Список використаних джерел

1. Азаров Н.Я. Инновационные механизмы управления программами развития : монография / Н. Я. Азаров, Ф. А. Ярошенко, С. Д. Бушуев. – К. : Саммит-Книга, 2011. – 528 с.

2. Бабаев И.А. Управление программами развития организаций на основе генетической модели проекта / И.А. Бабаев. – К. : Наук. світ, 2005. – 164 с.

3. Бабаев И.А. Продукт проекта: описание проблемных ситуаций взаимодействия проекта с окружением / И.А. Бабаев // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2010. – № 1. – С.21–25.

4. Безверхнюк Т.М. Проектно-орієнтований підхід як нова філософія організації управління державними програмами і проектами / Т.М. Безверхнюк // Науковий вісник Академії муніципального управління : зб. наук. праць. – Серія «управління». – К. : АМУ, 2011. – Вип. 3/2011. – С. 17–24.

5. Бирюкова М.В. Социальные технологии и проектирование : учебное пособие для высших уч. заведений / М.В. Бирюкова. – Х. : ХНУ ім. В.Каразіна, 2001. – С.7–35.

6. Бойко-Бойчук Л.В. Поняття «соціальна інновація»: типи визначень, приклади застосування / Л.В. Бойко-Бойчук // Наука та інновації. – 2009. – Т. 5. – № 3. – С. 94–99.

7. Бойко-Бойчук Л.В. Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі / Л.В. Бойко-Бойчук // Наука та інновації. – 2009. –Т. 5. – № 4. – С. 92–98.

8. Бушуев С.Д. Проектный менеджмент. Взгляд в будущее / С.Д. Бушуев // Управління проектами та розвиток виробництва : зб. наук. праць. – Луганськ : Вид-во СУДУ ім. В. Даля, 2000. – № 7–10. – С. 11–16.

9. Бушуєв С.Д. Управління інноваційними програмами на основі застосування системи знань Р2М та технології Кайзен / С.Д. Бушуєв, Р.Ф. Ярошенко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2010. – № 2. – С. 9–12.

10. Воропаев В.И. Системный подход к управлению проектами и программами / В.И. Воропаев, Г.И. Секлетова // Управление проектами. – М. : Издательский дом Гребенникова, 2005. – № 3(03). – С. 20–29.

11. Гераценко Н.О. Концепція формування цілей проектів соціального розвитку : [електронний ресурс] / Н.О. Гераценко // Управління розвитком складних систем. – Режим доступу: http://urss.knuba.edu.ua/files/zbirnyk-9/26-29.pdf

12. Горбатенко В. Аналіз майбутнього та його роль в управлінні соціально-політичними процесами : [Електронний ресурс] / В. Горбатенко // Український центр політичного менеджменту. – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=22&c=219

13. Інноваційні моделі соціальних послуг: Проекти Українського фонду соціальних інвестицій : Збірка / кол. авторів за заг. ред. Н.М. Шкуратової. – К. : «ЛДЛ». – 2007. – 316 с.

14. Керівництво з управління інноваційними проектами і програмами організацій : монографія / Пер. на укр. мову під ред. проф. Ярошенка Ф.О. – К. : Новий друк, 2010. – 160 с.

15. Керівництво з питань проектного менеджменту / [пер. з англ. ; під ред. С. Д. Бушуєва] ; Українська асоціація управління проектами. – 2-ге вид., перероб. – К. : Ділова Україна, 2000. – 198 с.

16. КССП-1.1 Евразийский стандарт управления проектами (корпоративная версия). Расширение для социальных проектов. Версия 1.1/080908 : [Електронний ресурс] / Евразийский Центр Управления Проектами. Коллегия Аналитиков. – Москва, 2008. – 30 с. – Режим доступу : http://www.collegian.ru/files/ESUP.pdf

17. Кучко Е.Е. «Жизненный цикл» инновационного процесса: этапы и особенности реализации / Е. Кучко // Социология. – 2009. – № 3. – С. 73–77.

18. Курбатов В.И., Курбатова О.В. Социальное проектирование : учеб. пособие / В.И. Курбатов, О.В. Курбатова. – Ростов н/Д : «Феникс», 2001. – 416 с.

19. Леньков Р.В. Социальное прогнозирование и проектирование : учеб. пособие / Р.В. Леньков. – М. : ЦСП и М, 2013. – 192 с.

20. Луков В.A. Социальное проектирование : учеб. пособие / В.А. Луков ; [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Изд-во Моск. гуманит.-социальн. Академии : Флинта, 2003. – 165 с.

21. Науковий супровід, моніторинг та оцінка ефективності соціальних проектів / О.О.Яременко, О.Р.Артюх, О.М.Балакірєва та ін. – К. : ДЦССМ, 2002. – 132 с.

22. Прогнозное социальное проектирование: теоретико-методологические и методические проблемы : учеб. пособие / Отв. ред. Т.М. Дридзе // Институт социологии Российской Академии наук. – М. : Наука, 1994 – 302 с.

23. Рач В.А. Управління проектами: практичні аспекти реалізації стратегій регіонального розвитку : навч. посіб. / В.А. Рач, О.В. Россошанська, О.М. Медведєва ; за ред. В.А. Рача. – К. : «К.І.С.», 2010. – 276 с.

24. Романова М.В. Управление проектами : учеб. пособие / М.В. Романова. – М. : ИД «ФОРУМ» : ИНФРА-М, 2014. – 256 с.

25. Руководство по управлению инновационными проектами и программами : Р2М.. / Пер. с англ. под ред. проф. С.Д. Бушуева. – К. : Наук. світ, 2009. – Том 1. – Версия 1.2. – 173 с.

