- •Філософія і її гуманістичний зміст та призначення
- •Функції філософії, їх зміст і особливості.
- •Поняття світогляду, його історичні типи.
- •Світогляд людини і його класифікація по світосприйняттю і світо відображенню.
- •Проблеми людини у давньоіндійській філософії.
- •Проблеми влади і управління у давньокитайській філософії. Конфуціанство.
- •Філософія епохи Середньовіччя і її особливості.
- •Філософія Нового часу, її передумови і особливості.
- •Нові методи пізнавального процесу в епоху Нового часу.
- •Епоха Відродження. Проблема добра і зла у філософії Вольтера і Руссо.
- •Діалектичне вчення у філософії г.Гегеля і л.Феєрбаха.
- •Проблеми суспільного розвитку у філософії марксизму.
- •Російська філософія. Дуалістичні ідеї м.Ломоносова.
- •Філософські ідеї російських мислителів в.Соловйова і м.Бердяєва.
- •Розвиток західної філософії у 20 ст., передумови та основні напрямки.
- •Зародження філософської думки в Україні в епоху Київської Русі.
- •Розвиток філософської думки в Україні в період 16-18 ст.
- •Філософські ідеї мислителя ф.Прокоповича. Теорія «освіченого абсолютизму» та її суспільне значення.
- •Києво-Могилянська академія – центр науково-філософської думки в Україні.
- •Філософські погляди українського мислителя г.Скороводи. Теорія «спорідненої праці» та її суспільне значення.
- •Розвиток української філософської думки в кінці 19 – початок 20 ст. Філософські ідеї у творчості т.Г.Шевченка.
- •Розвиток української філософської думки в кінці 19 – початок 20 ст. Філософські ідеї у творчості і.Я.Франка.
- •Розвиток української філософської думки в кінці 19 – початок 20 ст. Філософські ідеї у творчості л.Українки.
- •Філософське розуміння світу, його єдність і різноманітність.
- •Матерія як об’єктивна реальність. Основні форми матерії та її особливості.
- •Простір і час як атрибути матерії, їх спільні ознаки і відмінності.
- •Рух як загальна форма існування матерії. Характеристика основних форм руху матерії.
- •Поняття свідомість, її сутність і структура.
- •Пізнавальна діяльність людини. Основні закономірності пізнавального процесу.
- •Чуттєва сутність пізнання, її форми і особливості.
- •Раціонально-логічна ступінь пізнання, її форми і особливості.
- •Практична ступінь пізнання. Практика як основа пізнання і критерії істини.
- •Істина як ціль і результат пізнання. Категорії абсолютної і відносної істини і їх взаємозв’язок.
- •Діалектичне філософське вчення про загальний розвиток і взаємозв’язок матеріального світу.
- •Принципи і закони діалектики, їх зміст і особливості.
- •Закон єдності і боротьби протилежностей в сфері природи і суспільних відносин.
- •Закон взаємного переходу кількісних змін у нові якісні утворення
- •Закон заперечення запереченню і його прояви у сфері природи і суспільних відносин.
- •Значення принципів і законів діалектики у науково-філософському розумінні оточуючого світу.
- •Суспільні відносини як соціальна форма руху матерії. Матеріальна і духовна сфери і їх взаємозв’язок.
- •Спосіб виробництва як основа розвитку суспільства. Його структура.
- •Закон відповідності виробничих відносин характеру і рівень розвитку продуктивних сил.
- •Наука як вища форма пізнання. Роль і її значення у формуванні наукового світогляду.
- •Суспільна свідомість і її структура.
- •Суспільний прогрес та його критерії. Шляхи розвитку суспільства.
- •Філософське розуміння проблеми добра і зла.
- •Філософське розуміння проблеми життя і смерті.
- •Свобода і відповідальність людини як необхідна умова існування людини і суспільства.
- •Філософське переконання особи: матеріалістичні і ідеалістичні погляди людини.
- •Порівняльна характеристика філософських ідей ф.Прокоповича і г.Скороводи.
- •Філософія і сенс мого життя.
- •Розвиток української філософії в діаспорі. Філософські погляди д.Донцова, о.Чижевського і о.Кульчицького.
- •Соціальна структура суспільства. Класи і соціальні групи.
- •Глобальні проблеми людства,їх причини і необхідність вирішення.
- •Релігія як специфічна форма філософського мислення.
- •Антична філософія. Філософські ідеї Мілетської школи і їх значення.
- •Матеріалістичні погляди в епоху античності у філософії Сократа, Демокріта, Епікура.
