Глава 1

^{ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ}

ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ

_{ОПЕРАТИВНОГО}

_{РОЗПІЗНАВАННЯ}

1.1. Теоретичне визначення оперативного розпізнавання

Найважливішим сучасним завданням правової науки, юридичної практики в боротьбі зі злочинністю є ефективне забезпечення правового захисту особистості, більш повне зміцнення і розвиток конституційних прав і свобод кожного громадянина, законних інтересів держави і суспільства в цілому. Виконання цих завдань багато в чому залежить від результативності діяльності з попередження, розкриття і розслідування злочинів, а також всебічного залучення наукових досягнень по різних галузях знань, таких як оперативно-розшукова діяльність, криміналістика, кримінологія, психологія тощо. Зібравши величезний емпіричний матеріал та здійснивши його аналіз, сьогодні теорія оперативно-розшуковоі діяльності вже визначила систему основних понять, термінів, категорій, теоретич-но обгрунтувала ряд апробованих практикою рекомендацій, які стали п теоретичною основою. Разом з тим, по суті, теорія оперативно-розшукової діяльності ще перебуває у стані становлення [1, С. 165 - 169]. Тому аналіз, розвиток, систематизація й узагаль-нення наукових досліджень сприяють білын швидкому використанню наукових теоретичних розробок практичними підрозділами правоохоронних органів. Саме розв'язанню цих проблем й буде присвячено даний підрозділ.

3 тим щоб зрозуміти природу оперативного розпізнавання розтлумачимо його складові та порівняємо з ідентичною, що застосовується в теорії оперативно-розшукової діяльності, категорією як особистий пошук.

Як точка відліку сутності особистого пошуку може бути використано його понятійний склад. Слово «особистий» можна розглядати як синонім понять «індивідуальний», «самостійний», «власний», воно відноситься до суб'єкта здійснення дії чи діяльності. В тлумачних словниках поняття «особистий» - це «безпосередній», «суб'єктивний», який не має проміжних ланок, здійснюється без посередництва кого -, чого-небудь [2, С. 62]. Друге слово цього сло-восполучення «пошук» можна розглядати як «встановлення», «розшук». Тлумачити поняття «пошук» можна як розшукування чого-небудь чи розвідка із захопленням документів, полоненого тощо. [2, С. 647]. Таким чином особистий пошук треба розуміти як виявлення, пошук, розшук, який здійснюється особисто чи індивідуально суб'єктом цих дій. Як ми побачимо далі таке словосполучення не відображає змістовного навантаження, яке закладається багатьма авторами у якості визначення.

3'ясуємо, що саме вкладено у змістовну частину особистого пошуку. Оскільки поняття «особистий пошук» є різнобічним, в теорії оперативно-розшукової діяльності вивченню та аналізу цього методу ОРД було приділено досить багато уваги. Практично перше комплексне визначення особистого пошуку з'явилося в 1966 році та наведене в підручнику «Оперативно-розшукова діяльність органів охорони громадського порядку». Автори підручника під цією категорією розуміли застосування безпосередньо оперативним працівником прийомів розпізнання злочинців, негласного спостереження, оперативної установки й агентурної роботи з метою попередження та розкриття злочинів, а також злочинців, що переховуються [3]. Основним недоліком наведеної дефініції, на наш погляд, є безсистемний підхід до розгляду цієї проблеми, тобто не можна розглядати окремий метод оперативно-розшукової діяльності не розглядаючи його поряд з іншими. Ця помилка притаманна й для інших авторів, про що йтимуться нижче. Не розуміння на методологічному рівні сутності методу як такого, за якими ознаками тій чий інший папрям дій чи з'ясування обставин, що цікавлять правоохоронні органи може претендувати на введення його в обіг у якості методу не визначалося. Звісно, це можна пояснити в першу чергу тим, що до початку 90-х років минулого сторіччя подібна діяльність була абсолютно прихована від громадськості та наукової спільноти.

