І аналіз стану та тенденції розвитку коксохімічної галузі

1. Аналіз стану та тенденції розвитку виробництва коксу

Коксохімічна промисловість в Україні грає дуже важливу роль у стратегічному комплексі країни, будучи одним з основних сировинних придатків металургійного виробництва. Основним видом коксохімічного виробництва є кокс, що у свою чергу стоїть на другому місці в технологічній схемі виробництва чорних металів.

Коксохімічна промисловість – область основної хімії, що вимагає комплексного підходу і що успішно об'єднується з металургійним виробництвом. Наприклад, низькокалорійний доменний газ використовується для обігріву коксових печей, а що утворюється при коксуванні вугілля висококалорійний газ поступає в мартенівські печі для виплавки стали, використовується в прокатному виробництві і при виробленні азотних добрив. Коксохімічне виробництво служить основою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств, що переробляють доменні і коксові гази, феноли, смоли і тому подібне. З них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди і гербіциди, фарбники, пластмаси, мінеральні добрива.

Згідно з прогнозами фахівців на перспективу у світовій економіці буде продовжуватися зростання виробництва коксу, чавуну та сталі. Український ГМК, включаючи коксохімічну промисловість, має потенціальну можливість до зростання. Все буде залежати від того, як вітчизняні підприємства зможуть підтримувати та нарощувати потенціал свого внутрішнього середовища.

Останнім часом вугільна база коксохімічних підприємств України помітно погіршала. Так, із-за зниження об'ємів здобичі в Донбасі найбільш цінного по технологічних властивостях вугілля, збільшилася участь газового вугілля. Нестабільний і марочний склад вугілля, що поставляється на коксування, що пов'язане з нестійкою сировинною базою вуглезбагачувальних фабрик Донбасу, а отже, з непостійністю складу і якості отримуваних і відвантажуваних ними концентратів. Таке положення з сировинною вугільною базою коксохімічного виробництва посилюється і частою зміною числа постачальників і об'ємів отримуваного вугілля. В цілому, все це привело до погіршення физико-механічних властивостей коксу, вироблюваного коксохімічними підприємствами України. В умовах нестабільного і некомплектного по марках постачання вугілля на коксування, підприємства вимушені часто проводити перешихтовку вугілля, не завжди досягаючи збереження якості коксу на необхідному рівні. Це вабить до зниження конкурентоспроможності продукції, і як наслідок зниження частки ринку. Існує ще одна проблема, з якою стикаються всі вітчизняні коксохімічні підприємства, це – впровадження на нові ринки збуту. У зв'язку з цим підприємству, що виходить на нові ринки необхідно мати чіткий набір дій, як поводитися в тій або іншій ситуації при виникненні сприятливих можливостей або погроз, щоб не втратити вже завойовані ринки збуту, або при нагоді розширити їх.

Важливе значення при вивченні діяльності підприємства має аналіз ритмічності виробництва продукції. Ритмічність - рівномірний випуск продукції відповідно до графіка в об'ємі і асортименті, передбаченими планом.

Ритмічна робота є основною умовою своєчасного випуску і реалізації продукції. Неритмічність погіршує всі економічні показники: знижується якість продукції, збільшуються об'єм незавершеного виробництва і надпланові залишки готової продукції на складах і як наслідок сповільнюється оборотність капіталу; не виконуються постачання за договорами і підприємство платить штрафи за невчасне відвантаження продукції; несвоєчасно поступає виручка, перевитрачатиметься фонд заробітної платні у зв'язку з тим. що на початку місяця робочим платять за простої, а в кінці за наднормові роботи. Все це приводить до підвищення собівартості продукції, зменшенню суми прибутку, погіршенню фінансового стану підприємства.

Для оцінки виконання плану по ритмічності використовуються прямі і непрямі показники. Прямі показники – коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності, питома вага виробництва продукції за кожну декаду (доба) до місячного випуску, питома вага проведеної продукції за кожен місяць до квартального випуску, питома вага випущеної продукції за кожен квартал до річного об'єму виробництва, питома вага продукції, випущеної в першу декаду звітного місяця до третьої декади попереднього місяця.

Непрямі показники ритмічності - наявність доплат за наднормові роботи, оплата простоїв з вини господарюючого суб'єкта, втрати від браку, сплата штрафів за недопостачу і невчасне відвантаження продукції, наявність наднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складах.