3 Глобальні податки

Визнання того факту, що внаслідок розвитку глобалізації зростає кількість проблем, вирішення яких неможливе лише за рахунок національних зусиль, стимулювало пошуки відповідних інструментів глобального характеру. Результатом таких пошуків стали численні пропозиції щодо запровадження так званих глобальних податків та платежів (зборів).

Запровадження глобальних податків, на думку їхніх прихильників, може сприяти вирішенню принаймні двох основних завдань, а саме:

по-перше, мобілізувати кошти для мирного, стабільного та екологічно стійкого економічного розвитку;

по-друге, спонукати приватних економічних агентів до врахування у своїх рішеннях соціальних та екологічних видатків.

Глобальні податки (Global Taxes) — це платежі, якими всі національні уряди оподатковують відповідні види виробничо-комерційної діяльності, координуючи свої дії в глобальних масштабах з метою максимально ефективного вирішення за допомогою цього фіскального інструменту проблем глобального характеру.

У принципі об'єктами глобального міжнародного оподаткування можуть бути міжнародна торгівля, торгівля зброєю та використання таких спільних для всього людства "благ", як океани, кіберпростір, радіочастоти, орбіти і т. д. Що стосується використання надходжень від таких податків, то пропонується спрямовувати їх на допомогу країнам, що розвиваються, вирішення екологічних проблем, фінансування відповідних програм та проектів ООН тощо.

Цілком умовно глобальні податки можна поділити на дві групи: податки як інструмент регулювання міжнародних фінансових потоків та податки як інструмент регулювання виробничо-комерційної діяльності, що має глобальні наслідки.

Податки як інструмент регулювання міжнародних потоків капіталу

Податки є формою регулювання, яка впливає на функціонування ринку, але водночас не руйнує його як економічний механізм. Податки можуть стягуватися в будь-який момент здійснення певної операції (в момент обміну однієї валюти на іншу, коли валюта надходить на рахунок або переказується на інший тощо), при водячи до подорожчання короткострокових та спекулятивних операцій, що робить їх економічно невигідними.

Саме таку мету мають пропозиції щодо оподаткування міжнародних фінансових операцій, які дістали назву "податків Тобіна " (Tobin Taxes). Вони являють собою звичайні податки з продажу валюти та пов'язаних з ним операцій. Слід окремо підкреслити, що об'єктом оподаткування є лише міжнародні операції. Такі податки можуть запроваджуватися шляхом прийняття відповідних законодавчих актів на національному рівні, але для забезпечення їх ефективності необхідна міжнародна багатостороння координація зусиль національних урядів.

Автором ідеї запровадження глобального податку на міжнародні операції купівлі-продажу валюти є американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки Джеймс Тобін. Пізніше на її основі з'явилися нові пропозиції щодо міжнародного оподаткування, сукупність яких позначається терміном "податки Тобіна".

Оригінальна пропозиція Дж. Тобіна полягала в тому, шоб запровадити оподаткування спот-операцій з валютою. На думку Тобіна, такий податок ліквідував би економічну основу валютного арбітражу (тобто отримання прибутку за рахунок різниці валютних курсів). Це пояснюється тим, що оскільки різниця валютних курсів дуже мала, то запровадження ставки податку навіть на рівні 0,1 % — 0,25 % приведе до того, що витрати, пов'язані з такими операціями, перевищать очікуваний прибуток. Разом з тим такий податок суттєво не вплине на довгострокові інвестиції, оскільки його величина дуже мала порівняно з потенційними здобутками.

Різновидом ідеї Тобіна є пропозиції запровадити податки на короткотермінові прибутки (Taxes on Short-Term Profits). Одна з них полягає у встановленні спеціального 100%-го податку на прибутки від валютних операцій, які зберігаються на рахунках менш ніж один рік. Друга пропозиція — оподатковувати за ставкою 100 % доходи від операцій з цінними паперами або похідних цінних паперів. Як і в попередньому випадку, названі податки розглядаються як інструмент боротьби з фінансовими спекуляціями, а отже, й забезпечення фінансової стабільності в глобальних масштабах.

На основі ідеї Тобіна сформульовані також пропозиції запровадити акцизний збір (податок) на операції з цінними паперами (Security Transfer Excise Тах) або податок на фінансові трансакції (Financial Transaction Тах). У даному випадку Йдеться про податок на продаж цінних паперів, акцій, облігацій, опціонів тощо, який має бути запроваджений на національному рівні. Очікується, що оскільки значна частина валютних операцій підпорядкована купівлі та продажу згаданих активів, запропонований податок стабілізує міжнародний валютний ринок, обмеживши фінансові операції.