Одним із перших з теоретичної точки зору сутність і тактичні особливості застосування особистого пошуку почав вивчати й розробляти у своїх дослідженнях Б.С Богданов. У науково-практичному посібнику 1975 року видання «Особистий пошук. Розвідувальне опитування» він пише, що, на його думку, сутність особистого пошуку полягає у застосуванні безпосередньо працівником міліції напрацьованих практикою методів і прийомів виявлення злочинів, що підготовлюються чи вже вчинені, розпізнання кримінально-злочинного елементу, прихованого спостереження за ним, збору відомостей про спосіб життя та поведінку осіб, які викликають оперативний інтерес в апаратах карного розшуку та БРСВ, з метою використання отриманих даних для попередження та розкриття суспільно небезпечних дій, розшуку злочинців, які переховуються, забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, що завдана державі, суспільним організаціям та окремим громадянам [4, С. 5 - 6]. Недоліки наведеного визначення ті ж самі, що зазначалися вище, крім того, є незрозумілість окремих складових визначення, наприклад, «напрацьованих практикою методів та прийомів виявлення злочинів» тощо. Поглиблюючи положення, висунуті Б. С Богдановим, О. С. Вандишевим та В. А. Шаровим у практичному посібнику «Особистий пошук» зазначали, що це метод оперативно-розшукової діяльності, який застосовується працівниками оперативних апара-тів і, у певних межах, іншими співробітниками органів внутрішніх справ і полягає у візуальному розпізнанні в місцях можливої появи осіб, які викликають оперативний інтерес, діагностиці й прогнозуванні їх злочинного поводження, а потім застосування до них певних заходів [5; С. 4]. Провівши аналіз поняття особистого пошуку, названі вчені запропонували наступні елементи даного методу: 1. Особистий пошук - це метод оперативно-розшуковоі діяльності, тобто відносно стійке сполучення цілеспрямованих, взаємопов'язаних і конспіративних прийомів й способівотримання інформації та впливу оперативних працівників на осіб, які вчиняють злочини, а тим самим - вирішення оперативно-розшукових завдань.

2. Особистий пошук застосовують певні категорії співробітників органів внутрішніх справ (суб'єкти особистого пошуку).

3. Об'єктами, по відношенню до яких він застосовується, є особи й предмети, що викликають оперативний інтерес.

4. Структурним його елементом є місце його проведення.

5. Механізм особистого пошуку включає до себе ряд послідовно здійснюваних дій (розпізнавання осіб, які представляють опе- ративний інтерес, діагностику й прогнозування їх поводжен- ня та вжиття до цих осіб необхідних заходів) [5, С. 4 - 6]. Хо- чемо підкреслити, що до названих вчених такого грунтовного аналізу особистого пошуку проведено не було. Для початку 80-х років це була майже революційна робота, яка дозволила суттєво розвинути теоретичні засади оперативно-розшукової діяльності. Як бачимо, головною складовою запропонованого визначення є саме розпізнавання.

Продовжуючи розвиток зазначеного напрямку теорії ОРД, науковцями було підготовлено ряд підручників, що у стислому вигляді відображали погляди фахівців на теоретичні постулати ОРД. Наприклад, у підручнику «Оперативно-розшукова діяльність органів охорони громадського порядку» (1986 року видання) наведено аналогічне визначення особистому пошуку [6, С. 87], що було запропоновано у 1966 році. Це свідчить, що ситуація щодо поглядів на ту чи іншу проблему не змінилась.

