ЛЕКЦІЯ №4

ТЕМА: «Гостра серцева недостатність. Гостра дихальна недостатність.»

Фізіологічні механізми кровообігу

Протягом життя людини серце безперервно виконує функцію насоса, перекачую­чи до 200 000 000 л крові. У людини середньої маси тіла (70 кг) за 1 хв серце перекачує 3,5—5,5 л крові — хвилинний об'єм серця (ХОС) (серцевий викид) або 3,5 л/(хв • м2) поверхні тіла — серцевий індекс (СІ). За загального об'єму циркулюючої крові близь­ко 6 л його кругообіг триває близько хвилини. Під час тяжкої фізичної праці ХОС може зрости до 25 л і більше.

Систолічний об'єм серця (СОС) (ударний об'єм) (у нормі 55—90 мл) і хвилинний об'єм серця (в нормі 3,5—5,5 л/хв) залежать від:

а) припливу крові до серця і наповнення шлуночків, розтяжності шлуночків і тис­ку в них наприкінці діастоли;

б) напруження міокарда шлуночків під час систоли, діастолічного аортального тиску і товщини стінки шлуночків;

в) скоротливої здатності міокарда;

г) частоти скорочень серця (ЧСС) (у нормі 60—90 за 1 хв).

Підвищення ЧСС понад 90 за 1 хв — тахікардія — у здорових людей спостері­гається під час фізичного навантаження, стресу, а також при патологічних станах (гіпоксія, анемія, недостатня глибина наркозу, гіповолемія, вплив деяких лікарських засобів (атропіну сульфат, кетаміну гідрохлорид та ін.), больовий синдром, шок, ендо-та екзотоксикоз тощо.

Зменшення ЧСС до 60 за 1 хв і менше — брадикардія — у фізіологічних умовах може спостерігатися під час сну, у спортсменів, а також при деяких патологічних ста­нах (глибока гіпоксія, гіперкапнія, ацидоз, вплив деяких лікарських засобів (нарко­тичні анальгетики, серцеві глікозиди, (β-адреноблокатори та ін.), передозування за­собів для інгаляційного (фторотан) та неінгаляційного (тіопентал-натрій) наркозу, подразнення блукаючого нерва.

Хвилинний об'єм серця і тонус артеріол визначають рівень артеріального тиску (АТ). У нормі систолічний артеріальний тиск становить 100—140, а діастолічний 60—90 мм рт. ст.

Артеріальний тиск може підвищуватися під час стресу, за недостатньої глибини нар­козу, у разі гіперкапнії, гіпоксії, прееклампсії, еклампсії, передозуванні симпатоміме-тиків, у хворих на гіпертензивну (гіпертонічну) хворобу. У випадках шоку, колапсу, дегідратації, крововтрати, сопору, коми, гострого інфаркту міокарда, під час епідуральної та спинномозкової анестезії, при кахексії та інших захворюваннях АТ знижується.

Крім АТ велике значення має рівень венозного тиску, який залежить від об'єму циркулюючої крові і скоротливої здатності правих відділів серця. У нормі венозний тиск у центральних венах (верхня порожниста вена) становить 5—10 см вод. ст. (З— 8 мм рт. ст), у ліктьовій вені — від 9 до 12 мм рт. ст., у венах кисті — від 4 до 9 мм рт. ст.

Підвищення центрального венозного тиску (ЦВТ) спостерігається при гіперволемії, недостатності серця, ШВЛ із ПТКВ, у хворих із ателектазом легень, пневмонією, ва­дами серця та ін., а також під час кашлю. Зниження ЦВТ, як правило, відбувається при гіповолемії, шоку, колапсі, під впливом деяких лікарських засобів (пентамін, нітрогліцерин та ін.) під час епідуральної та спинномозкової анестезії.

Об'єм крові, який заповнює судинне русло в організмі людини, називається об'є­мом циркулюючої крові (ОЦК), який у нормі становить у чоловіків 75, у жінок — 70 мл/кг. ОЦК може підвищуватися при гіпергідратації, хронічній недостатності сер­ця, недостатності нирок, екзо- або ендотоксикозах, вагітності тощо і знижуватися — при шоку, крово- або плазмовтраті, дегідратації, тяжкій анемії, застосуванні діуретиків, діареї, тяжкій фізичній праці, гіпертермії.

Об'єм циркулюючої крові залежить від об'ємів циркулюючої плазми і клітин крові, головним чином еритроцитів. Співвідношення між цими показниками визначає гематокритне число, або гематокрит (у нормі 0,4 — 0,45 л/л). При дегідратації, тривалій ШВЛ, недостатньому надходженні рідини в організм, плазмовтраті, тривалому прий­манні діуретиків, діабетичному кетоацидозі, поліцитемії рівень гематокриту зростає, у випадках гіпергідратації, гострої недостатності нирок, надмірної інфузії — знижується.