Тема 2. Мистецтво Стародавнього Єгипту – 2 лекції + 2 семінара + 4 срс.
План лекційного заняття
1. Вступ до мистецтва Стародавнього Єгипту
2. Мистецтво періоду Стародавнього царства
3. Мистецтво періоду Середнього царства
4. Мистецтво періоду Нового царства
До п.1 плану лекційного «Вступ до мистецтва Стародавнього Єгипту». Перш ніж торкнутися мистецтва Стародавнього Єгипту, треба зазначити, що Історію стародавнього Єгипту прийнято поділяти на такі періоди:
До династичний період – кінець 5-4 тисячоліття до н. е.
Раннє царство – 3000 - 2800 рр. до н.е.
Стародавне царство – 28-23 ст. до н.е.
Середнє царство - 21 – 18. ст. до н. е
Нове царство – 16 -11 ст. до н.е.
Пізній період – 11- 4 ст. до н.е.
У кожному з цих періодів мистецтво мало свої особливості.
Шість тисяч років тому назад виникла держава Єгипет, і уже в 4-3 тис. до н. е. вона славилася найвизначнішими творами образотворчого мистецтва, які і до тепер вражають своєю величчю. Ніде у світі до того часу не було створено таких досконалих творів мистецтва
Додинастичний період кінець 5-4 тисячоліття до н. Е.
Особливості мистецтва Єгипту: залежало від релігії і можна сказати було підпорядковане їй; була сформована також чітка канонізація художніх образів; провідним видом мистецтва була архітектура, а всі інші види залежали від неї, у т.ч. обр.м. Архітектура гробниць та храмів визначала стиль скульптури та живопису, які складали єдиний цілісний ансамбль.
Вже на першій стадії становлення образотворче мистецтво Єгипту, у до династичний період у мистецтві з’явився і зайняв своє цільне місце образ людини. У найдавніших похованнях знайдені невеликі, деколи всього до 3 см довжини статуетки. Вони виконані з глини, слонової кістки, різних порід каміння і мали очевидно культове призначення. Серед них є як жіночі так і чол. зображення, а також зображення різних тварин. Всі фігурки вирізнялись узагальненістю форм, це свідчить про намагання передати тільки суттєві риси зображуваного.
Своєрідність образотворчих прийомів Єгипет. мист-ва проявилась і у поліхромних розписах, які були також пов’язані із поховальними обрядами. Найдавніший фрагмент давньоєгипет. розпису, що дійшов до наших днів – розписи із гробниці царя в Іераконпалі (Каїр, Єгип.музей). На них зображена поховальна процесія, яка пливе на човнах по Нілу, а також інший сюжет - сцени боротьби воїнів палицями. Принцип зображення характерний для додинастич. періоду – передача фігур персонажів схематичними, але чіткими силуетами.
Окрім скульптури та розписів, важливою групою пам’яток із давньоєгипетських могил є так звані плити, невеликі (10-15 см довжини) тонкі і плоскі пластини із сіро-зеленого каменю. Вони служили для перемішування та перетирання фарб, що застосовувались під час культових магічних обрядів. Найбільш ранні плити мали форми ромба, овалу, прямокутника, їм також надавали форми силуетів тварин: гіпопотамів, страусів, черепах, пантер, риб. З часом вони стали більшими і набули вираженої овальної форми. Їх поверхню, у зв’язку із культовим призначенням, стали оформляти рельєфними композиціями. Загальний стиль їх зображень характеризується виразністю силуетів, відносно високим рельєфом, його живописністю, яка досягається завдяки гри світла і тіні.
Найбільш відома така плита – плита фараона Нармера (близько 3000 тис. рр.. до н.е.), яка була створена на честь обєднання Верхнього і нижнього Єгипту в єдину державу. Основне значення цього твору в тому, що він є не тільки підсумком творчості до династ.періоду, але й найбільш яскравим зразком мистецтва часу перших фараонів у Єгипті, першим єгипетським канонічним твором. Сюжетні композиції плити свідчать про оформлення характерних особливостей канону у рельєфі, який буде застосовуватись надалі всюди:
- підкреслення суспільної нерівності (за рахунок зображення фігур різної величини). Фараона зображали у 4 рази вищи за інших вождів, що керували підкореними йому областями;
- зображення лиця тільки у профіль, зате око прорізається у фас. Плечі – у фас, тіло – у три чверті, ноги – у профіль. Людська фігура ніби сплющується, художник замість одного кута зору застосовує кілька.
Ці та інші особливості єгипетського канону, проіснували і застосовувалися весь історичний період розвитку давньоєгипетського мистецтва.