Питання 2

Г. Мюллер доводив, що Київську Русь заснували нормани, а М. Ломоносов рішуче спростовував цю версію. Норманісти і антинорманісти виникнення держави вважали кульмінаційним одномоментним актом, наслідком діяльності конкретної історичної особи. Як видно з літопису, автор під "варягами" розумів сукупність народів, що жили поза Руссю полянською, київською, в тому числі й тих, що осіли в Західній Європі. Та русь вважалась варязькою, себто закордонною, а київська — корінною, метропольною. "Варязьку русь" і вивів у IX ст. Рюрик у Подніпров'я. Але назва держави не обов'язково відображає сутність її походження. Не має принципового значення й етнічне походження вояків-ватажків, які були причетні до створення держави. Розмиванню особливих етнічних, ментальних рис норманської знаті сприяло ослов'янення скандинавів завдяки приватним, а особливо шлюбним зв'язкам. Найдовше зберігалась мовна ознака, що свідчила про приналежність прийшлого етносу. Деякий час існувала двомовність, яка побутувала ще при дворі Ярослава Мудрого. Його сини були останні ми київськими князями, котрі знали і шведську мову. Тому, незалежно від того, ким були Аскольд і Дир — норманами, як вважає літописець, чи останніми представниками полянської князівської династії Кия, як вважає більшість учених, — у часи Аскольда Русь охоплювала найближчі до Києва території племінних союзів полян, деревлян, дреговичів та південно-західних сіверян. Це дає підстави вважати норманську теорію спростованою. Нормани в IX—XI ст. відігравали на Русі активну політичну роль. Безперечне й скандинавське походження Рюрикової династії. Але східнослов'янське суспільство ще до появи варягів мало свої протодержавні утворення.

Питання 3

Князювання Володивира Великого (980-1015 рр.) стало початком нового етапу в історії Київської Русі, етапом піднесення. Виявив себе як авторитетний політик,воїн,реформатор,дипломат. Військовими походами 981-993 рр. на ятвягів, в’ятичів та хорватів Володимир завершив тривалий процес формування території Київської держави.Давньоруська держава стала найбільшою країною в Європі. Володимир провів кілька реформ. Адміністративна реформа:землі князівства, де правили залежні від великого князя місцеві правителі, передавалися дванадцяти синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам.На зміну родоплемінному поділу давньоруського суспільства прийшов територіальний поділ. Військова реформа була спрямована на посилення обороноздатності країни і на зміцнення особистої влади князя. Суть її полягала у ліквідації “племінних” військових об’єднань, злитті військової системи із системою феодального землеволодіння. Релігійна реформа:спроба модернізувати язичництво. Найголовнішим досягненням Володимира стало хрещення Русі у 988 р. Християнство стало державною релігією. Запровадження нового зведення законів “Уставом земленим”, писаного зібрання юридичних норм – “Правда Ярослава” (1016 р.).Князем став Ярослав. Роки князювання Ярослава Мудрого (1019 – 1054 рр.) – час найвищого розвитку і найбільшого піднесення Київської Русі.Зусилля спрямував на продовження справи Володимира – посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію. Ярослав був князем-будівником, князем-просвітителем.Укріплення південних кордонів. У 1036 р. розбив печенігів. На звільненій території було збудовано Софіївський собор. Йому вдалося повернути землі на заході, що були захоплені поляками, підкорити прибалтійські племена.Укладення вигідних союзів та угод шляхом династичних шлюбів. Активізувалась внутрішня розбудова держави.Створення писаного зведення законів “Руської правди”. запроваджував при церквах школи.Збудовано багато монастирів та храмів. На етапі піднесення Київської Русі формується централізована монархія.В період становлення Київської держави значну роль відігравало віче – народні збори дорослого чоловічого населення, що вирішували важливі громадські та державні справи.Провідне місце в економічному житті Київської держави займало сільське господарство.У XI-XII ст. почали з’являтись артілі, корпорації ремісників. Це зумовило розвиток торгівлі. В русі почали карбувати власні гроші – срібники й золотники, особливо за Володимира і Ярослава Мудрого. Визначальними рисами були завершення формування території держави, перенесення уваги князівської влади з проблеми завоювання земель на проблему їхнього засвоєння та втримання під контролем; злам сепаратизму місцевої племінної верхівки та посилення централізованої влади; заміна родоплемінного поділу давньоруського суспільства територіальним; активна реформаторська діяльність великих князів; запровадження та поширення державної консолідуючої ідеології – християнства; поява писаного кодифікованого права, ширше використовування дипломатичних методів вирішення міжнародних проблем; зростання цивілізованості держави, розквіт давньоруської культури.