Заходить Букварик

Букварик Добрий день усій громаді:

Мамам, татам, дідусям,

Бабусям і вчителям!

Добрий день, малятам!

Я прийшов Вас запросити на веселе свято. (розгублено ) Де ж це букви всі поділись? (стурбовано ) І де діти забарились?

І яка тому причина, що не йдуть вони сюди?

Адже, діти, які зі мною дружать, стають розумними, вихованими,

грамотними.

Влітає (на мітлі) Нечитаха

Нечитаха (кривляється)

Ой-йо-йой! Який хвалько! Розумними, грамотними стають... (звертається до дітей)

Діти, не вірте йому! Це я, Нечитаха, розумна і грамотна! Ви краще зі мною дружіть і я навчу вас, навчу... (чухає потилицю і думає)

О! Будете разом зі мною на мітлі літати!!! Ось так!!! (літає по сцені на мітлі)

Букварик Нечитахо, прошу Вас, беріть свою мітлу і летіть звідси, не заважайте нам. Я хочу з дітьми поговорити, пісеньку їм заспівати.

Нечитаха Ну, співай, співай, поки я відпочину.

Букварик (співає)

Я веселий. Букварик, Пісеньку співаю. Бо чудове свято в школі Я сьогодні маю.

Так, так, так-так-так, весело співаю (2р.)

Нечитаха (на останніх словах пісні перебиває Букварика, співає і стрибає

з мітлою) Так-так, так-так-так, високо стрибаю! ( 2р.)

Букварик Нечитахо, Ви знову нам заважаєте!

Нечитаха Неправда, я не заважаю, я розважаю і вчу, вчу, вчу... всіх літати на мітлі!

А-а-апчх! А-а-апчх! А-а-апчх! (витягує з своєї торбинки носовичка і демонстративно сякається, а потім ще втирає ніс рукавом, співає, манірно рухаючись по сцені) Ох і втомилась я від злих чарів! Хочеться всім насолить, наперчить. І за відьомським своїм звичаєм, Хочу усіх, хочу усіх назавжди посварить.

Тішуся я, коли смикають кіски,

З щастя регочу, коли хлопчак

Іншому так підставить підніжку,

Що аж від болю заплаче бідак. (пританцьовуючи) Отака-отака, зла-презлюща Отака-отака, відьма завидюща. (відхекується, протяжно) 0-о-ох! Одним словом - Нечитаха. А вони свято задумали! Яке ще свято? Я, я - тут господиня! (робить магічні рухи долонями, " чаклує")

Не пущу, не пущу діток я на свято

І сама, і сама буду виступати!

Чік, чак, чвах! Розлітайтесь букви по світах!

Букварик (зажурено ) Що ж нам робити? Нечитаха зла і вперта зіпсує нам усе свято! Ой, біда!

Жде на свято дітвора! Годі плакать, сумувати! Треба букви йти шукати! (іде, по сцені, в пошуках букв)

Учень Довго чи не довго йшов,

В місто Лева він прийшов.

Учень У старому місті Львові

Левеня живе чудове.

І сидить воно на троні,

У якому так і тоне.

Бо не Лев воно, як татко,

А маленьке Левенятко.

В Левеняти справ багато:

Львівські ліхтарі вмикати,

І на ратуші з забави

Переводить стрілки жваво.

Взимку Левеня чудове

Не застудиться у Львові:

Бо у нього є красива

Дуже гарна й тепла грива.

Букварик Добридень, Левеня величне,

Чи допоможеш у біді?

Нечитаха зла, підступна

Розігнала букви всі!

Левеня Зачекай, Букварику! Десь у мене була старовинна книга рецептів

доброї поведінки. Ось знайшов.

(читає) Щоб вилікувати зло, треба піти до схід сонця під

Високий Замок, набрати з джерела води, додати доброту, замісити

на любові, прикрасити милосердям і приймати це все три рази на

день протягом трьох тижнів.

Букварик Та ти що! Нам це не підходить. Ось гості вже зібрались, а ти кажеш три тижні. (Ходить по сцені із замисленим обличчям і пошепки щось обмірковує. )

Левеня Постривай, постривай! У мене є ідея! Ходи сюди друже!

(по змовницькому перешіптуються і з радісними обличчями підходять до Нечитахи)

Букварик Нечитахонько-голубонько,

просимо Вас щиро

На дитяче наше свято,

щоб ви приходили.

Левеня Ми Вам там дива покажем, пісні заспіваєм,

Потішимо від душі усім, що ми маєм.

