Валютні ринки та валютні операції

1.Поняття, функції та суб»єкти валютного ринку

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини — не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов’язань, не змогли б перетворити одержану валюту в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов’язань.

В Україні валютний ринок досліджується не так давно.

До валютного ринку як системи входить дві основні під­системи:

-         валютний механізм — представлений правовими нор­мами й інститутами, що репрезентують ці норми на націона­льному та міжнародному ринках;

-         валютні відносини — щоденні зв’язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти

Значення валютного ринку для економіки в цілому визна­чається його функціями, основними серед яких є:

—                 реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розши­рення зовнішньоекономічних зв’язків;

—                 створення суб’єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних розрахунків і сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

—                 визначення і формування попиту та пропозиції на ва­люту;

—                 регулювання валютних курсів;

—                 диверсифікація валютних резервів;

—                 хеджування валютних ризиків;

—                 отримання прибутку від операцій з валютою та валю­тними цінностями тощо. Суб’єктами валютного ринку є:

1)  центральні банки — на макроекономічному рівні: Фе­деральна резервна система США, Банк Англії, Бундесбанк Німеччини, Національний банк України тощо;

2) комерційні банки, що мають ліцензію на проведення ва­лютних операцій. Саме міжбанківський ринок є основою ва­лютного ринку і саме тут формується валютний курс. Банки посідають провідне місце на валютному ринку, оскільки вони ведуть рахунки та мають розвинуті системи телекомунікацій, постійно торгують валютою всередині країни і за її межами. Деякі комерційні банки, обсяги щоденних оборотів яких ся­гають мільярдних сум, мають міжнародний авторитет: це, наприклад, американські банки Чейз Нешенел, Чейз Mанхеттен, Сіті-банк, німецькі банки — Німецький, Комерційний, Дрезденський тощо;

3) фірми, які здійснюють зовнішню торгівлю або капіта­ловкладення за кордоном. Саме ці господарські суб’єкти стимулювали розвиток валютного обміну, виникнення цілого ряду складних видів валютних угод;

4) приватні (фізичні) особи, що їздять за кордон, здійс­нюють перекази валют, купують валюту з метою нагрома­дження (заощадження) та здійснюють інші неторговельні угоди;

5) брокерські контори — володіють необхідною інформа­цією щодо покупців і продавців валюти, надають консульта­ційні послуги комерційним банкам, фірмам, що орієнтовані на зовнішній ринок;

6)  підприємці, які купують і продають валюту для забезпе­чення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

7)  інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

8) спекулянти, які постійно купують-продають валюту за­для одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери, якими можуть бути юридич­ні та фізичні особи;

9)    хеджери — здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.