Дуже багато уваги питанням особистого пошуку приділяв Б. Г. Морохін. У його лекції «Особистий пошук» зазначено, що це метод оперативно-розшукової діяльності, що полягає у здійсненні негласних розшукових дій безпосередньо співробітником оперативного апарату органу внутрішніх справ, з метою вирішення окремих завдань боротьби зі злочинністю [7, С. 4]. Розкриваючи сутність даного теоретичного поняття, він вважав, що даний метод ОРД за-стосовується досить широко для вирішення ряду важливих задач, звичайно тоді, коли вони повинні бути виконані негласно і невідкладно. До таких задач, на думку Б. Г. Морохіна, можна віднести: негласне розпізнавання злочинних дій і осіб, які їх вчиняють; негласне збирання біографічних та характеризуючих відомостей про осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, або осіб, які залучаються до неї гласного співробітництва з оперативним підрозділом; встановлення осіб, які підтримують близькі стосунки з розроблюваними особами, або з тими, що перевіряються; встановлення адрес проживання або роботи таких осіб; фіксація дій, що має значення для запобігання і розкриття злочинів осіб, які підозрюються у вчиненні злочинних дій; виявлення осіб, які готують злочин; виявлення місць збуту викраденого майна [7, С. 5]. Підготовка до застосування особистого пошуку може включати наступне: поставлення задачі щодо запо-бігання або розкриття злочину, яку необхідно вирішити негласно; ісування можливостей вирішення даної задачі шляхом застосування особистого розшуку, а також доцільності його застосування; Визначення найдоцільніших прийомів даного методу; підбір відповідного зовнішнього вигляду, який повинен мати оперативник при шірішенні даної задачі шляхом застосування даного методу (одяг, взуття, окуляри тощо), а також відповідного технічного оснащення; вивчення відповідних документів, матеріалів з метою отримання необхідної інформаціі; проведення за необхідності відповідного і рсмування в застосуванні певного тактичного прийому. Підготовка ЦО аастосування особистого пошуку може включати й інші діі, захо-ііі, що визначені змістом задачі, яку слід вирішити, і особливостями ѵмов, що склалися [7, С. 8 - 9].

I Іолемізуючи з Б. Г. Морохіним та іншими фахівцями, які вивчають сутність особистого пошуку, деякі автори побачили певні помилки у наведеному визначенні. Так, К. М. Бейсебаев та В. В. Дюков у пауковій статті «Особистий пошук в практиці оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ» (1987 року видання) писали, що особистий пошук є організаційно-тактичною формою оперативно-розшукового заходу [8, С. 72]. Таким чином, не можна було говорити про його самостійність.

В «Інформаційному повідомленні лабораторії проблем оперативно-розшукової діяльності» (автори В. Г. Самойлов та О. Ф. Во-іиііський) особистий пошук визначається як організаційно-тактична форма здійснення ОРЗ шляхом особистого (безпосереднього) застосування оперативним працівником оперативно-розшукових засобів та методів з метою попередження та розкриття злочи висловлену точку зору в 1992 році О. М. Гвоздев та I. Г. Грічанін також відносять особистий пошук до форми здійснення окремих оперативно-тактичних заходів для вирішення певних оперативно-тактичних завдань. Визнання особистого пошуку як форми ОРД, на їх думку, дозволить краще відобразити відповідну область оперативно-розшукової діяльності, точніше навести існуючи зв'язки та відношення. Вони пишуть, що правильне використання особистого пошуку в оперативно-розшуковій діяльності, розширення сфери його застосування дозволить більш професійно і оперативно реагувати на зміни оперативної обстановки, раціонально використовувати оперативні підрозділи, техніку агентуру при тій самій чисельності особистого складу карного розшуку забезпечить результативність в роботі з виявлення та розкриття злочинів [10, С. 129, 134].

Вивчаючи питання тактики застосування методів ОРД та розвиваючи наукові досягнення оперативно-розшуковоі теорії, I. П. Ко-заченко у своій фундаментальній праці «Тактика застосування методів і засобів оперативно-розшукової діяльності у профілактиці й розкритті злочинів» (1988 року видання) зауважує, що поняття та сутність особистого пошуку як методу ОРД чи як форми здійснення оперативно-розшукових заходів потребує подальшого розвитку із врахуванням запропонованих авторами теоретичних конструкцій. Спроби науковців та практичних працівників, які підтримують різні наукові позиції, без сумніву дозволить об'еднати їх зусилля на розробку єдиних положень, що характеризують такий складний і ефективний метод ОРД, яким є особистий пошук. Застосування особистого пошуку, якщо виходити із теорії й практики оперативно-розшукової діяльності, являє собою спеціальну індивідуально-нор-мативну діяльність оперативного працівника, що спрямована на вирішення завдань, які виникають щодо профілактики чи розкриття конкретних злочинів, ведення розвідувально-пошукової роботи, або завдань забезпечення ефективності агентурно-оперативних заходів. Застосування у ході особистого пошуку прийомів спостереження, розпізнання, оперативної установки і т. ін. не є якоюсь особливою формою здійснення оперативно-розшукових заходів, а входить до поняття особистий пошук [11, С. 26 - 28].

