4.3. Суть і класифікація асиметричних стратегій

Важливою сутнісною ознакою асиметричних відносин є неадекватність дій суб’єктів цих відносин. Рівень адекватності взаємодії суб’єктів виступає одним з головних критеріїв симетричності чи асиметричності відносин. У даному разі мова йде про лінію поведінки суб’єктів у взаємовідносинах, рівень адекватності їх реакцій на дії один одного. Саме стратегії, які реалізуються політичною елітою, утворюють ризик асиметричних конфліктів.

Основну лінію поведінки у відносинах, яка дозволяє у найкращий спосіб досягти головної мети, прийнято називати стратегією або стратегією є сукупність правил, що, безумовним чином, визначають поведінку гравця в кожен момент часу із обов'язковим врахуванням можливих дій опонента.

Конфлікти, в яких інтереси сторін є протилежними, існують лише у війні, спрямованій на взаємне знищення, що у сучасних умовах буває достатньо рідко. Внаслідок цього є необхідність стратегічного управління розвитком конфлікту, мінімізуючи свої втрати і максимізуючи виграші. Відповідно до теорії конфлікту, урегулювання конфлікту є можливим, якщо сторони мають кілька інтересів, причому один інтерес є головним для однієї сторони і другорядним для іншої. У цій ситуації можливий обмін поступками, коли кожний отримує більше, ніж втрачає.

Сенс асиметричної стратегії, передусім, полягає у неадекватності відповіді чи реакції на певні дії опонента. Асиметрична стратегія застосовується тоді, коли немає можливості вживати адекватних засобів у відповідь на дії суперника або застосування таких симетричних заходів не дає бажаного ефекту. Асиметричність конфлікту є необхідною, але не достатньою умовою для використання асиметричної стратегії. Так, цілі, що їх переслідують противники, можуть бути якісно різними, наприклад, життєво важливими, але при цьому можуть використовуватися схожі, симетричні стратегії.

Асиметрична стратегія передбачає застосування таких методів та засобів, які були б несподіваними для противника і врівноважували за наслідками застосування його перевагу в співвідношенні сил.

Асиметрична стратегія містить наступні елементи:

– відмову від традиційних легітимних методів боротьби,

– використання заборонених видів зброї,

– фокусування стратегії на заподіювання економічної шкоди супротивнику.

Основними передумовами використання асиметричних стратегій є структурні кризи в міжнародній системі. Прикладами таких криз можуть бути періоди кінця ХVIII століття або 60-роки ХХ століття. Наприкінці ХVIII століття використання інновації – ідеологічної війни – стало асиметричним викликом для існуючої системи міжнародних відносин. Воно стимулювало структурні зміни, після яких ідеологічний чинник було інкорпоровано до нової структури, і система перейшла на новий етап свого розвитку. Стару систему було зруйновано, і в цьому виявися дестабілізаційний вплив асиметрії.

Термін «асиметрична стратегія» з'являється в науковому апараті в середині 1960-х роках, здебільшого віддзеркалюючи військову асиметрію. У процесі перегляду стратегії США в Європі, поняттям «асиметрія» стали позначати гіпотетичну «якісну» перевагу США у відповідь на «кількісну» перевагу СРСР на європейській арені. На цьому еволюція терміну в часи «холодної війни» була призупинена. Це свідчить про те, що асиметрія все ж використовувалася у біполярному світі, хоча і фрагментарно. Ієрархія акторів в межах блоків протистояння, вторинна роль міжнародних організацій і відносна єдність основних противників щодо основних параметрів конфлікту (один тип раціональності, схожі філософські парадигми, прагнення до первинного захисту державних інтересів, пріоритет геополітичних та ідеологічних факторів в обох акторів тощо) зменшувала можливі виграші від використання асиметрії і, навпаки, в разі її використання загрожувала непередбачуваними для системи наслідками.

Потреба в подальшій теоретичній розробці з'явилася із зникненням біполярного протистояння і збільшенням конфліктогенності нового типу із значно більшою долею асиметричності. «Постбіполярне» трактування асиметрії інкорпорує військові, політичні, військово-політичні прояви асиметрії на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях, враховує психологічні наслідки використання асиметричних стратегій, а також умови та передумови їх виникнення. Саме асиметричні стратегії використовуються в умовах виникнення асиметричного міжнародного конфлікту.

