3. Метоли оцінки вибуття запасів

Назва методу

Характеристика методу

1

2

Ідентифікованої собівартості від­повідної одиниці запасів

Суть цього методу полягає у прямому обліку витрат на кожну одиницю або партію про­дукції. Як правило, він застосовується в індивідуальному (позамовному) виробництві з коротким за часом технологічним циклом, а також при використанні запасів, що не замінюють один одного

Середньо­зваженої собівартості

Застосовується при вибутті запасів, що замінюють один одного, наприклад, на про­мислових підприємствах, які випускають серійну продукцію і мають велику номен­клатуру сировини та матеріалів. При використанні цього методу оцінка запасів може здійснюватися:

• за щомісячною середньозваженою собівартістю. У цьому випадку оцінка здійсню­ється за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і запасів, отриманих у звітному місяці (п. 18 П(С)БО 9);

• кожною операцією вибуття запасів. При цьому оцінка здійснюється шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на дату операції в конкретному місяці на сумарну кіль­кість запасів на цю дату (п. 19 П(С)БО 9)

ФіФО

Цей метод заснований на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовнос­ті, у якій вони надійшли на підприємство. Тобто запаси, що вибули першими, оціню­ються за вартістю перших за часом надходження запасів (п. 20 П(С)БО 9). Цей метод доцільно використовувати при значних коливаннях цін придбання

Нормативних витрат

Суть методу полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлю­ються підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. При цьому такі норми витрат і ціни повинні ре­гулярно перевірятися і переглядатися. Це необхідно для того, щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних. При виявленні відхилень нормативних витрат від фактичних оцінка продукції коригується до фактичної виробничої собівар­тості (п. 21 П(С)БО 9).

Цей метод найчастіше застосовується при відпуску протягом місяця у виробництво за­пасів, виготовлених власними силами підприємства

Ціни

продажу

Застосовується підприємствами роздрібної торгівлі, які мають велику та змінну номен­клатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Заснований на використанні середнього відсотка торговельної націнки, при цьому (п. 22 П(С)БО 9):

1. собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздріб­ною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на них;

2. сума торговельної націнки на реалізовані товари - як добуток продажної (роздріб­ної) вартості цих товарів і середнього відсотка торговельної націнки;

3. середній відсоток торговельної націнки за місяць - шляхом ділення суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і суми торговельних націнок на това­ри, що надійшли у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і товарів, що надійшли у звітному місяці*

* Покажемо на прикладі розрахунок середнього відсотка торговельної націнки:

• залишок торговельної націнки на початок місяця - 1 350 грн.;

• торговельна націнка на товари, що надійшли протягом місяця, - 2 790 грн.;

• продажна вартість товарів на початок місяця - 13 350 грн.;

• продажна вартість товарів, що надійшли протягом місяця, - 24 325 грн.

Визначимо середній відсоток: (1 350 грн. + 2 790 грн.) : (13 350 грн. + 24 325 грн.) = 10,99 %.