35. Діалектичне філософське вчення про загальний розвиток і взаємозв’язок матеріального світу.

Діалектичне вчення, яке було започатковане представниками німецької класичної філософії являє собою сукупність або систему принципів, законів і категорій, які розкривають і пояснюють найбільш загальні закономірності буття та існування оточуючого світу.

Поняття діалектики походить від грецького dialectica techne – техніка бесіди, уміння вести усперечку. Це поняття вживається у філософії у різних значеннях. Від початку воно позначало шлях, рух, роздуми від одних тверджень, що розділяють співрозмовників, до інших, що згладжують теоретичні судження співрозмовників, і їхні погляди зближуються, стаючи правильнішими. Сократ розумів сутність діалектики як мистецтво віднайдення істини шляхом зіткнення та узгодження різних та протилежних поглядів. Сократ був філософом особливим – це полягало в тому, що він вчив діалектиці публічно, на вулиці та площі, не брав платні, не лишив по собі жодного писаного твору з діалектики. Тільки Платон розвинув та узагальнив вчення Сократа – діалектику. Платон вперше показав сутність діалектики як особливої філософії, що старається знайти єдине в багато чому. Вперше намагався створити теорію категорій мислення. Геґель створив насамперед струнку логічно побудовану систему категорій та законів діалектики. У Геґеля розглянутий рух категорій:”Ніщо перетворюється на дещо”. Відбувається відновлення духу. Природа виникає як іншобуття духу. Природа, як втілення духу, розвивається. Дух, втілений у природі або людині, приходить у пізнанні самого себе. І виникає абсолютна істина, вона ж – філософія великого Геґеля. Маркс енд Енгельс створили інакшу діалектику. Якщо у Геґеля одна одній суперечать думки, то у Маркса розвиток є нескінченний, усе, що існує, підлягає руйнації.

36. Принципи і закони діалектики, їх зміст і особливості.

Діалектичне вчення ґрунтується на таких принципах:

• Принцип руху – пояснює, що загальною і єдиною формою існування та розвитку явищ і подій оточуючого світу є рух, зміни, перетворення. У філософському розумінні рух розглядається не як просте переміщення в просторі, а як перехід в іншу форму, в інший стан існування. Тому що спокій є поняття відносне одного предмета до іншого.

• Принцип взаємодії і взаємозв’язку – пояснює, що загальною, постійною формою існування є постійний взаємозв’язок та взаємодія. Це означає що кожне явище природи чи подія в суспільстві слід розглядати одночасно як наслідок попередніх змін та обставин і одночасно як причину наступних змін. Взаємозв’язок і взаємодія визначає такі категорії зв’язку:

• Суттєві – така категорія зв’язків, які є обов’язковими, закономірними, без яких ні явище природи, ні подія в суспільстві не можуть відбуватись чи розвиватись, та які дають можливість пізнати істину.

• Несуттєві – які є випадковими, незакономірними, без яких чи явище чи подія все рівно відбудеться, але в інших проміжках часу.

Тільки через суттєву категорію зв’язків можна пізнати і визначити закономірність або закон.

Закон є філософське поняття, яке являє собою сукупність або систему суттєвих, об’єктивних і загальних зв’язків, які характеризуються стабільністю, повторюваністю і послідовністю.

Закон як загальний зв’язок існує таких типів:

• Окремі, специфічні, особливі – це ті закони, які діють і проявляються в природі в якійсь одній сфері, а в суспільстві – на певному етапі розвитку (наприклад закон Ома діє тільки в електриці)

• Загальні – це ті закони, які проявляються, діють і властиві або в цілому в сфері природи або в суспільстві. (наприклад в природі закон збереження речовини)

• Узагальнюючі – властиві і проявляються в цілому і в сфері природи і в сфері суспільства. До них відноситься три закони діалектики: закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількості в нову якість та закон заперечення запереченню.