Нечитаха (від несподіванки хапається за серце, п'є краплі з пляшечки)

Що, що таке? Мене, Голубонькою назвали

І так чемнесенько із святом привітали? Та ви, напевно, з дуба впали! Чиї ж ви будете, малята? Прошу про це нам розказати!

У Я дитина українська

козацького роду,

Я маленька донечка

рідного народу!

Україна - степи і діброви,

Україна - мій рідний край.

У журбі, чи в щасті, чи в горі

Українцем себе називай!

Нечитаха От і познайомились, (наслідуючи дітей ніжно повторює)

Голубонько, голубонько, яке ж лицарське ставлення до жінки. Ну й дива, але мені це подобається.

(задумливо рухає ступнею правої ноги на місці, звертаючись до дітей)

Може послухати цих милих, мудрих школяриків? Зараз поворожу.

(заплющує очі і крутить вказівними пальцями перед носом) Як ви гадаєте, варто впустити букви?

Усі разом Варто, варто!

Нечитаха Але...

Якщо ви такі добрі, розумні, то буде вам завдання. Допоможіть мені римувати вірші складами .Я буду говорити рядок А ви додавати: " І я ".

Я сьогодні рано встала! (Діти додають - " І я" після кожного рядка вірша.)

Чисто все поприбирала,

Каву чорну заварила,

Кицьку нею отруїла,

Ох, які всі уважні!

З усіма тепер вітаюсь,

Щиро всім я посміхаюсь,

Всім я друзям помагаю,

Цвяхи в крісла забиваю.

Ну, добре, я Букварика прощу,

Із тенет вже відпущу,

Але вам скажу відразу:

Забувайте ви образу

І на свято на своє

Запросіть і ви мене.

Букварик Ось і час настав, малята,

Всю абетку проказати.

Букви, шикуйсь..., рівняйсь..., струнко!

Учень Товаришу Буквар! На свято прощання з тобою зібрались всі. До проведення свята готові! Рапорт розпочинай!

Учні: 1. За час навчання в першому класі вивчено 33 літери українського алфавіту, що допоможе нам у майбутньому вивчати рідну мову й інші мови світу.

2. Учнями класу перечитано, недочитано, зачитано до дірок 400 художніх книжок.

3. Списано в зошитах багато десятків сторінок, в їдальні розбито ЗО склянок.

4. Загублено 5 поганих звичок, 17 ручок, 20 олівців, з десяток гумок, 3О ґудзиків.

5. Над важкими правилами "поламано" 5 голів, зламано 4 стільці і 1 палець, порвано 6 ранців, 3 штанців.

6. На території школи затоптано одну клумбу, розбито 6 носів і 2 шибки.

7. Класи живуть цікаво і не збираються зупинятися на досягнутому.

Усі разом Рапорт зданий!

Букварик Ой-ой-ой! Оце навчив! Оце дожився!

Учениця Букварику, не журися, це ми навмисне пожартували, щоб тебе розвеселити.

Звучить пісня "Мій Букварику-Букводарику"

Букварик Букви- значки, як бійці на парад

Дружно і швидко шикуються,

Кожна в належному місці стоїть,

І називається все -алфавіт!

Голосні! Приголосні! Літера, що не позначає звука!

Рівняйсь! Струнко!

Раз, два, три! Перша буква, говори!

Букви говорять слова.

А Ангел у небі над Львовом літає,

Діток від злого він захищає.

Ти помолитись йому не забудь,

Вкаже тобі завжди добру він путь.

Б Бандурист бере бандуру,

Обережно в струни б'є.

Про хороброго Данила

Він баладу заведе.

В Люблю змалку, наче неньку,

Нашу вулицю вузеньку.

В центрі міста всі такі,

Львівські вулиці вузькі.

Г і Ґ Коли галичани у полон потрапляли,

Рабами на турецьких галерах ставали,

Прикуті ланцюгами на галерах пливли,

Адже жоден не зрадив рідної землі.

Д Дуже люблю своє місто,

Древні мури і проспекти,

В Парку Культури спів птахів,

Замків славу і князів.

Е, Є Ех, ну що там говорити!

Треба азбуку творити.

За "е", звичайно "є" іде,

Далі азбуку веде.

Ж Жайворонок в житі полюбляє жити.

Жайворонки плачуть, коли косять жито.

Журяться журавлики, в вирій летючи,

. Україну покидають плачучи.

З Біля Замку ви були?

Львівські бачили вали?

В древніх мурах є віконця,

в них щілини не для сонця...

