1.1 Стандартизація в системі управління якістю. Її роль у підвищенні якості та конкурентоспроможності продукції

Важливим елементом у системах управління якістю виробів є стандартизація –діяльність, що знаходить найбільш раціональні норми, а потім закріплює їх у нормативних документах типу стандарту, інструкції, методики й вимог до розробки продукції, тобто це комплекс засобів, що встановлюють відповідність стандартам.

Стандартизація є одним з найважливіших елементів сучасного механізму управління якістю продукції. По визначенню міжнародної організації по стандартизації (ІСО), стандартизація – установлення й застосування правил з метою впорядкування діяльності в певних областях на користь і при участі всіх зацікавлених сторін, зокрема для досягнення загальної оптимальної економії при дотриманні функціональних умов і вимог техніки безпеки.

Стандарт – це нормативно-технічний документ по стандартизації, що встановлює комплекс правил, норм, вимог до об'єкта стандартизації й затверджений компетентним органом. Стандарти представляються у вигляді документів, що містять певні вимоги, правила або норми, обов'язкові до виконання. Це також основні одиниці виміру або фізичні константи (наприклад, метр, вольт, ампер, абсолютний нуль по Кельвіні й т.д.). До стандартів відносяться всі предмети для фізичного порівняння: державні первинні еталони одиниці, маси, сили й т.д. Об'єктами стандартизації можуть бути продукція, послуги й процеси, що мають перспективу багаторазового відтворення й (або) використання

Головне завдання стандартизації – створення системи нормативно-технічної документації, що визначає прогресивні вимоги до продукції, виготовленої для потреб народного господарства, населення, оборони країни, експорту, а також контроль за правильністю використання цієї документації. Основними завданнями стандартизації є:

1. забезпечення взаєморозуміння між розроблювачами, виготовлювачами, продавцями й споживачами (замовниками);

2. установлення оптимальних вимог до номенклатури і якості продукції в інтересах споживача й держави, у тому числі забезпечуючи її безпеку для навколишнього середовища, життя, здоров'я й майна;

3. установлення вимог по сумісності (конструктивної, електричної, електромагнітної, інформаційної, програмної й т.д.), а також взаємозамінності продукції;

4. узгодження й ув'язування показників і характеристик продукції, її елементів, що комплектують виробів, сировини й матеріалів;

5. уніфікація на основі встановлення й застосування параметричних рядів, базових конструкцій, конструктивно-конструктивно-уніфікованих блочно-модульних частин виробів;

6. установлення метрологічних норм, правил, положень і вимог;

7. нормативно-технічне забезпечення контролю (випробувань, аналізу, вимірів), сертифікації й оцінки якості продукції;

8. установлення вимог до технологічних процесів у тому числі з метою зниження матеріалоємності, енергоємності й трудомісткості, забезпечення застосування маловідходних технологій;

9. створення й впровадження систем класифікації й кодування техніко-економічної інформації;

10. нормативне забезпечення міждержавних і державних соціально-економічних і науково-технічних програм (проектів) і інфраструктурних комплексів (транспорт, зв'язок, оборона, охорона навколишнього середовища, контроль середовища перебування, безпека населення й т.д.);

11. створення системи каталогізації для забезпечення споживачів інформацією про номенклатуру й основні показники продукції;

Для досягнення соціальних і техніко-економічних цілей стандартизація виконує певні функції:

1. Функція впорядкування - подолання нерозумного різноманіття об'єктів (роздута номенклатура продукції, непотрібне різноманіття документів), зводиться до спрощення й обмеження;

2. Охоронна (соціальна функція) - забезпечення безпеки споживачів продукції (послуг), виготовлювачів і держави, об'єднання зусиль людства по захисту природи від техногенного впливу цивілізації;

3. Ресурсозберігаюча функція обумовлена обмеженістю матеріальних, енергетичних, трудових і природних ресурсів і полягає у встановленні обґрунтованих обмежень на витрату ресурсів;

4. Комунікативна функція забезпечує спілкування й взаємодію людей, зокрема фахівців, шляхом особистого обміну або використання документальних засобів, апаратних систем і каналів передачі повідомлень. Ця функція спрямована на подолання бар'єрів у торгівлі й на сприяння науково-технічному й економічному співробітництву;

5. Функція, що цивілізує, спрямована на підвищення якості продукції й послуг як складові якості життя;

6. Інформаційна функція. Стандартизація забезпечує матеріальне виробництво, науку, техніку й ін. сфери нормативними документами, еталонами мер, зразками-еталонами продукції, каталогами продукції, каталогами продукції як носіями коштовної технічної й управлінської інформації;

7. Функція нормотворча. Її правозастосування проявляється в узаконюванні вимог до об'єктів стандартизації у формі обов'язкового стандарту (або іншого нормативного документа) і його загальному застосуванні в результаті додання документу юридичної чинності.