У процесі короткострокових асиметричних конфліктів використання асиметричної стратегії націлене на здобуття тактичних переваг, тимчасових ефектів тощо. Асиметричний конфлікт, притаманний короткостроковим конфліктам, носить високий ступінь ризику для кожної з країн, причому одна із сторін застосовує таку стратегію, як, наприклад терористичний акт, який –надто випадковий, щоб бути надійним. Так, терористичний акт може не гарантувати досягнення цілей, а, навпаки, ускладнити ситуацію, наприклад, мобілізувавши або об'єднавши об'єкти атаки; в будь-якому випадку його вплив є тимчасовим.Короткостроковий асиметричний характер, як правило, має для системи руйнівні наслідки, оскільки не стимулює структуру до інкорпорації нових елементів, що, в свою чергу, виконує довгостроковий асиметричний конфлікт.

Основною функцією довгострокового асиметричного конфлікту є впровадження нового елементу в структуру і його інтеграція до останньої, внаслідок чого система стає більш стійкою щодо зовнішніх впливів. Довгострокові і цілеспрямовані форми асиметричних стратегій створюють конфлікт із низьким ступенем ризику для даної сторони.

Необхідною умовою використання асиметричної стратегії є дисбаланс сил. Якщо система не має достатньо потужних механізмів для забезпечення рівноваги і, якщо співвідношення сил є порушеним на користь одних за рахунок інших, а вплив стримуючих факторів послаблено, вірогідність використання асиметричних стратегій збільшується.

Асиметричні стратегії є відповіддю бідних і знедолених на експансію та примушення з боку сильніших держав, тобто асиметричні стратегії використовуються у випадках, коли супротивник є явно сильнішим, наприклад, Ірак проти США, локальні конфлікти в Російській Федерації (Чечня), діяльність «Аль-Каїди». У цьому контексті, скажімо, фахівці з національної безпеки Китаю розробляють тактику безпеки для країн, які розвиваються з метою компенсації економічної та технологічної слабкості у протистоянні зі світовими наддержавами.

Загалом усі асиметричні стратегії, що використовуються при вирішенні тих чи інших міжнародних конфліктів, можна диференціювати в залежності від умов та обставин, за яких вони застосовуються (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Класифікація асиметричних стратегій

Класифікаційна ознака	Види стратегій
Запланованість стратегії	Планові і випадкові
Напрям дії	Наступальні і оборонні
Характер дії	Позитивні і негативні
Ефект від застосування	Стратегії, які базуються на матеріальній асиметрії, і стратегії, які базуються на психологійчній асиметрії

Планова асиметрична стратегія вимагає наявності певної інформації про противника, оцінки його недоліків і, на основі цього, власних відносних переваг. Випадкова асиметрична стратегія є, по суті, результатом збігу обставин, який, тим не менш, трапляється часто.

Оборонні асиметричні стратегії спрямовані на мінімізацію негативних наслідків від дій суперника чи конкурента, який має значну перевагу в співвідношенні сил і використовує своє домінуюче становище для нав’язування своєї волі та інтересів. Наступальна асиметрична стратегія, навпаки, передбачає застосування попереджувальних заходів з метою підкорення противника своїй волі та інтересам незалежно від співвідношення сил. Досить часто така стратегія є доповненням до симетричної стратегії. У разі переваги над противником вона має ще більше посилити ефект цієї переваги для досягнення цілей.

За своєю спрямованістю асиметричні стратегії можуть бути як позитивними, так і негативними. Позитивна асиметрична стратегія формується на основі експлуатації переваг (високий професіоналізм, нові технології, вигідне геостратегічне розташування тощо) над опонентом. Позитивна асиметрична стратегія може виявитись досить ефективною при невигідному співвідношенні сил: у випадку відсутності загальної переваги можна використовувати переваги в окремих напрямах чи окремих галузях. Позитивна асиметрія може застосовуватись як у наступальних, так і в оборонних стратегіях. Прикладом застосування позитивних асиметричних стратегій є захоплення деякими країнами окремих сегментів світового ринку в певних галузях виробництва завдяки використанню новітніх технологій.