- •Філософські погляди Платона і Арістотеля. Розходження їх думок і пояснень.
- •Актуальність і суспільна значимість філософських ідей античної філософії.
Закон єдності і боротьби протилежностей в сфері природи і суспільних відносин.
Закон єдності і боротьби протиріч дає відповідь на питання чому та з яких причин відбувається рух, зміни та перетворення. Всі предмети і явища матеріального світу існують і розвиваються в протилежностях, які одночасно являють собою єдність протилежностей та знаходяться в стані постійної боротьби, а боротьба протиріч є джерело руху, змін і перетворень.
Закон єдності та боротьби протилежностей відображає дуже важливу, фундаментальну особливість об'єктивної дійсності, котра полягає в тому, що всі її предмети, явища і процеси мають суперечливі моменти тенденції, сторони, що борються і взаємодіють між собою.
Для з'ясування сутнісних моментів закону необхідно розглянути ряд категорій, що його конкретизують.
Тотожність — це рівність предмета самому собі. Розрізняють два види тотожності: 1) тотожність одного предмета; 2) тотожність багатьох предметів (процесів, явищ тощо). Тотожність як рівність і відмінність як нерівність перебувають у взаємодії (взаємозв'язку). "Нерівним", відмінним у предметі (процесі) є те, що "прагне" вийти за межі тотожності. Можна сказати, що відмінність — це нерівність, внутрішня "стурбованість" предмета, його намагання вийти за межі самого себе. Отже, у реальній дійсності предмет завжди виступає як єдність тотожності і відмінності, які взаємодіють, даючи поштовх рухові. У будь-якому конкретному предметі тотожність і відмінність є протилежностями, які, взаємодіючи, зумовлюють одна одну. Взаємодія цих протилежностей, як писав Гегель, є суперечністю. Таке розуміння суперечності є її категорійним філософським визначенням. Уявлення про джерело розвитку виходить із визнання самосуперечливості усього сутнього. Це означає, що будь-який предмет, процес чи явище містять у собі таке, що є для них іншим, ніж те, котре виступає у них одночасно як єдність буття й небуття, існування й неіснування, в силу чого вони внутрішньо нестабільні, "діяльні", мають тенденцію до руйнації своєї тотожності (рівності) — до саморуху. Взаємодія цих протилежностей і є вираженням самої суперечності, а суперечність є внутрішнім збуджувачем, імпульсом, джерелом будь-якого руху і розвитку. Тим самим в категорії "суперечність" як взаємодії протилежностей була знайдена адекватна форма відображення у мисленні внутрішнього джерела руху і розвитку.
Закон взаємного переходу кількісних змін у нові якісні утворення
Закон взаємного переходу кількості в нову якість дає відповідь і пояснює проблему чому та з яких причин відбуваються рух, зміни і перетворення. Всім предметам властиві як кількісні так і якісні показники. Поступові непомітні зміни кількості призводять до якісних змін. І перехід кількості в нову якість здійснюється через стрибок – критичний момент переходу кількості в якість.
Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні відображає ту важливу особливість об'єктивної дійсності, за якої всі предмети, процеси і явища набувають визначеності через взаємодію, взаємозалежність, суперечливість своїх зовнішніх та внутрішніх властивостей, кількісних та якісних характеристик, котрі існують об'єктивно, незалежно від волі й бажання людей. Взаємодія ж кількості і якості є загальною, внутрішньою, суттєвою, необхідною, такою, що неминуче повторюється.
Щоб з'ясувати суть закону взаємного переходу кількісних змін у якісні, його прояви й діяння, необхідно розкрити зміст таких категорій, як якість, кількість, властивість, міра, стрибок.
Якість — це тотожна буттю визначеність. Властивість як категорія визначає одну із сторін речі щодо іншої. Якість речі визначається виключно через її властивості.
Кількість — філософська категорія, що відображає такі параметри речі, явища чи процесу, як число, величина, обсяг, вага, розміри, темп руху, температура тощо
Якісні зміни, що відбуваються в об'єктивному світі, здійснюються лише на основі кількісних змін. Іншого шляху до появи нового просто не існує.
Взаємозв'язок кількісних і якісних змін здійснюється і в процесі пізнання, мислення. Процес збирання фактів, аналітична розумова діяльність є тією необхідною базою, котра передує новим відкриттям, досягненню нових знань. Кожний перехід кількісних змін у якісні означає одночасно і перехід якісних змін у нові кількісні зміни.