Ці віконця, знай, - бійниці!

Били з них порохівниці,

вилітали стріли гострі,

аж відлунням гахкав простір...

И А буква "и" завжди готова

Стати в кінець чи середину слова,

І навіть там, де не стоїть,

Так ясно іноді звучить.

Вслухайся, друже, у слова,

Пишеш земля, звучить [ зи мл а ].

І Ікону шанували здавна українці,

Бо там Ісус зображений на ній.

І зберегли її як віру християнську

Через роки наруги ворогів.

Ї Дав Бог йому хист до науки і рукам його сили.

Щоб історію України на полотнах творили.

Іконостас в церкві писав цей пан

Українець великий - Їжакевич Іван.

Й Йосип Ісуса за сина прийняв,

Правду велику йому святий Дух сказав.

К Під калиною криниця стояла,

Там козачка козака напувала.

Під калиною кобзар спочивав,

Колискову тиху пісню він на кобзі грав.

Л Лесю лелеки любили,

Їй пісні свої приносили на крилах.

Лесю вся Україна любила і знала,

Мати Лесю, напевно, в любистку купала.

М Маки та мальви там виростали,

Де голови буйні свої герої поклали.

Буйні голови та молоду вроду

За свободу й незалежність рідного народу.

Н А нагідки й незабудки

Нагадають незабутнє.

О Ольгу та Олега у нас кожний знає.

Опришків дотепер наш народ прославляє.

Олекса Довбуш був опришок,

Орел Карпатських сивих гір.

Один у бій відважно й сміло

Загін гуцульський свій повів.

Пилип Орлик - гетьман України,

Першу українську Конституцію створив,

По собі пам'ятку лишив,

П Тиха річка Полтва

Хвиль блакитних повна.

Замурована вона -

Наших предків сива давнина.

Пахучою весною місто оповите,

Моргають затінки віконцями осонь.

По Львівських вулицях ходити

-Немає щастя більшого либонь.

Милують око сірі мури, кам'яниці,

Уквітчані в весняні кольори.

Найкращою ж окрасою Галіції

Все ж львівські панночки були і є.

Звучить пісня "Я є панночка зі Львова".(дівчатка танцюють з парасольками)

Р

Рушників різних ціла родина

Є у нас на Україні:

Стирачі, утирачі, весільні...

Ті, що хліб вкривають,

Ті, на яких немовля приймають...

Від народження і до спочину

Рушники супроводжують людину.

Дівчатка виконують танець з рушниками.

С В Стрийськім парку що не крок

-Відкриття цікаві.

Кожне дерево - урок

Дуже цінний навіть!

Ніжна туя, гордий тис,

Красуня-магнолія стануть перед вами...

Стрийський парк, неначе ліс,

Знається з вітрами.

Там свій затишок знайдуть

Взимку та весною

-В хатках лебеді живуть,

Тішать нас з тобою.

Т По львівськім посивілім бруку

Старенького трамваю чути стукіт.

Звучить пісня львівських хлопців.

Ф Федоров Іван по світу мандрував,

Та першу книгу він у Львові друкував.

Х Хай славиться найкраще місто на землі —

Для мене ти, мій Львове!

Ти мій Париж, маленький Рим.

О рідний мій, чудовий!

Ц Цукерки "Світоч" - найсолодші в цілім світі.

Це - море насолоди і смаку.

Царівна-Несміяна реготалась,

Коли цукерку скуштувала цю!

Ч Часник та цибуля - корисні рослини,

Їх поважають на Україні.

До пампушок, борщу, сала

-Головна вони приправа.

Ш Під львівським небом є таке село,

Воно Шевченківським зоветься гаєм!

Я гори-доли бачив не малі,

-Мені здавалось, ніби я в Карпатах!

І ліс шумить у дивнім цім селі,

І мов картина, гарна кожна хата.

Щ Щиро я зізнатись хочу:

В моїм серці живе

Місто моє дороге!

Місто пращурів люблю,

Бо тут народився і тут я живу.

Ю Лунає дзвін із Юрського собору.

Він сповіщає всіх людей,

Щоб не забули проказать молитву,

День починаючи новий.

Я Я горджуся Львовом

і росту для нього,

Я не знаю міста

іншого такого.

І де б не був я,

серцем полум'яним

Скажу по правді:

я - малий львів'янин.

Ь В словах Господь,

Львів знак цей є,

Він лагідність

та ніжність додає...

Але цей поважний знак

На початку стояти

не може ніяк.