Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра економіки підприємства

АНАЛІТИЧНА РОБОТА

з дисципліни

"Управління потенціалом підприємства"

на тему:

"Управління потенціалом підприємства за

допомогою графоаналітичної моделі "квадрат потенціалу"

(на прикладі РОВКП ВКГ “Рiвнеоблводоканал” )

Виконала:

Студентка ФЕіП,

Спеціальності 8.050.107

„Економіка підприємства”

Давидюк С.В.

Перевірила:

Кузнєцова Т.В.

Рівне – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................................3

1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ

ПІДПРИЄМСТВА..............................................................................................................4

1.1. Суть потенціалу підприємства...................................................................................4

1.2. Основні властивості потенціалу підприємства........................................................6

1.3. Особливості, основні вимоги та важелі управління формуванням потенціалу....................................................................................................................15

1.4. Діалектика розвитку потенціалу підприємства та концептуальні підходи до управління ним ...........................................................................................................17

1.5. Загальна модель функціонування системи управління потенціалом підприємства...............................................................................................................19

2. ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА І РІВНЯ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ…………………………………………………………………..22

2.1.Формування та особливості сучасного стану основних елементів економічного потенціалу РОВКП ВКГ “Рiвнеоблводоканал” …………………………..……..22

2.2. Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів ……...……..30

2.3. Аналіз ефективності використання оборотних засобів на підприємстві…….....31

2.4. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів……………………..…...36

2.5. Аналіз динаміки та структури витрат на виробництво продукції……….……...38

3. ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА АНАЛІЗ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ………………………………………………………………….45

3.1.Оцінка вартості потенціалу РОВКП ВКГ “Рiвнеоблводоканал”……………....45

3.2.Оцінка потенціалу підприємства графоаналітичним методом "квадрат потенціалу"…………………………………………………….………………….....48

3.3. Підвищення конкурентоспроможності економічного потенціалу підприємства……………………………………………………………………..….52

4. ЗАХОДИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОБҐРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ФІНАНСУВАННЯ……………………..56

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………...…………………………….….60

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….....61

ДОДАТКИ

ВСТУП

Управління виробничим потенціалом підприємства — досить нова й, без сумніву, цікава сфера економічного дослідження останнього десятиліття. Розви­ток ринкових принципів господарювання в рамках національної економіки дало поштовх до створення нових адекватних практиці менеджменту методів аналізу й оцінювання можливостей підприємства з урахуванням вітчизняної й закордон­ної практики економічної діагностики внутрішнього й зовнішнього середовища організації.

Ціль вивчення питань управління виробничими й фінансовими можливо­стями полягає в тому, щоб сприяти розвитку практичних навичок з питань фор­мування й методів оцінки потенціалу промислового підприємства в умовах рин­кової економіки.

Оскільки потенціал підприємства - це наявні у підприємства ресурси, якими він має право розпоряджатися для здійснення своєї діяльності, то доцільним завжди є визначення того, наскільки ефективно використовується цей потенціал і які результати його використання.

Базовий потенціал являє собою центральний потенціал з точки зору основного призначення організації, яке дозволяє підприємству використовувати можливості отримання прибутку або визначених економічних цінностей. Базовий потенціал підприємства пов’язаний з таким поняттям, як „конкурентна перевага”, тобто здатністю в умовах конкуренції брати на себе зобов’язання, що приносять прибуток.

Крім базового потенціалу, підприємство може мати інші види потенціальних засобів, які являються „прихованими” відносно базових. Ці засоби не представляють конкурентних переваг для господарюючого суб’єкта на даний момент, хоча і можуть трансформуватись в базові засоби. Однак, підприємство змушене буде виділити суттєву частину ресурсів (які безумовно будуть видалені у вигляді короткострокових ресурсів із базового потенціалу), щоб досягнути цієї трансформації. В будь-якій організації існує потенціал, використання якого призводить до споживання ресурсів, яке не супроводжується отриманням прибутку. Такий потенціал носить назву негативного або такого, що приносить збитки.

Пересічний потенціал характеризується наявністю в підприємства активів, що забезпечують ефективне використання інших потенціалів: зокрема, добре функціонуюча система управління збутом, фінансами.

Мета аналітичної роботи полягає у поглибленні теоретичних знань, оволодінні сучасним методичним інструментарієм, практичними навичками ефективного управління потенціалом підприємств як збалансованої соціально-економічної системи у сучасних умовах господарювання.

Завданням аналітичної роботи є формування і розвиток, конкурентоспроможності потенціалу підприємства, результативністю його використання за сучасними соціально-економічними критеріями та формування заходів покращення ефективного використання потенціалу підприємства.

Розділ 1. Сутність і особливості конкурентоспроможності потенціалу промислових підприємств

1.1. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства як загальний критерій ефективності діяльності підприємства

Важлива роль у розвитку українських підприємств належить конкуренції як одному із суттєвих атрибутів ринку. Посилення ролі конкуренції від рівня держави до рівня підприємства та продукції, що випускається, займає найважливіше місце серед інших проблем сучасного світу. Незважаючи на те, що у 2000 році темпи падіння валового внутрішнього продукту змінилися 6% темпами зростання, наведені цифри підтверджують погляди зарубіжних і українських економістів, згідно з якими Україна перебуває нині на нижчій стадії розвитку конкурентоспроможності економіки. За цим показником Україна посідає 58 місце серед 59 країн, за якими проводить спостереження Світовий економічний форум. При цьому потрібно враховувати і таке: за винятком харчової і деревообробної промисловості й окремих підприємств інших галузей, конкурентоспроможність значної частки виробництв базується на штучно сформованій основі і не носить ні системного, ні довгострокового характеру.

