4. Система управління СоціальнИм проектОм

Управління соціальним проектом – це системне, соціально- технологізоване¹⁵ застосування методів та інструментів проектного менеджменту в цілях досягнення намічених цілей згідно життєвого циклу соціального проекту.

Діяльність з управління соціальним проектом має бути:

- ціле- і ціннісно-орієнтована на підвищення добробуту суспільства в цілому і задоволеності заінтересованих осіб зокрема, що потребує врахування суб’єктивного фактору при проектуванні майбутнього стану соціального утворення;

- направлена на забезпечення не тільки економічної, але і морально-етичної обґрунтованості процесу реалізації соціального проекту, що потребує оцінки вектору розвитку об’єкта управління та моніторингу його стану (оцінка динаміки змін);

- орієнтована на корпоративні цінності та соціально-етичні ідеали гуманного демократичного суспільства, що потребує принципового перенесення акцентів управління соціальним проектом з «фактів ціле досяжності» на механізми (засоби) досягнення цілей;

- направлена на удосконалення комунікаційного простору, зв’язків і відносин між суб’єктами соціального проекту, що потребує врахування специфіки інформаційно-комунікаційного та соціокультурного середовища, в якому реалізується соціальний проект.

Управління соціальним проектом має відповідати наступним принципам:

- постановка тієї чи іншої соціально-значимої мети під час проектування соціального проекту (наприклад, створення/модернізація соціальної інфраструктури) не може здійснюватися у відриві від відповідей на питання: як (у який засіб), за рахунок чого, з якими соціальними витратами передбачається забезпечити її досягнення;

- план реалізації соціального проекту має включати, окрім чітко прописаного механізму ціледосягнення, перелік соціальних технологій і методів, що забезпечують ефективність процесів створення продукту та управління соціальним проектом;

- ресурсна база соціального проекту повинна включати окрім матеріальних, фінансових, організаційних, людських та інформаційних ресурсів також соціокультурні та соціально-психологічні ресурси, які складають основу суспільного добробуту;

- кожному учаснику в процесі реалізації соціального проекту необхідно самовизначати свою роль і статус по відношенню до проекту.

Кожен проект передбачає те, що для його реалізації створюється організаційна структура і, відповідно, система управління проектом.

Система управління проектом (СУП) – це набор інструментів, методів, методологій, ресурсів і процедур, що використовуються для управління проектом. СУП – це низка процесів і пов’язаних з ними функцій контролю, об’єднаний в функціональну єдність. Система управління проектами визначає цілі, межі і зміст робот, організаційну структуру проекту, ролі учасників команди, процедури управління.

Основою системи управління проектом є наступні елементи:

- визначення відповідальності менеджера проекту та його повноважень;

- визначення організаційної структури проекту, відповідальності, повноважень і системи мотивації його основних учасників;

- узгоджений з учасниками та затверджений замовником план виконання робіт по проекту (включаючи календарний план, бюджет, план реагування на ризики, інші плани);

- узгоджені управлінські процедури, включаючи планування, організацію виконання, управління ризиками та змінами, розподіл інформації та звітність, прийняття рішень і затвердження результатів;

- основні документи проекту (регламент/корпоративний стандарт, устав, план, контракти, звітність, кодекс етичної поведінки);

- спеціалізоване програмне забезпечення.

Система управління проектом створюється його менеджером для кожного конкретного випадку з урахуванням специфічних особливостей. Швидке та ефективне створення системи управління конкретним проектом можливе лише в тому випадку, коли основні елементи даної системи розроблені та затверджені в організації, є компетентний персонал, інформаційна структура проектного управління.

Але, найважливішим є те, що ефективна система управління проектом передбачає наявність двох невід’ємних складових: індивідуальної компетенції менеджерів та корпоративної зрілості організації в сфері проектного менеджменту.

Саме це питання і є найбільш вразливим в організації управління соціальними проектами. Адже, більшість соціальних проектів розробляється непідготовленими і непрофесійними кадрами у сфері проектного менеджменту та реалізується організаціями в яких відсутня система інформаційного, нормативно-регламентованого, методичного забезпечення проектної діяльності.