Негативні асиметричні стратегії розраховані на використання вразливості опонента, його слабких місць. Різновидом негативної асиметричної стратегії можна вважати тероризм, партизанську війну, мінну війну, блокадні дії, непрямі дії, диверсії, наприклад, серія терористичних актів 11 вересня 2001 року в США. Негативної асиметричної стратегії дотримуються також палестинці в конфлікті з Ізраїлем на палестинських територіях та чеченські збройні формування у війні проти федеральних російських військ у Чечні. Застосування негативної асиметричної стратегії дозволяє дезорієнтувати противника і тримати його в постійній психологічній напрузі.

Застосування асиметричних стратегій може мати як матеріальний, так і психологічний ефект.

Матеріальна асиметрія являє собою значну перевагу над опонентом в матеріальних та фінансових ресурсах; в наукових досягненнях і новітніх технологіях; озброєннях; розвитку економіки, інфраструктури і соціальної сфери; в чисельності та освіченості населення. Іншими словами, матеріальна асиметрія являє собою значну перевагу в економічному, науково-технічному та військовому потенціалах. Психологічна асиметрія, на відміну від матеріальної, акцентує увагу на духовному стані суспільства. Вона означає значні переваги однієї сторони над іншою в духовному та соціально-політичному потенціалі. Психологічна асиметрія віддзеркалює різний морально-психологічний та морально-політичний стан, що домінує в суспільстві країн-опонентів. Предметом вразливості психологічної асиметрії можуть бути: схильність суспільства до релігійного екстремізму, міжнаціональної та міжетнічної ворожнечі, популярність расистських теорій тощо.

Асиметричні стратегії мають різний рівень застосування – тактичний (стратегія прямована на зменшення результативності дії переважаючого в силі противника. Наприклад, асиметричні заходи спрямовані на успішне вирішення певної проблеми міждержавних відносин на міжвідомчому рівні), оперативний (стратегія спрямована на досягнення успіху у певному стратегічному напрямі розвитку двосторонніх відносин. Наприклад, переговори, які ведуться за певних умов, що дозволяють нівелювати переваги противника в силі) і стратегічний (стратегія спрямована на досягнення докорінного зламу у співвідношенні сил або домінуючого становище на ринку товарів і послуг. Стратегія на цьому рівні при її ефективному застосуванні здатна докорінно змінити становище сторін у тій чи іншій сфері двосторонніх відносин).

Ефективні асиметричні стратегії повинні:

1. Бути незвичними і непередбачуваними в своїй основі, носити інноваційний характер, підривати усталені стратегічні, тактичні, організаційні та оперативні основи та принципи.

2. Бути оптимально збалансованими з точки зору комплексного використання позитивних та негативних елементів асиметрії. Максимізувати власні асиметричні переваги і сильні сторони та мінімізувати переваги і сильні сторони опонента. Ефективно використовувати фактори моральної переваги, яка, здебільшого, на боці слабшого супротивника, що захищає свою територію, віру, національні цінності, ідеали тощо від сильнішого і агресивнішого супротивника.

3. Базуватися на досконалих системах інформаційно-аналітичного забезпечення, бути орієнтованими не на поточний момент часу (тим більш не на минуле), а на майбутнє, спиратися на достовірні прогнозні розробки, враховувати ймовірні зміни у силах і можливостях опонента, його можливі контрдії та контрзаходи.

4. Бути несподіваними для суперника і надійно захищеними в стадії розробки та імплементації, максимально сприяти підвищенню рівня невизначеності при прийнятті рішень супротивником.

5. Приймати до уваги можливі наслідки та побічні ефекти імплементації як власних стратегій та і контрстратегій супротивника.

6. Бути максимально гнучкими та адаптивними, включати в себе досконалі системи та механізми постійної корекції та коригування процесів імплементації стратегій по каналах зворотнього зв’язку з метою своєчасного виявлення та усунення недоліків впровадження, нейтралізації несподіваних та непередбачуваних подій, загроз і контрстратегій суперника.