26. Самбуров Э.А. Социальное моделирование, прогнозирование и проектирование : курс лекций / Э.А. Самбуров. – Иркутск : ИГУ, 2010. – 175 с.

27. Соціальне прогнозування та проектування майбутнього України: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції 29 березня 2013 року. – Запоріжжя : ЗНУ, 2013. – 272 с.

28. Степин В.С. Теоретическое знание / В.С. Степин. – М. : Прогресс Традиция, 2003. – 744 с.

29. Теоретические основы социального проектирования / под. ред. Е.М. Бабосова. – М. : Наука и техника, 1989. – 188 с.

30. Тощенко Ж.Т. Социальное проектирование // Тезаурус социологии. Тематический словарь-справочник / под ред. Тощенко Ж.Т. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2009. – 487 с.

31. Тощенко Ж.Т. Социология / Ж.Т. Тощенко. – М. : Прометей, 1994. – 319 с.

32. Управление социальными проектами : терминологический словарь / сост. Ю.Э. Комлев. – Оренбург : ОГИМ, 2009. – 22 с.

33. Чемерис А. Розроблення та управління проектами у публічній сфері: європейський вимір для України : практ. посібник / А. Чемерис. – К. : ТОВ «Софія-А». – 2012. – 80 с.

34. Шевелев В.Н. Социология управления : учеб. пособие / В.Н. Шевелев. – Ростов н/Д : Феникс, 2004. – 249 с.

35. Яковец Ю. Многоликость инноваций / Ю. Яковец // Эпохальные инновации 21в. – М. : Экономика, 2004. – С. 9-19.

36. Яременко О.О. Науковий супровід соціальних проектів: ідеологія і структура процесу / О.О. Яременко // Український соціум. – 2004. – № 1 (3). – C. 76-87

37. A Guide to the Project Management Body of Knowledge. PMBOK Guide. 5th Edition / Project Management Institute, 2013. – 616 с.

38. Aid Delivery Methods, Volume 1: Project Cycle Management : [Електронний ресурс] // European Commission, EuropeAid Office, Brussels 2004. – 158 p. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/europeaid/infopoint /publications/europeaid/documents/49a_adm_pcm_guidelines_2004_en.pdf

39. Brad McManus, Ron Cacioppe. An Integral Approach to Project Management : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://integralleadershipreview.com/1556-an-integral-approach-to-project-management

40. Social Innovation and Entrepreneurship. Developing Capacity to Reduce Poverty and Hunger Suresh Babu and Per Pinstrup Andersen : [Електронний ресурс]. — October 2007. – Режим доступу : http://www.ifpri.org/2020Chinaconference/pdf/beijingbrieffbabu.pdf

Р озділ 2.

Один із найважливіших висновків теорії інституціоналізму полягає в тому, що тенденції еволюційного соціально-економічного розвитку суспільства визначаються не стільки розуміннями поточної економічної і політичної вигоди тих чи інших суспільних груп, скільки суспільними інститутами, закріпленими в їхній свідомості та в організаційних формах їхньої діяльності, стійкими традиціями і нормами поведінки, які відповідають ментальним особливостям населення¹⁸.

Узагальнюючи підходи різних течій та шкіл інституціоналізму (класичний – О. Норт і О. Уільямсон, неокласичний: С. Архієреєв, В. Базилевич, В. Гейц, А. Гриценко, В. Дементьєв, П. Єщенко, Р. Капелюшников, Б. Кваснюка, А. Олєйник, В. Тарасевич, Л. Шаститко, О. Яременко та ін.) до визначення терміну «інститут», можна виділити два підходи до розуміння його суті: «обмежений» і «розширений». Прихильники обмеженого підходу розуміють інститути як функціональні органи суспільства, зокрема, як держава, система самоврядування, судова система, а також, як систему формальних юридичних норм. Прихильники розширеного підходу пояснюють соціальні інститути і як сукупність формальних та неформальних норм, цінностей, правил, які фактично чинні в суспільстві, та які більшість прийняли як керівництво до дії.

Узагальнюючи думки прихильників обох підходів, можна сформулювати універсальне визначення так: інститути – це сукупність правил і норм, які люди накладають на свої відносини, визначаючи стимули і механізми контролю, що поряд із бюджетними, ресурсними, технологічними й іншими обмеженнями окреслюють межу вибору в діяльності суб’єктів.

На думку Н. Ільченко, під «інституціоналізацією» варто розуміти становлення нових інститутів, правове та організаційне закріплення тих чи інших суспільних відносин. Доцільним також, у цьому контексті, є узгодження понять «інститути» та «інституції», що зніме питання про відмінність відповідних підходів у дослідженні суспільних процесів. Так, у певний період свого розвитку інститути відокремлюються від організацій (інституцій), оскільки останні є соціальними формами, в яких зрештою закріплюються та реалізуються ті чи інші інститути. Отже, інституції, в певному сенсі, є продуктом діяльності інститутів¹⁹.

Як зазначає І. Чернодід, інституціональне середовище – це сукупність «правил гри», тобто правила, нор­ми і санкції, що утворюють політичні, соціальні і юридичні рамки взаємодій між людьми²⁰. Іншими словами, інституціональне середовище – це чіткий упорядкований набір інститутів, що визначають обмеження для економічних суб’єктів, які формуються в межах тієї чи іншої системи координації господарської діяльності.

Інституціональне забезпечення проектної діяльності з розроблення, реалізації та управління соціальними проектами – сукупність державних і недержавних інститутів, які забезпечують наявність правових, організаційних і економічних умов, необхідних для провадження і розвитку проектної діяльності у сфері соціального управління.