Останнім часом відмічається зростаючий інтерес до питання управління соціальними проектами в різних сферах життєдіяльності держави і суспільства, обумовлений наступними факторами:

- деклараціями органів державної влади і управління щодо соціальної орієнтованості державної політики і переходу до вирішення соціальних проблем шляхом реалізації Національних проектів;

- зростаючою кількістю і масштабністю невирішених соціальних проблем в суспільстві, що призводить до пошуку нових способів і форм самоорганізації громадян та необхідності оволодіння ними знань з технологій соціального управління загалом та управління проектами зокрема для успішної реалізації соціальних проектів;

- підвищенням залежності ефективності бізнесу від людського фактору і зростаючої ролі соціальних інновацій в управлінні підприємствами.

Задоволення потреб в знаннях з проектної діяльності організації та окремі спеціалісти реалізують, як правило, методом пошуку в Інтернеті документів з методології управління соціальними проектами. Під час спроб знайти відповіді вони натрапляють на величезну кількість даних та різнобічної інформації, що унеможливлює побудову ефективної системи управління соціальним проектом. Адже проблема полягає не в тому, що відсутня, як така, методологія управління соціальними проектами (наукових знань у сфері соціального управління та проектування накопичено достатньо), а в тому, що у кожному конкретному випадку (при реалізації соціальних проектів і програм, Національних проектів) необхідна власна методологія, в залежності від специфіки об’єкту, цілей і завдань, а також особливостей інструментів і ресурсів, застосування яких забезпечить результат.

Розробка методології управління проектами здійснюється згідно з принципами управління, стандартизованими РМІ в РМВоК та Р2М для інноваційних проектів. Проте, для управління соціальними проектами (незалежно від сфер їх реалізації) галузевий стандарт як такий відсутній, а існуючі стандарти загального призначення не застосовуються (через відсутність у розробників і реалізаторів соціальних проектів відповідних компетенцій).

Відсутність єдиного бачення до методології управління соціальними проектами і спільності у технологічних підходах є чинником низької ефективності соціальних реформ.

Вирішення даної проблеми вбачається у створенні такого «інтерфейсу» знань з різних предметних областей, який дозволив би побудувати єдину технологічну (системно-еталонну) платформу управління соціальними проектами, придатну для всіх сфер прикладного застосування.

Але, існує інша проблема – управління соціальними проектами непідготовленими і не професіональними кадрами, від яких апріорі неможна очікувати ефективної проектної діяльності та виважених управлінських рішень. Вирішення таких проблем потребує забезпечення спеціалістів стандартом (регламентованою технологією) з управління соціальними проектами з подальшим короткотерміновим навчанням.

Враховуючи вищезазначене запропонуємо підхід до розроблення системи управління соціальним проектом в неприбуткових організаціях¹⁶ на основі принципів корпоративного стандарту управління проектами РМВоК з їх адаптацією до сучасних умов управління соціальними процесами в Україні.

Система управління соціальним проектом – це комплекс організаційних, методичних, технічних, програмних та інформаційних засобів, направлених на підтримку та підвищення ефективності процесів соціального проектування, планування та управління соціальними проектами, що реалізуються організацією. Структура і контекст системи управління соціальними проектами має особливості для кожної організації в залежності від її юридичної форми та прийнятої організаційної структури.

Система управління соціальними проектами передбачає наявність трьох взаємопов’язаних компонентів та їх збалансований розвиток:

• нормативно-регламентне та методичне забезпечення;

• технічне та інформаційне забезпечення;

• організаційне і кадрове забезпечення.

Нормативно-регламентна і методична база визначає та описує:

- об’єкти управління (проект, програма, портфель проектів),

- процеси управління проектом (ініціація, планування, реалізація, контроль, завершення),

- порядок та терміни виконання управлінських завдань (опис проектних структур),

- розподіл обов’язків між учасниками процесів (матриця відповідальності),

- форми основних документів управління проектами – робочих документів, що з’являються в ході реалізації процесів управління (устав, плани, форми звітності, положення про управління проектами в органі публічної влади, положення про офіс управління проектами в громадській організації, процедура ініціації соціального проекту тощо);

- детальний опис процесів і методик (проектного управління і соціальних технологій з шаблонними формами робочих документів та методичними рекомендаціями з виконання конкретних процедур).

Технічне та інформаційне забезпечення передбачає наявність єдиної інформаційної моделі планування проектів та єдиного інформаційного середовища. Це найважливіший чинник забезпечення працездатності команди проекту в оперативному режимі.

Системи автоматизації управління проектами – це програмні системи, що дозволяють автоматизувати одну або декілька складових управління проектами. Вони містять засоби для календарно-сіткового планування, засоби для вирішення окремих завдань і засоби для організації комунікацій між виконавцями проекту.

