І В 1. Серцевий цикл. Серце́вий цикл — це послідовність процесів, що відбуваються за одне скорочення серця та після його подальшого розслаблення. Кожен цикл включає три великі стадії: систола передсердя, систола шлуночків і діастола. Термін «систола» означає скорочення м'яза. Виділяють електричну систолу — електричну активність, яка стимулює міокард і викликає механічну систолу, — скорочення серцевого м'яза і зменшення камер серця в об'ємі. Термін «діастола» означає розслаблення м'яза. Під час серцевого циклу відбувається підвищення і зниження тиску крові, відповідно високий тиск у момент систоли шлуночків називається систолою, а низьке під час їх діастоли — діастолою. Фа́зи серце́вого ци́клу — фази асинхронного скорочення, ізометричного скорочення (період напруження шлуночка), швидкого і повільного вигнання крові (період вигнання крові), протодіастолічний інтервал, фаза ізометричного розслаблення, період розслаблення і період наповнення кров'ю (фази швидкого, повільного і активного наповнення шлуночка).

Кров рухається судинами завдяки скороченням серця, які чергуються з його розслабленням. Скорочення серцевого м'яза називається систолою, а розслаблення — діастолою. Систола і діастола разом складають серцевий цикл. У серцевому циклі три фази: систола передсердя(0,1с), систола шлуночків(0,3с) і спільна пауза — діастола(0,4с). Один цикл триває 0,8 секунди (за частоти серцевих скорочень 75 уд./хв.).

2. Артеріальний тиск. Артеріальний тиск — сила тиску крові на стінку артерій під час систоли та діастоли серцевого м'язу. Завжди вимірюється два значення: систолічний (верхній) і діастолічний (нижній). Тиск крові визначається об'ємом крові, який серце перекачує в одиницю часу, і опором судинного русла. Оскільки кров рухається під впливом градієнта тиску в судинах, який створюється серцем, найбільший тиск крові буде на виході крові з серця (у лівому шлуночку), дещо менший тиск буде в артеріях, ще нижче в капілярах, а найнижче у венах і на вході серця (у правому передсерді). Тиск на виході з серця, в аорті й у магістральних артеріях відрізняється незначно (на 5-10 мм рт. ст.), оскільки завдяки великому діаметру цих судин їхнійгідродинамічний опір невеликий. Так само незначно відрізняється тиск в магістральних венах і в правому передсерді. Найбільше падіння тиску крові відбувається в дрібних судинах:артеріолах, капілярах і венулах. Кров'яний тиск змінюється циклічно відповідно до серцевого циклу: у момент скорочення серця і викиду крові з нього (систола) артеріальний тиск максимальний (тиск, систоли), у момент розслаблення серця (діастола) тиск мінімальний (тиск, діастоли). У міру просування крові по судинному руслу амплітуда коливань тиску крові спадає, венозний і капілярний тиск мало залежать від фази серцевого циклу.

Трохи менший тиск в спокійному стані, а трохи більший у період збудження.

Типове значення артеріального кров'яного тиску здорової людини (систолічний/діастолічний=120/80 мм рт. ст.), тиск у крупних венах на декілька мм рт. ст. нижчий за нуль (нижче за атмосферний тиск).

Вимірювання[ред. • ред. Код]

Артеріальний тиск рутинно вимірюють за допомогою сфігмоманометра (тонометра). Окрім того існує методика прямого вимірювання артеріального тиску, під час катетеризації артерії. Існує два основних методи вимірювання артеріального тиску, на основі яких реалізовані неінвазивні тонометри:

• Метод Короткова (механічний) — метод оснований на повному перетисканні манжетою плечової артерії і прослуховування тонів (які згодом дістали назву тони Короткова), що виникають при випусканні повітря з манжети, доки кровопотік через артерію знов не стане вільним.

• Осцилометричний метод (електронний) — вимірювання артеріального тиску проводиться електронним приладом, який фіксує осциляції тиску повітря, за допомогою датчику тиску.

Регулювання тиску[ред. • ред. Код]

Артеріальний тиск залежить від багатьох факторів: часу доби, психологічного стану людини (при стресі тиск підвищується), прийому різних стимулюючих речовин (кава, чай,амфетаміни підвищують тиск) або медикаментів, захворювань (нирок, серця та ендокринної системи) та ін.. Стійке підвищення артеріального тиску вище 140/90 мм рт. ст. (артеріальна гіпертензія) або стійке пониження артеріального тиску нижче 90/50 (артеріальна гіпотензія) можуть бути симптомами різних захворювань (у простому випадку гіпертонії і гіпотоніївідповідно).

.3.Зовнішні прояви діяльності серця, верхівковий поштовх.