Промислове підприємство – одна з найважливіших ланок національної економіки, що забезпечує життєві інтереси країни, її економічну безпеку, соціальний і культурний рівень життя народу. У дипломній роботі на підставі вивчення різних трактувань поняття “конкурентоспроможність” зроблено висновок, що конкурентоспроможність підприємства - це узагальнюючий, підсумковий показник його стійкої роботи, що містить в собі результати дій і зусиль різних виробничих, обслуговуючих і управлінських підрозділів, підсистем і ресурсів, які використовувалися. Конкурентоспроможність має стати для керівників підприємств стратегічним управлінським імперативом, тому що вона обумовлює лідерство підприємства на ринках збуту.

Відсутність досвіду роботи українських підприємств в умовах конкуренції, неоднозначність концептуальних підходів до трактування самого поняття "конкурентоспроможність", недостатня опрацьованість методологічних і практичних питань управління конкурентоспроможністю підприємства вимагають поширення наукових досліджень у цій сфері. Такі важливі аспекти забезпечення конкурентоспроможності, як формування стратегії, організація управління конкурентоспроможністю, соціально - психологічні аспекти, поки ще враховуються недостатньо повно, що істотно знижує ефективність робіт із забезпечення стійкості позицій підприємства на ринку.

Конкурентоспроможність підприємства - комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексне, багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії всіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).

Конкурентоспроможність підприємства має кілька особливостей, а саме:

1. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

3. Конкурентоспроможність підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

Рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передусім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

На сучасному етапі розвитку наукових досліджень конкурентоспроможності підприємства намітився дуалістичний підхід до

визначення її рівнів.

Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності підприємства:

1) світове лідерство;

2) світовий стандарт;

3) національне лідерство;

4) національний стандарт;

5) галузеве лідерство;

6) галузевий стандарт;

7) пороговий рівень.

Якщо підприємство перебуває нижче за пороговий рівень, то його потенціал вважається зовсім не конкурентоспроможним.

Згідно з другим поглядом виокремлюють чотири рівні конкурентоспроможності підприємства:

1 рівень. Для потенціалу цього рівня характерна внутрішньо нейтральна організація управління. Керівник дбає лише про реалізацію виробничого потенціалу, орієнтованого на завантаження виробничих потужностей, не зважаючи на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Вважаються зайвими зміна конструкції чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури і функцій організацій з питань збуту та служби маркетингу, оскільки не враховуються зміни ринкової ситуації та запити споживачів.

2 рівень. Підприємства другого рівня конкурентоспроможності прагнуть зробити свої виробничі системи «зовнішньо нейтральними». Це означає, що використання наявного потенціалу підприємства забезпечує випуск продукції, яка повністю відповідає стандартам, що встановлені його основними конкурентами. Керівництво такого підприємства не приділяє уваги потенційним можливостям бізнесу, які б забезпечили певні конкурентні переваги.

3 рівень. Якщо керівники підприємства знають, що потенціал підприємства має дещо інші порівняні переваги щодо конкуренції на ринку, ніж їхні основні суперники, і намагаються не дотримуватись загальних стандартів виробництва, що встановлені в галузі, то потенціал підприємства в цьому разі еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. Система управління на цих підприємствах починає активно працювати на виробничі системи, сприяє їх розвитку та вдосконаленню.

4 рівень. Потенціал підприємства досягає четвертого рівня конкурентоспроможності й істотно випереджає потенціал конкурентів за умов, коли успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління і залежить від якості, ефективності управління, організації виробництва. Для більшості підприємств-конкурентів набір ресурсів, що використовуються у виробничому процесі, досить однаковий, але ефективність їхнього поєднання у діючій господарській системі різна і залежить саме від якості управління, кваліфікації менеджерів, організаційної структури та інше.

Нині в умовах розвитку ринкових відносин потенціал більшості вітчизняних підприємств можна зарахувати до першого та другого рівня конкурентоспроможності. Однак необхідно зазначити прогресивні зрушення в діяльності окремих підприємств, які намагаються перейти на третій і навіть четвертий рівень конкурентоспроможності. В основному це підприємства з іноземними інвестиціями (наприклад, в галузі виробництва кондитерських виробів), корпорації в невиробничій сфері та інші.

Основними характеристиками конкурентоспроможності промислових підприємств є елементи, що його утворюють; їхній взаємозв'язок і взаємозалежність; можливості конкурентоспроможного потенціалу (як реалізовані, так і нереалізовані); ресурси, необхідні для реалізації можливостей конкурентоспроможного потенціалу; знання, навички й уміння менеджерів, що дозволяють використовувати ресурси конкурентоспроможного потенціалу підприємства.

Виділяють такі елементи конкурентоспроможності промислових підприємств: виробничий потенціал, фінансовий, інноваційний, управлінський, маркетинговий, комунікаційний, мотиваційний, трудовий потенціали. Кожний із встановлених елементів конкурентоспроможності має специфічні цілі використання і розвитку, знаходиться під впливом різних чинників і являє собою сильну або слабку сторону підприємства.