2. «Дослідження рівня самооцінки особистості». Опрацювання методики «Шкала самооцінки».

(Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління: Навч. посібник. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2000. – С. 214-217).

Мета дослідження. Методика дає можливість дослідити рівень самооцінки особистості.

Хід роботи

Обладнання: текст опитувальника; банк відповідей досліджуваного; протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання опитувальника і заповнює листок відповідей досліджуваного.

Інструкція досліджуваному. Для роботи з опитувальником Вам необхідно виконати наступні завдання:

Завдання 1.1.

1. підготуйте, будь ласка, бланк для методики (перелік цифр від 1 до 32);

2. прочитайте уважно кожне із наступних суджень i висловіть своє ставлення до них за 5-бальною шкалою: дуже часто – 4 бали; ніколи – 0 балів; проміжні оцінки 3 та 2 оцінюються в 1 бал. Не розмірковуйте над пошуком «кращої» оцінки. Щирість відповіді – запорука надійності та достовірності самооцінки.

Опитувальник

1. Мені хочеться, щоб мої друзі підбадьорювали мене.

2. Постійно відчуваю відповідальність за доручену роботу.

3. Я хвилююсь за своє майбутнє.

4. Більшість з оточуючих мене ненавидить.

5. Я володію меншою ініціативою, ніж інші.

6. Я хвилююсь за свій психічний стан.

7. Я боюся мати вигляд нерозумної людини.

8. Зовнішній вигляд інших набагато кращий, ніж мій.

9. Я боюся виступати з промовою перед незнайомими людьми.

10. Я часто роблю помилки.

11. Шкода, що я не вмію говорити так, як необхідно розмовляти з людьми.

12. Шкода, що мені не вистачає впевненості в собі.

13. Мені хотілося б, щоб мої дії схвалювали інші.

14. Я дуже сором’язливий.

15. Моє життя безцільне.

16. Більшість з оточуючих помилкової думки про мене.

17. Мені не має з ким поділитися своїми думками.

18. Люди чекають від мене забагато.

19. Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.

20. Я швидко ніяковію.

21. Я відчуваю, що люди не розуміють мене.

22. Я не почуваю себе y безпеці.

23. Я часто хвилююсь, i даремно.

24. Я почуваю себе незручно, коли заходжу в кімнату, де вже сидять люди.

25. Я почуваю себе скутим.

26. Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

27. Я впевнений, що люди майже все сприймають спокійніше, ніж Я.

28. Мені здається, що зі мною повинна статися якась неприємність.

29. Мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене.

30. Шкода, що я не такий товариський.

31. B суперечках я висловлююсь тільки тоді, коли впевнений y своїй правоті.

32. Я думаю про те, чого чекає від мене громада, колектив.

Завдання 1.2.

Обробка результатів дослідження.

1. Підрахуйте, будь-ласка, загальну кількість балів за оцінками опитувальника.

2. Визначте рівень самооцінки за такого шкалою:

   1. високий рівень – від 0 до 43 балів;

   2. середній рівень – від 44 до 86 балів;

   3. низький рівень – від 87 до 128 6алів.

Інтерпретація результатів дослідження.

Інтерпретацію визначених рівнів самооцінки можна здійснювати за допомогою таких міркувань.

Високий рівень – людина не обтяжена «комплексом неповноцінності», правильно реагує на зауваження інших та рідко сумнівається щодо своїх дій.

Середній рівень – людина рідко страждає від «комплексу неповноцінності» та лише час від часу намагається підлаштуватися до думок інших.

Низький рівень – людина хворобливо переживає критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди брати до уваги думки інших i часто страждає від «комплексу неповноцінності».

Оскільки діапазон балів до кожного 13 трьох рівнів самооцінки досить великий (до 40 балів), то з’являється можливість дещо диференціювати інтерпретацію визначеного рівня. Така диференціація буде особливо корисною для розробки програми самовдосконалення. Для цього можна скористатися порадами практичних психологів:

A. Високий рівень самооцінки:

• дає можливість людині керуватися своїми принципами i бути незалежною від думки оточення щодо себе;

• позитивно впливає на самопочуття;

• породжує стійкість до критики, оскільки людина сама знає собі ціну i думка оточуючих не має суттєвого значення, a критика не викликав бурхливої захисної реакції i сприймається зважено;

• поєднується з позитивним i довірливим ставленням до оточуючих.

Б. Завищена самооцінка:

• призводить до того, що людина самовпевнена i береться за справу, яка перевершує її реальні можливості;

• за умов невдачі y справі може призводити до розчарувань i бажання перекласти відповідальність за це на інших людей та на обставини;

• не отримує бажаного відгуку i визнання оточення;

• може сприяти відстороненню таких особистостей від прийнятих y конкретній спільноті норм поведінки;

• змушує людину шукати такого середовища i способу життя, які забезпечили б їй задоволення надмірних домагань.

B. Вкрай завищена самооцінка – причина патологічного відхилення психіки – параноя:

• людина постійно відчуває свою уявну перевагу над оточуючими, особливе значення своєї особистості;

• дрібні образи сприймаються дуже гостро;

• завищення недоліків інших;

• підвищена критичність, недовіра i підозрілість до інших;

• мають місце суперечки через дрі6ниці, скарги, заяви з надмірною енергійністю.

Г. Низький рівень самооцінки: підвищує тривожність, вразливість:

• змушує людину звужувати коло тих, з ким можна спілкуватися, оскільки є побоювання почути негативну думку про себе, що призводить до страждань через самотність;

• руйнує y людині надію на добре ставлення до неї та на успіхи; призводить до того, що реальні успіхи та позитивну оцінку оточення людина сприймає, як випадкові та тимчасові;

• переносить вирішення багатьох проблем (які здаються не вирішуваними) в уявний світ, де вона може подолати всі перешкоди та отримати бажане y своїх мріях;

• знижує соціальну активність, ініціативність, послаблює інтерес до суспільних справ;

• зводить нанівець надію на успіх, що, y свою чергу, змушує цих людей уникати змагань;

• часто поєднується з негативним, недовірливим i недоброзичливим ставленням до інших людей.

Д. Вкрай занижена самооцінка – причина патологічного відхилення психіки – психостенія:

• хронічна безвольність, виявляється y безініціативності, постійній нерішучості, боязкості, підвищеній вразливості;

• постійне побоювання не встигнути, запізнитися;

• запобігання щодо будь-якого прояву ініціативи;

• постійний сумнів будь-чого.