-

В. М. Атматжитов під особистим пошуком розумів безпосереднє здійснення суб'єктом оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ комплексу розвідувально-пошукових заходів шляхом застосування необхідної сукупності оперативно-розшукових методів й заходів, вибір і поеднання яких диктуються конкретною оперативною обстановкою і задачами боротьби зі злочинністю [12, С. 203]. Продовжуючи надбання наукової школи В. М. Атматжитова, російські фахівці оперативно-розшукової діяльності вва-жають, що особистий пошук представляє собою не разовий, окремий захід, а їх сукупність, певний процес, при якому здійснюється комплекс цілеспрямованих оперативно-розшукових заходів, вибір і сукупність яких диктується конкретними обставинами та завданнями, які необхідно вирішувати [13, С. 405]. Однак критично вивчивши визначення особистого пошуку, що навів В. М. Атматжитов, вони вважають, що це - форма реалізації сукупності (комплексу) оперативно-розшукових заходів і методів ОРД, обрання яких диктується конкретними обставинами, що здійснюються як гласно, так і негласно особисто оперативними працівниками з метою виявлення, попередження, припинення і розкриття злочинів, розшуку злочин-ців, які переховуються, та вирішення інших завдань ОРД. У процесі застосування особистого пошуку реалізуються різноманітні опе-ративно-розшукові заходи у будь-якій послідовності й сукупності, які визначаються конкретною ситуацією. Фактичними підставами для застосування конкретних ОРЗ є результати одного чи сукупності попередніх дій, спираючись на які оперативний працівник, що здійснює особистий пошук, робить вибір наступного ОРЗ, визначає його вид і тактику [13, С. 404 - 405].

Як бачимо багато авторів звертали увагу на те, говорячи про особистий пошук, що це саме форма проведення оперативно-розшукових заходів. На нашу думку, якщо практика виробила певну систему дій та прийомів, яка показала себе дієздатною і ефективною, вона має право на існування. Інша справа відповідає цей зміст назві, на наш погляд, ні, тому ми пропонуємо таку назву, як оперативне розпізнавання яка за своїм тлумаченням більш відповідає запропонованому змісту.

Науковці сучасної української школі оперативно-розшукової діяльності схильні вважати особистий пошук методом оперативно-розшукової діяльності. Так, автори навчального посібника «Оперативно-розшукова діяльність. Терміни та визначення» наводять таке поняття особистого пошуку. На їх думку, - це метод оперативно-розшукової діяльності, який полягає в особистому (безпосеред-ньому) здійсненні оперативним працівником розвідувально-пошукових заходів з використанням прийомів розпізнання злочинців, розвідувального опитування, прихованого спостереження, оперативної установки та агентурного методу з метою попередження і розкриття злочинів, розшуку злочинців, що переховуються та осіб, які безвісно відсутні [14, С. 168].

Авторський колектив підручника з особливої частини ОРД (Л. В. Бородич, Е. О. Дідоренко, I. П. Козаченко, Я. Ю. Кондратьєв та ін.) зазначають, що у низці методів оперативно-розшукової діяльності ОВС найбілын універсальним і дієвим є особистий пошук. Застосовуючи його, оперативні працівники виявляють причини й умови вчинення злочинів, затримують небезпечних злочинців,розкривають значну кількість правопорушень, розшукують безвісти зниклих осіб, вирішують безліч інших оперативно-розшукових завдань. Під особистим пошуком слід розуміти застосування безпосередньо оперативним працівником прийомів розпізнання злочинців, негласного спостереження, оперативної установки та агентурної роботи. Особистий пошук є складовою частиною оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ. Його застосування грунтується на правових нормах законодавчих і підзаконних актів, що регламентують використання оперативно-розшукових засобів і методів для попередження, розкриття злочинів, розшуку зниклих злочинців та осіб, які пропали безвісти [15, С. 240]. 3 цим визначенням повністю погоджувався також Я. Ю. Кондратьєв. У монографії «Теоретичні, правові та оперативно-тактичні засади запобігання злочинам оперативними підрозділами кримінальної міліції» (2004 року видання) він навів таке визначення особистого пошуку: це застосування безпосередньо оперативним працівником прийомів розпізнання злочинів оперативного опитування, негласного спостереження, оперативної установки та агентурної роботи для запобігання й розкриття злочинів, розшуку зниклих злочинців і громадян, які безвісно зникли [16, С. 196].

