Питання 4

Східнослов'янська чи давньоруська народність формувалася в умовах розкладу родоплемінного суспільства, виникнення станів і народження державності, у плині об'єднання людей за територіальною ознакою. Початковим періодом становлення давньоруської народності вважає VI — ГХ ст., коли відбувався розклад родоплемінного ладу, а патріархальну общину потіснила община територіальна. Посилився розподіл праці, народилися протоміста — майбутні вогнища ремесел і торгівлі, почався товарообмін. Давньоруській народності була притаманна відносна єдність мови, території, соціально-економічного життя, культури, побуту, звичаїв, фольклору, психічного складу. УХ — XII ст. давньоруська народність розвивалася і зміцнювалась, поступово переросла в російську, українську й білоруську народності. Формування давньоруської народності не завершилося (стала на заваді монголо-татарська навала 1237—1241 pp.) і ця етнокультурна спільність не набула монолітного вигляду. Окремі землі Давньої Русі розрізнялися значними етнокультурними і мовними особливостями.

Питання 5

Прийняття християнства—найголовніше досягнення Володимира Великого. Ще київський князь Аскольд у 860 р., повернувся християнином. За князя Ігоря частина князівських дружинників прийняла християнство.Княгиня Ольга прийняла християнство у 957 р.До офіційного визнання державною релігією християнство встигло проникнути в широкі верстви українського суспільства і знайти послідовників.Було очевидним, що потрібна нова ідеологія, яка могла б об’єднати різноплемінну Київську державу, підняти авторитет князівської влади.Володимир зупинив свій вибір на візантійському православ’ї. За цим вибором стояли конкретні політичні, економічні і культурні зв’язки з Візантією. У 988 р. на Русі склалися сприятливі умови для прийняття християнства. У Візантії спалахнула громадянська війна. Проти імператорів повстав Варда Фока. Імператори попросили допомоги у київського князя. Володимир не відмовив, але зажадав за це руки сестри Василія і Костянтина Анни.Візантійці стали зволікати з виконанням умови і, щоб якось виправдатися, стали домагатися від Володимира прийняти християнство.Після хрещення Володимира Візантія не збиралася виконувати свої зобов’язання. І лише після того, як Володимир Святославович пішов воєнним походом і після облоги здобув візантійське місто Херсонес,шлюб відбувся. У 988 р. Володимир, повернувшись до Києва з молодою дружиною, проголошує християнство державною релігією. Прийняття християнства принесло позитивні зрушення у внутрішньому житті держави. Нова віра піднесла значення князівської влади в Києві на небувалу висоту і зміцнила зв’язок між окремими частинами могутньої держави. В особі церкви князь знайшов потужну опору, яка підтримувала його в управлінні державою. Поширення християнства сприяло розвиткові суспільних відносин, господарського життя. Церква справляла великий вплив на культурно-освітнє життя, відігравши прогресивну роль. Християнство, як релігія загальноприйнята в Європі, ще більше зблизила давньоукраїнську державу з європейськими країнами, підняла їхні стосунки на новий рівень.