Залежно від специфіки об'єкта стандартизації, а також від змісту розроблювальних і пропонованих до нього вимог всі стандарти підрозділяються на наступні види:

• стандарти основні;

• стандарти на продукцію, послуги;

• стандарти на процеси;

• стандарти на методи контролю, випробувань, вимірів, аналізу.

Сучасна стандартизація базується на наступних принципах:

• системність;

• повторюваність;

• варіантність;

• взаємозамінність.

Принцип системності визначає стандарт як елемент системи й забезпечує створення систем стандартів, взаємозалежних між собою сутністю конкретних об'єктів стандартизації. Системність - одне з вимог до діяльності по стандартизації, що припускає забезпечення взаємної погодженості, несуперечності, уніфікації й виключення дублювання вимог стандартів.

Принцип повторюваності означає визначення кола об'єктів, до яких застосовні речі, процеси, відносини, що володіють однією загальною властивістю – повторюваністю в часі або в просторі.

Принцип варіантності в стандартизації означає створення раціонального різноманіття (забезпечення мінімуму раціональних різновидів) стандартних елементів, що входять у об'єкт, що стандартизується.

Принцип взаємозамінності передбачає (стосовно до техніки) можливість зборки або заміни однакових деталей, виготовлених у різний час й у різних місцях.

Основні вимоги до розробки фонду стандартів можна сформулювати в такий спосіб:

• стандарти повинні бути соціально й економічно необхідними;

• стандарти повинні мати певне коло користувачів і конкретність вимог;

• стандарти не повинні дублювати один одного;

• стандарти повинні відбивати взаємопогоджувані вимоги комплексності по всіх стадіях життєвого циклу продукції (від розробки до утилізації), по всіх рівнях розукрупнення (від вихідних матеріалів до кінцевої продукції), по всіх аспектах забезпечення якості й рівням управління;

• стандарти повинні мати стабільність вимог протягом певного періоду;

• стандарти повинні вчасно переглядатися.

Стандарти сполучають технічні, економічні й правові вимоги. Технічні вимоги полягають у тім, що стандарти регламентують науково-технічну підготовку виробництва, технологію, організацію й процес праці на всіх стадіях створення й експлуатації виробів.

Економічні вимоги:

• стандарти є нормативом і масштабом виміру якості продукції;

• стандарти є засобом організації й управління виробництвом;

• стандарти забезпечують взаємозв'язок між різними ланками народного господарства;

• стандарти мінімізують витрати на роботи й продукти, тому що однотипні роботи й продукти обходяться завжди дешевше.

Правові вимоги: стандарт – нормативний акт, що затверджується державними органами у встановленому законом порядку, містить виклад норм, обов'язкових для дотримання. За порушення стандартів установлені санкції в цивільному, трудовому, карному й адміністративному законодавстві.

На всіх стадіях життєвого циклу продукції стандартизація відіграє певну роль:

На етапі проектування (або планування) за допомогою стандартизації здійснюється наступне:

• установлюються вимоги до якості готової продукції на основі комплексної стандартизації якісних характеристик даної продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів з урахуванням інтересів споживачів і виготовлювачів;

• визначається єдина система показників якості продукції залежно від призначення виробів в умовах експлуатації;

• установлюються норми, вимоги й методи проектування продукції для забезпечення оптимальної якості й виключення нераціонального різноманіття виду, марок і типорозмірів;

• забезпечується високий рівень уніфікації виробництва, механізації й автоматизації виробничих процесів.

На стадії виробництва стандарти підприємств ураховують характер й особливості випускає продукції, що, організаційно-технічний рівень підприємств, кваліфікацію виконавців. Вони встановлюють вимоги до засобів і методів контролю й оцінки якості продукції, дозволяють забезпечити ритмічність виробництва, скоротити втрати від шлюбу, підвищити якість праці виконавців.

На стадії обігу й реалізації стандартизація спрямована на встановлення вимог порядку й найкращих умов при впакуванні, консервуванні, транспортуванні й складуванні, зберіганні й реалізації продукції, зберігаючи її якість на складах, сховищах і базах, у транспортних підприємствах, збутових і торговельних організаціях.

На стадії споживання й експлуатації стандартизація встановлює однакові вимоги до обслуговування й ремонту продукції (у тому числі гарантійному), до збору й аналізу інформації про її якість при експлуатації, норми її утилізації.

Методи стандартизації – це прийом або сукупність прийомів, за допомогою яких досягаються цілі стандартизації. Стандартизація базується на

• загальнонаукових

• специфічних методах.

