Тема 6. Засоби виробництва і засоби праці

П итання для теоретичної підготовки

1. Економічна природа основного капіталу

2. Знос, амортизація і відтворення основних фондів

1. 3. ефективність використання основних фондів

Ключові терміни і поняття
основні фонди види основних фондів засоби виробництва засоби праці структура основних фондів первісна, переоцінена, ліквідаційна вартість фондів фінансування відтворення основних фондів первісна, відновна, балансова, залишкова, ліквідаційна вартість основних фондів	фізичний та моральний знос основних фондів термін корисного використання (експлуатації) зменшення корисності методи розрахунку амортизації норми амортизації коефіцієнти оновлення, вибуття, придатності фондів ремонт основних фондів фондовіддача фондоозброєність праці рентабельність фондів

Теоретичні положення теми

6. 1 Економічна природа основного Капіталу

Засоби виробництва і оборотні засоби складають виробничі фонди підприємств. Останні поділяються на основні й оборотні.

Основні

Оборотні

засоби (кошти)

Виробничі

Невиробничі

Оборотні

фонди

Фонди обігу

Активна частина

Пасивна частина

Рис. 6.1 - Виробничі фонди підприємства

Основні фонди підприємства – це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі протягом тривалого часу в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, зношуються поступово і також поступово, частками, переносять свою вартість на вартість готової продукції шляхом віднесення амортизаційних відрахувань до собівартості.

Оборотні фонди – це предмети праці, які функціонують лише впродовж одного виробничого циклу, зношуються повністю, відразу втрачають свою натуральну форму і також відразу переносять свою вартість на вартість готового продукту шляхом включення витрат до собівартості продукції.

Національний стандарт бухгалтерського обліку відносить до основних засобів матеріальні активи, які має підприємство, з метою їхнього використання у процесі виробництва продукції, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року.

На балансі підприємств водопостачання та водовідведення знаходяться десятки видів засобів праці: системи водозабору, очисні споруди, водогони, розподільчі мережі, насосні станції, будинки, транспортні засоби, виробниче і силове обладнання, тунелі, мулові майданчики, поля зрошення і фільтрації тощо. До основних фондів відносять також господарський інвентар, обчислювальну техніку, засоби автоматики і зв’язку вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, термін служби яких перевищує один рік.

Основні фонди, що функціонують у сфері матеріального виробництва, називають виробничими, а фонди невиробничої сфери — невиробничими. До складу невиробничих основних фондів належать об’єкти тривалого користування, які задовольняють побутові і культурні потреби людей: відомчий житловий фонд та споруди зовнішнього благоустрою, душові, спортивно-оздоровчі заклади, підприємства побутового обслуговування тощо.

Основні фонди угруповують за натурально-речовими ознаками. Групу основних засобів складає сукупність однотипних за технічними характеристиками, виробничим призначенням або умовам використання необоротних матеріальних активів.

Перша група – основні засоби: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруджи і передатні пристрої, машини й устаткування, транспортні засоби, інструменти, приладдя, інвентар та ін.

Друга група — інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату та ін.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди від його використання і вартість його може бути вірогідно визначена.

Основні фонди беруть нерівнозначну участь у виробничому процесі. Одні з них, наприклад, силові машини та обладнання, безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. Їх відносять до активної частини основних фондів. Інші, наприклад, виробничі будівлі тільки створюють умови для виробничих процесів, їхній вплив на виробництво продукції є

побічним. Їх називають пасивною частиною основних фондів.

Р ис. 6.2 - Структура основних фондів

Структуру основних фондів можна розглядати як співвідношення активної і па­сивної частин фондів. Виробнича структура основних фондів підприємств водопостачання та водовідведення є прогресивною тому, що понад 94% у ній займають виробничі фонди, більшість з яких – це їхня активна частина: очисні споруди і передавальні пристрої (мережі, водогони, колектори, споруди тощо).

Облік і планування основних фондів здійснюють у натуральній та вартісній формі. Натуральні показники (кількість одиниць, площа м², потужність м³ / год, пропускна здатність тощо) використовують при визначенні виробничої потужності, розробці балансів, удосконаленні основних фондів тощо. Вартісна форма обліку призначена для встановлення амортизації, калькулювання собівартості продукції тощо.

Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна (початкова) балансова вартість (В_п) фондів на момент їхнього створення, придбання або впровадження в експлуатацію визначається сукупністю витрат, пов’язаних з зведенням або придбанням основного капіталу (включаючи затрати на доставку та відновлення):

В_п = Ц + Т + М, грн.,

де Ц — ціна обладнання, грн.;

Т — транспортні витрати на доставку, грн.;

М — витрати на установку і монтаж, грн.

Початкова вартість основних фондів з урахуванням зношення (В^з_п):

В^з_п = В_п - t А,

де t — кількість років експлуатації обладнання з моменту введення;

А — щорічна сума амортизаційних відрахувань, грн.

Відновна вартість основного капіталу (В_е) — це вартість їхнього відтворення у сучасних умовах, в цінах переоцінки або індексації:

В_в =

де П_п - річний приріст продуктивності праці в країні, %.

Відновна вартість основних фондів з урахуванням зношення (В^з_в):

В^з_в = В_в – t А.

Відновна вартість основного капіталу має бути нижчою від первісної.

В практиці відновна вартість – вище від первісної. З метою усунення цього викривлення провадять індексацію вартості основних фондів.

Середньорічну вартість основних фондів (В _фср) обчислюють за формулою

В _фср = В_п + В_вв - В_виб ,

тут В_п — вартість основних фондів на початок року, грн.;

В _вв — вартість введених протягом року основних фондів, грн.;

Т_вв — кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

В_виб — вартість виведених з експлуатації фондів протягом року, грн.;

Т_виб — кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Балансову вартість основних фондів на початок звітного кварталу для нарахування амортизації розраховують за формулою:

Б(а)=(Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1)) х І(а-1):100,

де Б(а) — балансова вартість фондів на початок звітного кварталу;

Б(а-1) — балансова вартість на початок попереднього кварталу;

П(а-1) — витрати на придбання та введення в експлуатацію основних фондів, на капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та ін.7;

В(а-1) — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього кварталу;

А(а-1) — сума амортизаційних відрахувань за попередній квартал;

І(а-1) — індекс інфляції у попередньому кварталі.

Індексація балансової вартості основних фондів

К_i = [i(a-1)-10] /100,

де i(a-1) — індекс інфляції року, за яким проводиться індексація.

Залишкова вартість — це різниця між первісною вартістю основних фондів (капіталу) і сумою його зношення (спрацювання).

Ліквідаційна вартість — сума засобів чи вартість інших активів, які підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуатації), за винятком витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).