Основи художнього конструювання. Вимоги дизайну інтер’єру. Методика художньо-конструкторського аналізу. Етапи художнього проектуванню виробів. Техніка художнього конструювання.

„Дизайн” з’явився в нашій країні недавно, що раніше проектування речей називалося „художнім конструюванням”, а теорія створення речей „технічною естетикою”.

Дизайн (з англ. design – креслення, малюнок, проект) –

1. художнє конструювання;

2. особлива сфера діяльності, що полягає в проектній та науково-організаційній розробці всебічно досконалих умов життя людей.

Художнє конструювання – особлива різновидність проектної діяльності, об’єктами якої є вироби виробничого та побутового призначення, що випускаються порівняно великими серіями індустріальним методом. Характерна особливість об’єктів художнього конструювання – необхідність ведучої участі в їх розробці інженера-конструктора та технолога. Під час роботи над виробом представник професії художнього конструювання – художник-конструктор спирається на теоретичні та методичні знання, що дає технічна естетика.

Технічна естетика – наукова дисципліна, що вивчає закономірності формування та розвитку предметного середовища, предметних умов, процесів діяльності людей в усіх сферах життя.

Предмет вивчення технічної естетики – взаємодія людини як біологічної та соціальної істоти з предметним оточенням.

Технічна естетика вирішує такі задачі:

1. розробка принципів організації і формоутворення оптимального та гармонічного предметного середовища відповідно до потреб людини.

2. створення методики художнього конструювання виробів та їх комплексів, що відповідають певним вимогам технічної естетики

Види вимог дизайну

Під час розробки якогось виробу проводиться аналіз вимог, що пред’являються до нього:

1. функціональні – виявляється специфіка цілей та умов експлуатації виробу, встановлюються раціональні розміри виробу та робочої зони.

2. ергономічні – антропометричні, фізіолого-гігієнічні та психологічні фактори взаємодії людини з середовищем та виробом.

3. гігієнічні – зручність користуванням виробу та окремими частинами, його стійкість та безшумність.

4. технологічні – основні конструктивні параметри, що повинні забезпечувати міцність, надійність, довгосторковість. Робиться вибір матеріалів та вид їх обробки.

5. економічні – виявлення можливостей знизити мінімальну собівартість за рахунок вибору матеріалу та технології виготовлення.

6. естетичні – визначаються лаконічністю форми, вмілим використанням матеріалів, кольору, фактури.

Cфера діяльності кожного призначеного виду архітектонічної творчості розширяється завдяки технічному прогресу: так, поряд з прикладним мистецтвом розвивається і затверджується мистецтво промислове (дизайн). Різновиди прикладного і промислового мистецтва зближуються, з одного боку, з мистецтвом орнаментації, а, з іншою – з архітектурою. Першим таким різновидом є проектування інтер'єру.

Проектування інтер'єру здійснюється за допомогою архітектурних і будівельних креслень найважливіші з яких наступні:

• план – горизонтальний перетин будівлі з показом стін і перегородок, освіти і меблів при погляді зверху;

• плафон – проекція стелі з світильниками;

• розгортки – фасад кожної стіни;

• перспектива – умовне зображення загального виду інтер'єру.

Мистецтво інтер'єру – це спосіб створення емоційно виразного середовища внутрішнього простору споруд. Організація простору будівель залежить від їх призначення і підкоряється загальним вимогам і закономірностям.

Художньо-конструкторський аналіз як творчий метод

Аналіз як творчий метод визначає процес художнього конструювання на всіх його етапах. Він є складовою дизайну і містить не тільки естетичний, але й конструктивний , технологічний та економічний аспект.

Вимогами дизайну:

Конструкція повинна бути технічно та естетично завершена. Треба максимально використовувати властивості матеріалу, з якого виконується модель. Обмежуючись лише зовнішнім аналізом без урахуванням її внутрішньої конструкції, неможливо глибоко увійти до її сутності. Аналіз також полягає у розробці та втілені творчих ідей у ескізній графічній формі (форескізи) та об’єктах (макети).

Загальні правила ескізування

Ескіз – це пошуковий нарис виробу. Робота над ескізами – це творчий процес. Спочатку ескізи можна виконувати, враховуючи лише форму виробу, загальні параметри, не вдаючись до подробиць. Потім більш детально та у масштабі.

Для ескізів можна використовувати другогатунковий папір: обгортувальний, шпалерний, газетний.

Ескізи краще виконувати м’якими олівцями. Зайві лінії можна буде легко стерти.

Ескіз не претендує на остаточно знайдену форму, навпаки, дає працю фантазії та уяві художника.

Ескізи можуть бути лінійними та світлотіньовими.

На етапі ескізування вирішуються такі питання: форма, колір, масштабність, пропорції, функціональна образність.

Щоб розробити діючу модель того чи іншого виробу необхідно пройти усі етапи художнього проектування.

До цих двох стадій додаються ще: розробка ескізного проекту, складання проектно-конструкторської документації, виготовлення зразка виробу та, його іспит на практиці.

Кожна стадія є доповненням попередньої. Так, художньо-конструкторський аналіз хоча і містить в собі ескізне проектування, але це ще лише перші начерки і дуже приблизні, - остаточна творча ідея –в розробці ескізного проекту.

Розробка ескізного проекту, складання проектно-конструкторської документації

Ескізний проект містить повну графічну частину з її схемами, видами виробу з різних фасадів, перспективного зображення, макетів виробу, а також пояснювальну записку.

Документація містить робочі креслення, необхідні для створення виробу: креслення загальних видів виробу з розрізами, специфікацією, креслення вузлів та деталей.

Всі креслення виконують за діючими стандартами ЕСКД.