5.Строковий валютний ринок

Строкова валютна операція — це операція, пов’язана з поставкою валюти на строк більше ніж три дні з дня її укладення.

На валютному ринку строкових операцій розрізняють:

ринок форвардних угод;

ринок угод «своп»;

ринок ф’ючерсних контрактів;

ринок опціонів.

Серед учасників строкового валютного ринку слід розрізняти хеджекерів, спекулянтів (позиційних та скалперів), арбітражерів і трейдерів. Хеджекери здійснюють конверсійні операції, намагаючись закрити свої відкриті валютні позиції. Спекулянти свідомо беруть на себе валютний ризик, підтримуючи відкриту позицію для отримання прибутку від непрохеджованої валютної позиції. Позиційні спекулянти підтримують відкриті позиції протягом тривалого періоду — до кількох місяців. Скалпери грають на зміні курсів протягом однієї торгової сесії, систематично закриваючи позиції в кінці кожного робочого дня. Арбітражери здійснюють купівлю іноземної валюти на одному валютному ринку з одночасним продажем її на іншому валютному ринку. Вони відкривають протилежні позиції щодо однієї валюти на різні (однакові) строки на одному чи кількох взаємозв’язаних ринках, змен­шуюючи величину валютно-курсового ризику. Трейдери купують валюту за дорученням та за рахунок клієнта в торговому залі біржі за комісійну винагороду.

Оскільки строковий валютний ринок є похідним від валютного ринку спот, зазначені фінансові інструменти називають ще похідними інструментами, або деривативами.

Т5: Світові валютні системи

1. Поняття валютної системи, її складові та функції

Валютна система - це державно-правова форма організації міжнародних валютних грошових відносин між державами у межах певного економічного простору, вона є механізмом, який єднає окремі національні економічні системи в єдине світове господарство.

Валютна система покликана створити сприятливі умови для розвитку економічного співробітництва між країнами.

Головне завдання валютної системи - ефективне опосередкування платежів за експортом й імпортом товарів, капіталу, послуг та інших видів діяльності у відносинах між країнами і створення сприятливих умов для розвитку виробництва на основі ефективного міжнародного поділу праці. Отже, валютна система є однією з могутніх ланок, яка значною мірою може сприяти розширенню або, навпаки, обмеженню інтенсивності міжнародних економічних відносин. За допомогою валютної системи здійснюється переміщення економічних ресурсів з однієї країни в іншу або навпаки - цей процес блокується; розширюється або обмежується ступінь національної економічної самостійності, «переміщуються» економічні труднощі (наприклад, безробіття, інфляція тощо) з одних країн в інші. Розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою визначається характером, рівнем зрілості валютної системи держави і дієвістю функціонування її інститутів.

Види валютних систем та їх складові елементи

Оскільки валютна система, як зазначалося вище, - це державно-правова форма організації валютних відносин, то види валютних систем прийнято поділяти на:

            національну валютну систему;

            міжнародну (регіональну) валютну систему;

Національна валютна система - це складова грошових відносин окремої країни, яка охоплює державно-правові форми організації валютних відносин однієї держави з іншими, а також з міжнародними економічними і політичними структурами.

Функціонування національної валютної системи юридично визначається і регулюється національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права, її призначення полягає в забезпеченні безперебійних розрахунково-платіжних відносин всіх економічних суб'єктів із зовнішнім світом, накопиченні золотовалютних резервів і їх використанні на користь суспільства, регулюванні співпраці країни зі світовою економічною спільнотою.

Національні валютні системи регулюються шляхом поєднання інтересів різних держав і їх угруповань, а також у результаті досягнення компромісів між ними.

Елементи національної валютної системи:

            національна валюта - грошова одиниця країни;

            режим конвертованості національної валюти і характер обмежень;

            валютний паритет і режим курсу національної валюти;

            склад, режим формування та використання золотовалютних резервів;

            форми та організація міжнародних розрахунків;

            статус національних установ, що регулюють валютні відносини, режим внутрішнього валютного ринку і ринку золота тощо.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між державами будь-якої однієї групи. Прикладом такої системи є створена в 1979 році Європейська валютна система, до складу якої входять країни - члени Європейського економічного союзу (ЄЕС), або валютна система країн - членів СЕВ, яка проіснувала з 1963 до 1990 року. Міжнародна (регіональна) валютна система розробляється групою держав і закріплюється відповідними договорами між ними, а також тісно пов'язується з національними валютними системами і є складовою частиною світової валютної системи.

Основними елементами міжнародної (регіональної) валютної системи є:

            міжнародна розрахункова одиниця (євро);

            спільні міжнародні валютні фонди;

            злагоджений режим регулювання валютних курсів;

            регіональні кредитно-розрахункові установи тощо.

Світова валютна система - це спеціально розроблена державами і закріплена міжнародними договорами форма організації валютних відносин між всіма країнами або значною частиною країн світу, в рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси та здійснюється міжнародний платіжний обіг.

Світова валютна система є функціональною організацією валютних відносин на рівні міждержавних зв'язків через створені на колективних засадах міждержавні валютно-фінансові та банківські установи й організації. Світовий рівень валютної системи включає низку окремих елементів, кожний з яких юридично визначається відповідними міжнародними договорами та угодами.

Елементи світової валютної системи:

            визначений набір форм міжнародних засобів обігу і платежу (вільно конвертована валюта, міжнародні колективні валюти - євро, СПЗ);

            узаконений режим валютних паритетів і курсів;

            уніфіковані і регламентовані форми і правила міжнародних розрахунків;

            механізм забезпечення платіжно-валютними засобами міжнародного обігу;

            умови взаємної конвертованості валют;

            статус міжнародних (міждержавних) валютно-кредитних організацій, що регулюють валютні відносини;

            режим функціонування міжнародних ринків валюти і золота;

            мережа міжнародних і національних банківських установ, що здійснюють міжнародні розрахункові і кредитні операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю.

Принципи та організаційні основи сучасної світової валютної системи були визначені Ямайською угодою країн - членів Міжнародного валютного фонду (1976 рік).

Найбільшої ефективності валютні системи досягають за умови правильної узгодженості національних, міжнародних (регіональних) і світової систем, коли вони діють як єдиний механізм. Тому країни, що раніше були членами СЕВ, і суб'єкти колишнього СРСР, які тривалий час намагались створити свою специфічну міжнародну валютну систему, в сучасних умовах намагаються увійти до світової валютної системи, зокрема в її міжнародні структури, і, відповідно, скорегувати свої національні валютні системи.

Етапи розвитку міжнародної валютної системи

1. Паризька валютна система (1816-1914 рр.).

2. Генуезька валютна система (1922-1944 рр

3. Бреттон-Вудська валютна система (1944-1976 рр.). 

4. Ямайська валютна система (1976 р.- до теперішнього часу).