Лекція № 7

Тема: Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів.

Мета: ознайомити студентів із поняттям «природні ресурси», екологічними проблемами в різних галузях народного господарства, перспективами використання нових видів енергії; розвити логічне мислення, здатність висловлювати власні думки; виховувати почуття свідомого громадянина України, почуття гармонії з природою.

ПЛАН

1. Поняття ”природні ресурси”

2. Екологічні проблеми й шляхи їх вирішення в галузі енергетики, сільського і лісового господарства, промисловості. транспорту, військової справи, науки і культури.

3. Енергетичні ресурси та енергетичні проблеми.

4. Перспективи використання нових видів енергії і їх вплив на довкілля.

Література

1. Білявський Г. О. Основи екології : Підручник. – К.: Либідь, 2004. -С. 176-253.

2. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології. Навчальний посібник.-К.: Каравела, 2006 - С. 91-102.

3. Герасимчук А. А., Палеха Ю. І. Екологія: Опорний курс лекцій: Навч. Посіб. – К.: Вид-во Європейського ун-ту фінансів, ін форм. Систем, менеджм. І бізнесу, 1999. – С. 24-28.

Хід лекції

1. Поняття ”природні ресурси”

Існує багато тлумачень поняття ”природні ресурси”. Довгий час серед екологів побутувало визначення, дане А.І. Воронцовим та Н.З.Харитоновим в їх спільній праці ”Охорона природи”, де вони зазначали, що природні ресурси – це ті різноманітні засоби існування людей, що вони знаходять в природі:

• родючий грунт, який дає життя культурним рослинам;

• вода, яку люди п'ють і використовують в різних цілях;

• руда, ліс, кам'яне вугілля, нафта, які служать паливом і джерелом енергії;

• дикі рослини і тварини, які можуть служити додатковим джерелом живлення;

І далі : ”Природні ресурси - це природні тіла, які на даному етапі розвитку виробничих сил у достатній мірі вивчені і можуть бути використані для задоволення матеріальних потреб людського суспільства”.

Нині існує кілька варіантів класифікації природних ресурсів.

Корсак К. В. і Плахоткін С. В. вважають, що найбільш істотною є класифікація, згідно з якою природні ресурси включають:

• біологічні (біотичні, як харчові продукти тваринного чи рослинного походження, та абіотичні-повітря, вода тощо);

• енергетичні і мінеральні (традиційні і нетрадиційні джерела енергії і види палива, рудні та інші види сировини тощо);

• кліматичні (температура, вологість)

• життєвий простір (місце для проживання, праці і відпочинку);

• генетичний фонд (заповідники та засоби збереження видової різноманітності довкілля як ресурсу для забезпечення рівноваги біосфери і виведення нових продуктивних сортів рослин і тварин.

Окрім цього поділу, зазначають вчені, використовують також три парних поняття для іншої градації ресурсів:

• вичерпні-невичерпні (космічні, кліматичні, водні ресурси);

• відтворювані - не відтворювані;

• замінні - незамінні;

2. Екологічні проблеми й шляхи їх вирішення в галузі енергетики,

сільського і лісового господарства, промисловості. транспорту, військової справи, науки і культури.

Найбільший вклад у забруднення природного середовища вносять теплові електростанції, транспорт, металургійні та хімічні заводи.

На частку теплових електростанцій припадає 35% сумар­ного забруднення води промисловістю і 46% — повітря. Вони викидають сполуки сульфуру, карбону і нітрогену, споживають велику кількість води (50% і більше водогону); для отримання однієї кВат-години енергії теплові електростанції витрачають близько 3 л води (атомні — ще більше: 6-8 л). Стічні води тепло­вих електростанцій забруднені і мають високу температуру, що створює не тільки хімічне, але й теплове забруднення водоймищ.

Металургійні підприємства характеризуються високим рівнем споживання ресурсів і великою кількістю відходів. Серед них пил, оксид вуглецю, сірчистий ангідрид, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (зокрема, бензпірен). Мета­лургійна промисловість використовує багато води, яка забруд­нюється в процесі виробництва.

Найбільш небезпечними у хімічній промисловості є вироб­ництва аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору тощо.

