Питання 15

XVII—XVIII ст., в Україні починає формуватися власний середній клас з дрібної шляхти, яка залишилась вірною православ'ю.Погіршувалося становище представників більшості соціальних верств українського суспільства у зв'язку з недієздатністю виконавчих та судових структур на місцях. Не припинялися напади шляхтичів на маєтності сусідів, збільшувались податки та повинності селянства.Козацтво вимагало збільшення реєстру, повернення колишніх та надання нових привілеїв.Хвиля повстань у 1551 —1638 pp. змусила польську владу застосувати жорсткіший режим щодо козацької вольниці. Після поразки козацького повстання 1637—1638 pp. ослабла політична активність запорожців. До цього спричинилися істотні обмеження козацького устрою і козацької демократії.У козацькому середовищі визрівали плани звільнення України від польсько-шляхетського панування, зростала увага до проблем політичного розвитку, в основі якого було неприйняття існуючого політичного режиму. Козацтво у своїй політичній практиці вдавалося до вимог-звернень на адресу політичного центру Речі Посполитої створювало політичні коаліції з православними церковними ієрархами, робило спроби налагодити політичні союзи з українською шляхтою та представниками протестантської опозиції Великого князівства Литовського.Основу суспільної думки козацтва складали моральний консерватизм і пошанування закону.Перші ознаки пробудження українського народу до політичної творчості й боротьби з'явилися у другій половині XVI ст.

Питання 16,17

У 1648 р. боротьбу очолив Богдан Хмельницький. З 1620 р. він брав участь у війнах з Туреччиною і Кримом, в 30-х роках разом з усім козацтвом - у повстанні проти польських феодалів. Після повстань 1637-1638 р.р. Хмельницький служив чигиринським сотником. У 40-х роках він з козаками, будучи запрошений на службу до Франції, провів там два роки. Хмельницький добре розбирався в міжнародних відносинах того часу. Наприкінці 1647 р. польське командування на Україну отримало відомості що Б. Хмельницький підбурює козаків до бунту. Хмельницький втік до Південне Запоріжжі. За Дніпровськими порогами Хмельницький зібрав значні сили, залучив кримського хана на свій бік. До кінця 1648 повсталі швидко опанували Січчю. Проти поневолювачів піднімалися міста і села.Почалася визвольна війна українського народу. Головною і вирішальною силою в розпочатій боротьбі були українські селяни, міська біднота і козацькі низи. На загальновійськовий козацькій раді, 1648 р., було винесено рішення об'єднатися з Росією. 8 червня 1648 гетьман Богдан Хмельницький вперше офіційно звернувся до російського уряду з проханням про прийняття України до складу Росії. Російський уряд після невдалої війни з Польщею не змогло тоді ж задовольнити прохання українського народу. Однак з 1648 р. український народ став отримувати постійну допомогу і підтримку з боку Росії. 8 січня 1654 в Переяславі козацька рада, за пропозицією гетьмана Б. Хмельницького, затвердила військово-політичний союз України з Росією(Переяславська рада).У березні 1654 р. посли гетьмана Хмельницького отримали від царя московського жалувану грамоту(Березневі статті) За Березневим статтями Лівобережжі, Слобідська Україна і Запоріжжя користувалися правом самоврядування та зберігали особливості в адміністративному, судовому, військовому пристрої. Територія Україна ділилася на 16 військово-адміністративних округів або полків. Зберігалася гетьманське правління, гетьман обирався на козацькій раді з осіб, заздалегідь висунутих старшиною і після затверджувався царським урядом. Так само гетьман стояв на чолі війська запорізького; в руках гетьмана зосереджувалася вся військова, політична, судова та адміністративна влада. На чолі округу стояли полковники - одночасно головні адміністратори і полкова старшина. Полки ділилися на сотні - сотник очолював сотню. Генеральний старшина допомагала гетьману в управлінні. Завдяки приєднання до Росії Лівобережжя стало центром політичного і культурного життя України. Лівобережна Україна була густо заселена, добре розвинена економічно, столицею її стало місто Батурин.