Питання 23

Освоєння і заселення Нижнього Подніпров'я іммігрантами почалося з кінця XVI століття.Переселення громад мало важливе значення для економічного, політичного і культурного розвитку Північного Причорномор'я.Кількість громад, таких що переселяються в Україну, збільшується після видання Маніфесту Катерини ІІ (1762–1769) від 4 грудня 1762 року, що узаконив привілеї іммігрантів.Для тих, що переселялись зі своїми сім'ями на незаселені і необроблені землі, надавались пільги на 30 років. Для тих, що переселилися в міста, — пільги на 5 років. Всім іммігрантам надавалась допомога грошима, худобою, матеріалами для будівництва, насінням, знаряддями праці та іншим. Ті, які переселялись цілими колоніями, могли мати внутрішнє самоврядування.Російська імперія поступово приєднала цю територію в ході воєн з Кримським ханством і Османською імперією. Адміністративно Новоросійська губернія існувала за часів Катерини II, з 1764 по 1775 рік.1796 по 1802 рік вона була розділена на Миколаївську, Катеринославську і Таврійську губернію. Центр розташовувався спочатку у м. Кременчуці, потім з 1783 г в м. Катеринославі. На місці або поблизу невеликих козацьких і татарських поселень було засновано безліч нових міст, таких як Катеринослав,Миколаїв,Херсон, Єлизаветград, Одеса, Тирасполь, Новоросійськ, Севастополь, Сімферополь, Маріуполь.У підсумку населення тут набуло строкатий склад: українці - особливо в сільській місцевості західній частині Новоросії, росіяни і євреї.Болгари становили значний відсоток населення в Бердянському повіті і на півдні Бессарабії, греки - в селах Маріупольського повіту,німці становили майже чверть населення Перекопського повіту.Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли російська імператриця Катерина II вирішила збудувати столицю Російської імперії. В результаті російсько-турецьких війн 1768—1774 рр. та 1787—1791 рр. землі Південної України відходять до Російської імперії і починають активно колонізуватися російським урядом. Це дає поштовх заснування нового столичного міста Катеринослав(адміністративний центр)

Питання 21

У другій половині XVIII ст. царизм проводив політику обмеження козацьких порядків в Україні, забороняв вибори гетьмана,втручався у внутрішні справи Гетьманщини.Останнім гетьманом України став КирилоРозумовський.У 1750 р. за рішенням імператриці Єлизавети Петрівни К. Розумовського обрали гетьманом.Новий гетьман отримав у володіння місто Гадяч, а своєю столицею обрав місто Батурин.Розумовський боровся за повернення старовинних прав українському козацтву.К. Розумовський запровадив судову реформу:з’явилися суди із земельних, цивільних, карних справ.Проводилися реформи в козацькому війську.Гетьман провів реформу ocвіти.У своїй діяльності Розумовський опирався на козацьку старшину.Рада старшини замінила загальновійськову козацьку раду.Гетьман обмежив право переходу селян, зміцнював права козацької старшини.Царський уряд контролював всю фінансову систему Гетьманщини.Самому гетьману заборонялося вести переговори з іншими державами, він не мав права призначати козацьких полковників.Період гетьманства К. Розумовського називали «золотою осінню української автономії».У 1762 р. до влади в Російській імперії прийшла Катерина II. Вона вирішила остаточно знищити автономію Гетьманщини. У листопаді 1764 р. було видано указ про ліквідацію гетьманської влади. Замість гетьманського управління владу перебрала Малоросійська колегія на чолі з графом П. Рум’янцевим. У 1781 р. було ліквідовано полковий адміністративний розподіл. Лівобережну Україну поділили на намісництва (Київське, Новгород-Сіверське, Чернігівське). У 1783 р. було ліквідовано козацьке військо. Козаки переводилися до розряду державних селян.1783 р. в Лівобережній та Слобідській Україні було введено кріпацтво. У 1785 р. українська старшина була зрівняна в правах з російським дворянством.Основні причиниУспішне завершення російсько-турецьких війн:Перенесення кордону Російської імперії на південь до Чорного моря.Втрата Запорозькою Січчю свого військового значення в боротьбі з турками та татарами.Участь козаків у повстаннях проти Речі Посполитої та Російської iмпepiї (гайдамацький рух, селянська війна під керівництвом Є. Пугачова, селянські повстання проти феодального гніту).В абсолютистській централізованій державі, якою була Росія, недоречними були демократичні порядки та республіканська форма правління, які мала Січ.Зміцнення в Pociї феодальних порядків (прагнення старшини та дворян захопити велику кількість родючих земель, закріпачити козаків).У червні 1775 р. війська Текелія оточили Січ та зруйнували укріплені споруди. У ceрпнi 1775 р. в царському маніфесті Катерини II офіційно оголошувалося про ліквідацію запорозького козацтва та самої назви «запорозький козак».