До зовнішніх проявів діяльності серця відноситься поштовх верхівки серця. Під час систоли шлуночків / серце повертається зліва направо, міняє свою форму -  із еліпсовидного  стає круглим. верхівка серця піднімається і надавлює на грудну клітку в п’ятому лівому міжребір’ї.  Якщо  прикласти руку в  п’ятому  міжребір’ї  зліва на 1 см вправо від лівої середньо-ключичної лінії, то в момент скорочення серця відчувається його поштовх.

Захворювання органів дихання можуть призвести до значної зміни положення серця, а тим самим і верхівкового поштовху. У разі збільшення тиску в плевральній порожнині (випіт, пневмоторакс) серце і верхівковий поштовх зміщуються у здоровий бік.

На положення верхівкового поштовху істотно впливає положення діафрагми. У пацієнтів з високим стоянням її (вагітність, асцит, метеоризм, великі пухлини черевної порожнини) верхівковий поштовх зміщується вгору і вліво, оскільки серце набуває горизонтального положення. У разі опущення діафрагми  (після пологів, за наявності вісцероптозу) верхівковий поштовх зміщується вниз і праворуч.

ІІ В. 1. Фізіологічні властивості серцевого м’язу. Провідна система серця.

Серцевий м’яз, як і скелетний має ряд властивостей: збудливість, провідність, скоротливість та властивості, які належать тільки серцевому м’язу – подовжений рефрактерний період та автоматизм.  Серцевий  м’яз менше збудливий ніж скелетний.

Серцевий м’яз здатний приходити в стан збудження при дії подразника.  Характерною особливістю збудження серця є рефрактерність. Під час збудження м’язів його збудливість постійно змінюється. Внаслідок цього розрізняють декілька фаз збудливості, серед яких є фаза абсолютної рефрактерності або абсолютної незбудливості. Вона характеризується відсутністю відповіді (розвитку процесу збудження, а слідом за ним і скорочення м’язів) на подразник будь - якої сили. розрізняють абсолютний та відносний рефрактерний період. Абсолютний рефрактерний  період виникає під час систоли передсердь та шлуночків – якої б сили не наносили подразник, серцевий м’яз не відповідає на скорочення. Рефрактерність запобігає виникненню надто частих повторних збуджень міокарда, що могли б призвести до послаблення нагнітаючої функції серця.  Відносний рефрактерний період – під час  діастоли передсердь та шлуночків. Серцевий м’яз може скоротитись, якщо подразник має силу більшу порогової.

Реакція серцевого м’язу не залежить від сили нанесеного подразника, він максимально скорочується і на порогів і на більш сильний подразник. Хвилі збудження проводяться по серцевому м’язу і атиповій м’язовій тканині з неоднаковою швидкістю по волокнам передсердь (1,0 м/сек, по  волокнам шлуночків – 0,9 м/сек, по атиповій м’язовій тканині – 4,2 м/сек). По волокнам скелетного м’яза  збудження проходить із швидкістю 5,0 м/сек. Скоротливість має особливості: спочатку скорочуються передсердя., а потім шлуночки.

Стимульний комплекс серця. Серце видалене із організму, продовжує ритмічно скорочуватись. Це дає можливість зробити висновок, що в самому серці є причини, які викликають його скорочення. Збудження, що виникає в серці спонтанно і зумовлює його скорочення, називається автоматизмом серця.  Автоматизм забезпечує специфічна м’язова тканина. Що утворює в серці провідну систему. Остання складається із пазушно-передсердного вузла (Кіса-Флека) та передсердно-шлуночкового  (Ашофа-Тавара), передсердно-шлуночкового пучка (пучок Гіса), що  розгалужується на праву і ліву ніжки, які в ділянці верхівки серця переходять в сітку серцевих провідних міозитів (волокон Пуркіньє). 

Пазушно-передсердний вузол, що розміщується на задній стінці правого передсердя біля місця впадіння верхньої порожнистої вени – водій ритму. Вузол Ашофа-Тавара знаходиться в стінці правого передсердя біля перегородки між передсердями ті шлуночками. Пучок Гіса проходить через перегородку між передсердями та шлуночками. Це єдиний м’язів місток, який з’єднує передсердя та шлуночки. Ніжки пучка Гіса, права та ліва йдуть у відповідний шлуночок. Волокна Пуркіньє йдуть від ніжок Гіса і закінчуються в товщі міокарда.

При порушенні проведення збудження із ведучого вузла до шлуночків може спостерігатись серцевий блок. Він виникає при порушенні провідності імпульсів в ділянці передсердно-шлуночкового вузла, або пучка Гіса. Під час серцевого блоку виникає  порушення узгодженості між ритмом передсердь і шлуночків, що призводить до тяжких розладів кровообігу.

Фібриляція серця (мерехтіння). Це некоординовані  скорочення м’язових волокон серця. Під час фібриляції одні м’язові волокна можуть знаходитись у стані скорочення, а інші у стані розслаблення.  Фібрилярні скорочення не можуть забезпечити повноцінної роботи серця. Як насоса, що перекачує кров у судини.