• До загальнонаукових методів відносять:

• упорядкування об'єктів стандартизації

• параметричну стандартизацію.

Упорядкування об'єктів стандартизації – універсальний метод в області стандартизації продукції, процесів і послуг. Упорядкування як управління різноманіттям зв'язано, насамперед, зі скороченням різноманіття. Результатом робіт з упорядкування є, наприклад, обмежувальні переліки комплектуючих виробів для кінцевої готової продукції; альбоми типових конструкцій виробів; типові форми технічних, управлінських й інших документів. Упорядкування як універсальний метод складається з окремих компонентів:

а) систематизація об'єктів стандартизації полягає в науково обґрунтованому, послідовному класифікуванні й ранжируванні сукупності конкретних об'єктів стандартизації (прикладом може служити Загальноросійський класифікатор промислової й сільськогосподарської продукції – ОКП, що систематизує всю товарну продукцію у вигляді різних класифікаційних угруповань і конкретних найменувань продукції);

б) селекція об'єктів стандартизації – діяльність, що полягає у відборі таких конкретних об'єктів, які зізнаються доцільними для подальшого виробництва й застосування в суспільному виробництві;

в) симплифікація – діяльність, що полягає у визначенні таких конкретних об'єктів, які зізнаються недоцільними для подальшого виробництва й застосування в суспільному виробництві;

г) типізація об'єктів стандартизації – діяльність по створенню типових (зразкових) об'єктів – конструкцій, технологічних правил, форм документації;

д) оптимізація об'єктів стандартизації полягає в знаходженні оптимальних головних параметрів (параметрів призначення), а також значень інших показників якості й економічності.

Параметрична стандартизація заснована на впорядкуванні об'єктів стандартизації за допомогою складання параметричних рядів характеристик продукції, процесів, класифікаторів і т.п.

До числа основних специфічних методів стандартизації ставляться

• уніфікація,

• агрегатування,

• комплексна й випереджальна стандартизація.

• Діяльність по раціональному скороченню числа типів деталей, агрегатів однакового функціонального призначення називається уніфікацією продукції.

Уніфікація може проводитися на різних рівнях управління якістю продукції: міжгалузевому, галузевому й на рівні підприємства.

Під агрегатуванням розуміють метод конструювання й експлуатації виробів, заснований на функціональній і геометричній взаємозамінності їхніх основних вузлів й агрегатів.

Найважливішою перевагою виробів, створених на основі агрегатування, є їхня конструктивна оборотність. Агрегатування дозволяє багаторазово застосовувати стандартні деталі, вузли й агрегати в нових модифікаціях виробів при зміні їхньої конструкції.

Отже, стандартизація — не­замінний і практично єдиний за­сіб забезпечення сумісності, взає­мозамінності, уніфікації, типізації, надійності техніки та інформацій­них мереж, норм безпеки та еко­логічних вимог, єдності характе­ристик і властивостей, якості про­дукції.

Безпосереднім результатом стандартизації є, насамперед, нормативний документ (НД). Нормативний документ – документ, що встановлює правила, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів.

Управління якістю відбувається на міждержавному, державному, міжгалузевому, внутрішньогалузевому й регіональному рівнях, а також на рівні фірми або підприємства. Вплив стандартизації на поліпшення якості продукції здійснюється через комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби, устаткування, оснащення й готову продукцію, а також через установлення в стандартах технологічних вимог і показників якості, єдиних методів випробувань і засобів контролю.

З приєднанням до світового ринку неминуче постає питання про конкурентоспроможність товарів, продукції та послуг українських виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках, де поруч з конкурентністю ринкових цін рівнозначно виступає конкурентність якості продукції.

Найдієвішим і загальновизна­ним світовою спільнотою, урядо­вими інституціями та бізнесовими колами добровільним механізмом є стандартизація на засадах консенсусу та узгодженості на різних рівнях стандартизації (міжнарод­ному, регіональному, національ­ному, підприємства).

Чи не найкраще ілюструють ринкову користь стандартизації її переваги, викладені у багатьох основоположних документах між­народних і національних систем стандартизації, наприклад,:

• досягнення якості продукції шляхом визначення характерис­тик, які встановлюють їх здатність задовольнити певні потреби, тоб­то їх відповідність призначенню;

• забезпечення поліпшення якості життя, безпеки та захисту довкілля;

• досягнення економії людських ресурсів, матеріалів і енергії під час виробництва та обігу продукції;

• забезпечення прозорих та однозначних відносин між усі­ма заінтересованими сторона­ми у придатній для використан­ня формі, такій, як посилання на чинні документи чи відтво­рення (включення) їхніх норм та вимог;

• сприяння міжнародній тор­гівлі шляхом усунення бар'єрів у торгівлі, зумовлених відміннос­тями національних систем;

• забезпечення промислової ефективності шляхом керуван­ня різноманітністю, уніфікацією та типізацією;

• поширення нових техно­логій.

