Висновки

В дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання розроблення теоретико-методичних положень, прикладних рекомендацій з інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку національного господарства. Проведене дослідження надало можливість зробити такі висновки та пропозиції:

1. Інвестиційне забезпечення інноваційного розвитку національного господарства передбачає процес поєднання всіх видів активів, за допомогою яких формуються і використовуються фінансовий, матеріальний, інфраструктурний та науковий потенціали, що слугують основою функціонування національної інноваційної системи.

2. Інвестування інноваційної діяльності в Україні є важливим важелем усунення багатьох кризових явищ: є стимулом у розвитку фундаментальної науки; дає можливість протидіяти втраті наукового потенціалу внаслідок виїзду вчених за кордон; вирішувати екологічні проблеми, сприяти прискоренню конверсії військового виробництва з максимальним ефектом для перетворення технологічних основ цивільного виробництва; забезпечувати проведення структурної перебудови і господарського піднесення регіонів та окремих галузей народного господарства; сприяти вирішенню проблеми послаблення залежності від імпорту нових технологій та скорочення бюджетного дефіциту і платіжного балансу.

3. Встановлено, що за роки свого функціонування технологічні парки України не лише довели свою здатність виживати в непростих економічних умовах, а й продемонстрували високий інноваційний потенціал. І це відбувається за реальної відсутності істотних структурно-технологічних зрушень в економіці. Запропоновано модель взаємозв’язку напрямів розвитку об’єктів вітчизняної інноваційної інфраструктури з отримуваними ефектами. Технопарки повинні стати первинною базою нової української технологічної платформи, провідним засобом виробництва якої є інновації та технології їх впровадження. Об’єднуючи науково-дослідні, технологічні і виробничі організації, впроваджуючи результати науково-практичних досліджень та розробок у національному господарстві, технопарки мають стати базовими компонентами розбудови національної економіки.

4. Інвестування інноваційної діяльності України в сучасних кризових умовах потребує механізму одночасного фінансування із різноманітних джерел. Обґрунтовано необхідність стимулювання залучення венчурного капіталу, розвитку лізингу, запровадження ефективних механізмів правової, фінансової, організаційної, кадрової та освітньої підтримки перспективних інноваційних проектів у сфері підприємництва.

5. Розроблено модель взаємозв’язку напрямів розвитку інноваційних структур в Україні з передбачуваними отримуваними ефектами на рівні підприємств, регіону та держави. Створення сприятливих інституційних умов для інноваційної діяльності, законодавче забезпечення інноваційної перебудови структури економіки стимулюватиме інноваційну діяльність на всіх її етапах.

6. Вітчизняним суб’єктам-новаторам з метою забезпечення інноваційної діяльності необхідними ресурсами потрібно зважати на основні критерії вибору джерела інвестування. При цьому особливу увагу необхідно звертати на вартість кожного джерела інвестування, адже рентабельність інноваційного проекту (програми) повинна перевищувати середньозважену вартість капіталу. Обґрунтовано необхідність орієнтації суб’єктів інноваційної діяльності на такий критерій вибору джерела інвестування як інтегральний показник ефективності інвестицій, що враховує і ліквідність, і фінансову стійкість, і прибутковість тощо.

7. Уточнені регресійні моделі інвестування інноваційної діяльності засвідчили, що за умови постійного зростання обсягів інвестування інноваційної діяльності в Україні, в тому числі за рахунок власних коштів, коштів держбюджету та коштів іноземних інвесторів, буде позитивною динаміка таких узагальнювальних показників, як обсяг інноваційної продукції, обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт.

8. Обґрунтовано формалізований метод побудови лінійних множинних регресій, за допомогою якого спрогнозовано значення показника обсягу інноваційної продукції (виконаних робіт, послуг) як в Україні, так і в області на майбутній період. Крім цього, для формування комплексного підходу щодо прогнозування інноваційного розвитку запропоновано визначати коефіцієнт відставання відповідного показника по області зокрема та по Україні в цілому (шляхом зіставлення вільних членів уточненої множинної регресійної моделі). Це дасть можливість зробити та обґрунтувати висновки щодо основних напрямків активізування інноваційної діяльності в Україні в цілому та в регіоні зокрема (наприклад, шляхом присвоєння території пріоритетного розвитку конкретному регіону). Запропоновані заходи щодо зростання обсягів інноваційної продукції та створення сприятливої інноваційної економіки в цілому є вкрай необхідними і одночасно вимагають подальшого систематичного дослідження та удосконалення з метою вирішення проблем, які полягають в оперативному реагуванні на нові науково-технологічні розробки та виборі тих, що будуть економічно доцільні у перспективі.