На жаль, помилки у розумінні природи особистого пошуку, які були наведені нами вище повторюються, чомусь автори практично завжди акцентують увагу не те, що головною відмінністю особистого пошуку від інших методів ОРД є його застосування безпосередньо оперативним працівником. Такий підхід не може бути нами сприйнятим, тому що індивідуальною ознакою методу є спосіб отримання Інформації, безпосередність застосування не є такою, вона повною мірою має відношення і до інших методів ОРД. Наприклад, оперативний працівник може безпосередньо здійснювати візуальне спостереження, оперативний огляд, оперативне опитування практично завжди, контрольну та оперативну закупівлі, агентурний метод й т. ін.

Якщо ми розглянемо тлумачення складових запропонованого нами сполучення «оперативне розпізнавання» замість «особистого пошуку» не змінюючи його зміст з'ясуємо, що «оперативний» - це «який безпосередньо здійснює щонебудь, виконує якесь завдання, пов'язаний з безпосереднім практичним виконанням яких-небудь завдань» [26, С. 845]; «розпізнавання» від дієслова розпізнавати тобто «1. визначати щось за певними ознаками, прикметами; 2. діставати повніше уявлення про кого-, що-небудь; глибше узнаючи, правильно оцінювати когось, щось; 3. з'ясовувати, виявляти відмін-ність, різницю між ким-, чим-небудь за якимись ознаками, прикметами; розрізняти». Це, на наш погляд, найбілып відображає дійсну мету, для виконання якоі, практика об'єднала певну сукупність прийомів як таку, що за своїм змістом може визнаватися і розглядатися як самостійна категорія оперативно-розшукової діяльності.

Таким чином погляди всіх авторів розділилися, окремі вважають, що особистий пошук це форма здійснення оперативно-тактичних заходів, інші, що це форма ОРД, більшість, що це метод ОРД. Наведені висловлювання авторів, як ми бачимо, мають певну логіку, але один висновок можна зробити вже зараз, що, по-перше, усі методи ОРД треба розглядати в системі, з тим щоб відокремити їх один від одного, та відповідно надати ознаки властиві тільки йому; по-друге, віднести ту чи іншу систему прийомів до методів не можливо, без з'ясування того за якою сукупністю ознак ми будемо їх відносити до такої; по-третє, все це можливо буде зробити у разі розробки фундаментальних ноложень оперативно-розшукової діяльності взагалі; по-четверте - складові назви кожного методу по-винні відображати його зміст тощо.

Відбиваючи підсумки викладеного, вважаємо, що термін особистий пошук можна вживати як форму проведення оперативно-розшукових заходів, а запропоновану сукупність прийомів, способів та дій визначати як оперативне розпізнавання і як метод, і як захід ОРД, а саме:

Оперативне розпізнавання як метод полягає в відокремленні особисто суб'єктом з певного оточення чи середовища, за відповідними ознаками, що заздалегідь склалися в його уяві, об'єкта (осіб, подій, явищ, предметів, документів), що становить оперативний інтерес, сукупністю прийомів, притаманних іншим методам оперативно-розшукової діяльності з метою здійснення адекватних заходів для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

Оперативне розпізнавання як ОРЗ являе собою передбачене нормативними актами, що регламентують оперативно-розшукову діяльність, суспільно значуще, свідоме і конфіденційно проваджуване діяння з виявлення та відокремлення особисто суб'єктом з певного оточення чи середовища за відповідними ознаками, що заздалегідь склалися в його уяві об'єкта (осіб, подій, явищ, предметів, документів), що становить оперативний інтерес, сукупністю прийомів, притаманних іншим методам оперативно-розшукової діяльності та провадження інших дій з метою забезпечення виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.