Очевидно, кожна з цих пе­реваг безпосередньо пов'язана із створенням конкуренто­спроможної, а відповідно і якіс­ної продукції.

Вплив стандартизації на підви­щення конкурентоспроможності та якості продукції реалізується в основному через комплексне розроблення стандартів на сиро­вину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби, осна­щення, проектування і готову про­дукцію; на технологічні вимоги до найважливіших процесів і по­казників якості, а також на єдині методи випробування та вимірю­вання, засоби контролю та оці­нювання відповідності. Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та найкращих зразків, забезпечують організа­цію спеціалізованих виробництв, зменшують затрати на проекту­вання і виготовлення, скорочу­ють строки освоєння продукції.

Стандарти встановлюють од­нозначну термінологію, системи одиниць, познак, вимоги до ме­трологічного забезпечення, маркування, пакування, транспортування, експлуатаційних доку­ментів (інструкцій) та інформації для споживачів, необхідної для оцінювання та вибору ними продукції.

Очевидно, наявність стандар­тів істотно полегшує та спрямо­вує діяльність виробника продук­ції щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями кон­курентоспроможності та якості. Доречно наголосити, що засто­сування принципу обов'язковості стандартів, надмірна деталізація вимог та орієнтація стандартизації на певні конструкційні рішен­ня, застосування лише визначе­них матеріалів чи сировини тощо є гальмом у створенні належної продукції.

Створення нової системи стандартизації, адекватної еко­номічним змінам, що відбува­ються в Україні, має на меті гар­монізацію її положень з вимога­ми міжнародних, регіональних та національних (країн з рин­ковою економікою) стандартів. Удосконалення національної сис­теми стандартизації — нагаль­на передумова для підвищення конкурентоспроможності вітчиз­няної продукції та створення під­приємствами систем забезпечен­ня якості. Важливим є визнання таких систем вітчизняним та за­рубіжним споживачем.

Переміщення аспектів кон­курентоспроможності та якості із загальнодержавного рівня на рівень безпосереднього вироб­ника, на якому, власне, і створюється якість продукції, робить необхідним зміцнення системи стандартизації саме на підпри­ємствах. Зростання ролі стан­дартизації на підприємстві дик­тується двома основними чинни­ками. Перший з них — за умо­ви господарської самостійності створюються об'єктивні пере­думови до неузгодженої діяльності суміжних підприємств сто­совно параметрів створюва­ної продукції, методів контролю її якості тощо. Усе це виявляється під час виробництва і споживан­ня продукції, впливає на попит і на збут продукції та, а у підсумку, на економічний стан виробників. Другий — раціональне застосу­вання стандартизації під час про­ектування і виробництва про­дукції дозволяє суттєво знизи­ти витрати та підвищити доходи підприємств. Обсяг робіт із стан­дартизації на підприємстві зале­жить від масштабів виробництва і кооперування, від номенклату­ри і конструктивної складності вироблюваної продукції, ступеня її новизни та інтенсивності роз­витку тощо.

Удосконалення національної системи стандартизації України нині спрямовано на підвищен­ня якості вітчизняної продукції та досягнення нею конкурентоспроможності як на внутрішньо­му, так і на зовнішньому ринках і забезпечення на цій основі стій­кого розвитку економіки країни та інтеграції ЇЇ до світової еконо­міки. Першочергово якість і кон­курентоспроможність треба досягти у визначених державною політикою пріоритетних секто­рах економіки, які мають бути забезпечені необхідними нау­ковими, технологічними, фінан­совими та кадровими ресурса­ми для здійснення інноваційно­го розвитку.

Очевидно, що у цьому разі стандартизація є важливим і не­обхідним, але лише одним із чин­ників забезпечення конкурентоспроможності та якості продукції, причому затрати на стандартиза­цію є мізерними порівняно із за­тратами на забезпечення іннова­ційного розвитку, технічне і технологічне оновлення виробництва, підготовку висококваліфікованих кадрів тощо.

Для підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки національних товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у світову економіку Указом Президента України в 1997 р. створено Національну раду з питань якості, одним з головних завдань якої є формування національної політики в галузі забезпечення якості, розробки та реалізації державних та інших програм, спрямованих на забезпечення належної якості української продукції. Організаційне забезпечення Ради покладено на Держстандарт України.