Великий внесок у забруднення атмосфери роблять автомо­білі. Сьогодні автомобіль — основне джерело шуму та забруднення повітря в містах. Його викиди містять близько 20 канцерогенних речовин та більше ніж 120 токсичних сполук. У викидних газах автомобілів наявні: оксид карбону, двооксид нітрогену, свинець, токсичні вуглеводи (бензол, толуол, ксилол та ін.). Взаємодія вуглеводнів та оксидів нітрогену при високій температурі приводить до утворення озону (Оз). Якщо в шарі атмосфери в цілому (особливо на висоті 20-30 км) досить висо­кий вміст озону вкрай необхідний для захисту органічного життя від жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає при­гнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів і ура­ження легенів.

Основні екологічні проблеми, пов'язані з використанням транспорту, можна об'єднати в такі групи:

• транспорт — споживач палива;

• транспорт — джерело хімічного забруднення повітря;

• транспорт — джерело шумового забруднення.

Значні забруднення дає целюлозно-паперова промисло­вість. За об'ємом забруднених стоків вона займає перше місце (більше 15%). Питомі витрати води становлять 300-350 м³ на 1 т продукції. У стічних водах підприємств цієї промисловості нараховується більше 500 компонентів, причому ГДК визна­чено лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять сполуки сульфуру і хлору, розчинна органіка.

Досить несподівані екологічні наслідки виникають через розвиток виробництв, які, на перший погляд, ніби не станов­лять небезпеки щодо екології, але насправді створюють еколо­гічні проблеми. Зокрема, нові заводи електронної промисло­вості виробляють таку продукцію, для отримання якої потрібна особливо чиста сировина. Чистота виробів також повинна бути дуже високою. Це робить необхідним багатора­зове очищення сировини, а повторне використання води стає неможливим. Не випадково в 1984 р. Агенція з охорони навко­лишнього середовища СІЛА включила території 19-ти найбіль­ших наукових компаній у список найбільш забруднених місць у країні. Першим у ньому зазначено район Силіконової долини (південне узбережжя затоки Сан-Франциско), де зосереджено центри електронної й аерокосмічної промисловості.

Наприклад, виробництво комп'ютерів потребує енергії й води. Особливо енерго- і водомістким є виробництво силіконо­вих напівпровідників, з яких виготовляють комп'ютерні чіпи. Один великий завод з виробництва напівпровідників, який виготовляє 5000 8-дюймових плат на тиждень, може спожи­вати стільки ж електроенергії і води, як невелике місто.

Дуже велику кількість забруднюючих речовин потрапляє в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяль­ності. Найбільшу шкоду приносить використання пестици­дів — щорічно їх у світі застосовується 4 млн. т, але врешті-решт тільки один відсоток досягає мети, тобто безпосередньо впливає на шкідників сільськогосподарських культур.

Значні локальні забруднення дають великі тваринницькі комплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких часто містяться сальмонели та яйця гельмінтів.

Розуміючи, що подальше нарощування хімізації с/г виробництва вимагає переходити землеробів до альтернативного сільського господарства.

Суть альтернативного землеробства полягає в цілковитій або частковій відмові від синтетичних мінеральних добрив, пестицидів, регуляторів росту й харчових добавок. Комплекс агротехнічних прийомів базується на строгому дотриманні сівозмін, уведенні в них бобових культур для збагачення ґрунту азотом, застосування гною, компостів і сидератів, проведенні механічних культивацій і захисті рослин біологічними методами.

Військова діяльність. Будь-яка військова діяльність урешті-решт завдає шкоди біосфері, й передусім людині.

Але найбільша небезпека полягає в злочинних планах сучасних мілітаристів використати для війни потаємні, глибинні сили природи. Розробляються й уже частково апробуються способи безпосереднього впливу на природу з метою егрессії, методи зміни клімату, вплив на газообмін і тепловий баланс атмосфери та гідросфери, створюється ”геофізична” зброя. На шпальти світової преси потрапили дані про досліди військових, спрямовані на провокування землетрусів на території противника, вивержень вулканів, утворення тайфунів, ”дір” в озоновому шарі.