до іншого, то закон заперечення заперечення відповідає на запитання про спрямованість розвитку і про характер, спосіб внутрішнього взаємозв'язку його ступенів, етапів. Заперечення — це момент процесу розвитку, у рамках якого, на основі внутрішніх взаємозв'язків, здійснюється перехід від одного ступеня розвитку системи до іншого чи від однієї системи до іншої. Це не просто перехід від однієї якості до іншої. Тут на перший план виступає змістовна сторона процесу розвитку. Найважливішою особливістю цього процесу є спадкоємність.

40. Значення принципів і законів діалектики у науково-філософському розумінні оточуючого світу.

Діалектичне вчення, його основні принципи, закони і категорії дають можливість пізнати і зрозуміти загальні закономірності буття та існування оточуючого світу як сфери природи так і суспільних відносин. І цим самим дають можливість збагатити знання, розширити світогляд людини, а значить пізнавати, розуміти і пояснювати загальні процеси, які відбуваються в оточуючому світі.

Філософське вчення діалектики стало в науці революційним переворотом. Тому що воно доказало основні напрямки, закономірності і послідовності, відкинуло безсистемність і непослідовність розвитку оточуючого світу і утвердило основні положення про принципи, закони і категорії.

41. Суспільні відносини як соціальна форма руху матерії. Матеріальна і духовна сфери і їх взаємозв’язок.

Філософське розуміння суспільства полягає у визначенні його з позицій окремої людини, особи, гуманізму. Людина - суспільство, (я - суспільство) є вихідне у філософському аналізі. Людина є суспільною істотою і її можливості реалізуються лише в суспільстві, а всі дії людини, зв'язки і відносини, умови, в яких живуть люди, можна правильно зрозуміти лише тоді, коли усвідомлюється зміст поняття суспільства, соціуму. Суспільство визначається в широкому і вузькому розумінні. У широкому - поняття суспільство охоплює всі суспільні явища - соціальну діяльність, практику, суспільний та політичний лад, організацію сім'ї, інших соціальних спільностей, усі види культури, всі форми духовності. Отже, суспільство означає цілісну систему життєдіяльності людей в усій її повноті та розвитку. Суспільство - це вся сукупність історичних форм спільної діяльності і спілкування людей, особливий ступінь розвитку живих систем, способом існування яких є виробництво засобів для життя. Тут суспільство як людство відокремлюється із усіх спільностей тварин. У вузькому розумінні поняття суспільство вживається для позначення історично конкретного типу соціальної системи, певного етапу людської історії (феодального, капіталістичного, інформаційного тощо). Тут суспільство розглядається не в усій сукупності елементів, а лише в важливіших, істотніших властивостях етапу. Ці два основних визначення суспільства є вихідними в аналізі. Якщо людина-істота не тільки суспільна, а й природна, то праця визначаєть¬ся як речовинний процес обміну між людиною та природою. Це процес їх безпосередньої взаємодії. У соціально-філософському значенні праця є творення, що охоплює і матеріальну, і духовну творчість. Здійснюючи процес виробництва, люди змінюють навколишню природу і разом з тим змінюють свою власну природу, формуються як соціальні істоти. Виробляючи певним способом матеріальні блага, люди виробляють відповідний уклад свого життя, оскільки спосіб вироб¬ництва є певний вид життєдіяльності індивідів, їх певний спосіб життя.