Всі системи можна поділити на орієнтовані на професійних проектних менеджерів (Microsoft Project Portfolio Server, HP Project and Portfolio Management Center, Oracle Primavera Portfolio Management тощо) і орієнтовані на широке коло користувачів (Microsoft Project став фактично стандартом).

При роботі над проектом можна користуватись засобами Інтернет, зокрема, веб-сервісом Microsoft Project Central.com., який дозволяє учасникам проекту працювати з актуальною проектною інформацією, і не потребує встановлення проектного серверу в організації.

Організаційне і кадрове забезпечення.

Організаційне забезпечення потребує створення певної структури – офісу управління проектами чи проектного офісу. Практики проектного менеджменту використовують термін «проектний офіс» для позначення органу, що створюється для управління одним окремо взятим проектом, а поняття «офіс управління проектами» характеризує структурний підрозділ, який виступає центральним ланцюгом системи управління багатьма проектами.

Проектний офіс в організації, що реалізує соціальний проект – це структурний підрозділ, який виконує функції координації та інтеграції управління проектом, та комплексна інфраструктура, що забезпечує реалізацію проекту у межах системи інформаційних технологій і стандартів організації проектної діяльності.

Основною метою проектного офісу є забезпечення якості та досягнення запланованих результатів проекту, що реалізується відповідною організацією, за рахунок створення оптимальних умов і прийняття відповідних організаційних рішень в сфері управління проектами. Найчастіше, проектний офіс виконує сервісні функції.

Кадрове забезпечення системи управління соціальним проектом – це необхідний кількісний та якісний склад спеціалістів. Для оцінки якісного складу спеціалістів рекомендується розробляти профілі або карти компетенції, які, як правило, включають наступні категорії: соціально-особові; загальнонаукові; соціально-трудові та організаційно-управлінські; загально-професійні (незмінні в різних сферах професійної діяльності); спеціальні (володіння засобами проектної діяльності).

Кількісний склад спеціалістів визначається завданнями та масштабами соціального проекту.

Розпочинати створення системи управління соціальним проектом рекомендуємо з розроблення регламентуючого документу, наприклад, Положення, в якому чітко встановлюються нормативні правила, що регулюють внутрішню структуру і порядок діяльності.

Як шаблон, може бути використана наступна структура нормативного документа – Положення (табл.2.3).

Таблиця 2.3.

Шаблон Положення про управління соціальними проектами в організації

Структурний елемент	Контент
1. Загальні положення	1.1. Дане Положення визначає умови і порядок застосування принципів управління проектами неприбутковою організацією ………… / підприємством……. 1.2. Дане Положення застосовується для управління проектами, направленими на досягнення соціальних цілей, визначених ……Стратегією, Концепцією, Планом дій з реалізації соціальної реформи ………../ реалізацію соціального замовлення….. 1.3. За потребою - специфікація організації. Наприклад, під державними
	органами для цілей даного Положення розуміються: перелік органів державної влади, державних організацій, підприємств, установ або органу місцевого самоврядування та створюваних ними підприємств.
2. Поняття і визначення	2.1. Соціальний проект – це ……… 2.2. Для цілей даного положення розглядаються проекти: 2.2.1. На виконання соціального замовлення…….. 2.2.2. Проекти в рамках державної цільової програми…… 2.2.3. Проекти в рамках Національного проекту……….. 2.2.4. Проекти технічної допомоги…….. 2.2.5. Програмні проекти (ТЕМПУС, транскордонного співробітництва тощо)…….. 2.2.6. Проекти розвитку (чітке визначення за об’єктами та узгодженість зі стратегічними документами урядових програм або програмами розвитку неурядових організацій) ….. 2.2.7. Дослідницькі проекти……. 2.3. Ціль проекту – запланований бажаний стан об’єкту управління (соціального утворення), для досягнення якого здійснюється соціальний проект. 2.4. Результат проекту - …… 2.5. Ініціатор проекту……… 2.6. Учасники проекту: замовник - ……; виконавець - ……; орган координації….. 2.7. Група управління проектом (за необхідністю, наприклад Національний проект)….. 2.8. Команда проекту (за ролями)………. 2.9. Експертна комісія (галузевий дорадчо-консультативний орган)……….
3. Порядок формування організаційної структури проекту	3.1. Організаційна структура (команда) проекту формується при ініціації та плануванні проекту і розформовується під час його закриття. 3.2.Команда проекту формується в наступному порядку: 3.2.1. Керівник проекту: надається перелік його функцій; 3.2.2. Кадровий склад проектної команди: за ролями та функціями 3.2.3. Питання професійної підготовки та переатестації членів проектної команди
4. Порядок управління проектом	4.1. Управління соціальним проектом в організації складається з …… етапів життєвого циклу проекту: - програмування; - проектування; - планування; ……. - закриття проекту. 4.2. Проектна документація оформляється за формами, затвердженими прийнятим стандартом управління проектом (РМВоК, Р2М тощо), з урахуванням специфіки, масштабу та складності проекту. 4.3. Етап ініціації проекту (концептуальна фаза): 4.3.1. Для початку етапу необхідно………. 4.3.2. Етап ініціації проекту: - визначається відповідальний за підготовку заявки; - описується процедура етапу (приклад див.таб..2.2.) 4.3.3. Етап ініціації завершується: - результат етапу…… 4.4. Етап планування проекту:

Продовження табл. 2.3

4.4.1. Для початку етапу необхідний …….(документ, яким закінчується попередній етап) 4.4.2. Етап планування проекту починається з моменту затвердження концепції/паспорту проекту і закінчується в момент затвердження плану управління проектом. 4.4.3. План управління проектом готується командою проекту і затверджується представником замовника / куратором проекту. 4.4.4. Етап закінчується узгодженням плану управління проектом. 4.5. Етап реалізації проекту складається з наступних стадій: - виконання робіт; - контроль; - коригування ……… 4.5.1. Для початку етапу необхідний затверджений план управління проектом. 4.5.2. Стадія виконання робіт, визначених планом, починається……. і закінчується після……… Фінансування проекту з бюджетних коштів може бути відкрито лише на етапі реалізації проекту за наявності концепції проекту та плану управління проектом. Фінансування проекту донором визначається за кожним проектом окремо. Стадія виконання робіт здійснюється….. 4.5.3. Стадія контролю робіт: - перевірка відповідності виконаних робіт і отриманих результатів; - здійснюється представником замовника сумісно з керівником проекту; - починається з моменту затвердження паспорту і плану управління проектом, здійснюється упродовж всього періоду виконання проекту і закінчується в момент прийняття рішення про закриття проекту. 4.5.4. Стадія коригування проекту включає внесення змін в документи проекту або здійснення коригуючи впливів в ході виконання проекту. 4.5.5. Етап завершується підсумковим звітом про реалізацію проекту, в якому керівник проекту інформує замовника про досягнення цілей проекту, використання коштів, факторах впливу на реалізацію проекту. 4.6. Етап закриття проекту здійснюється керівником проекту. На даному етапі виконується завершення обов’язків за проектом; преміювання проектної команди; розформування організаційної структури проекту. 4.6.1. Для початку етапу необхідно рішення замовника про закриття проекту, узгоджене з керівником / куратором проекту. 4.6.2. Проекту надається один із статусів: - «проект реалізований успішно»; - «проект не реалізований, ресурси збережено»; - «проект не реалізований, ресурси витрачено». 4.6.3. Етап завершується: - передачею в архів документів проекту.

5. Організаційний супровід та моніторинг проекту

5.1. Організаційний супровід здійснюється органом координації в особі куратора проекту. Починається з моменту призначення куратора, продовжується на всіх етапах проекту та закінчується одночасно з закриттям проекту. 5.2. Моніторинг проекту: - на всіх етапах життєвого циклу проекту згідно із затвердженим планом управління проектом;

Продовження табл. 2.3

- інформація за результатами моніторингу проекту розміщується в інформаційній системі управління проектом; - звіт за результатами. 5.3. Для соціальних проектів концепцією / паспортом проекту має бути визначена вимога публікації результатів моніторингу в мережі Інтернет на інформаційних ресурсах координуючого органу проекту.

Методичне забезпечення діяльності з управління соціальними проектами має бути представлено у вигляді конкретних зрозумілих процедур – технології здійснення кожного етапу життєвого циклу проекту.

Складність та специфіка управління соціальними проектами обумовлена наступним:

• суб’єктивний фактор: не завжди спроектовані ініціатором проекту соціальні цінності співпадають з соціальними очікуваннями та потребами заінтересованих сторін загалом та бенефіціарів зокрема;

• об’єктивний фактор: складність об’єкта соціального проектування та величезна сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на прогнозований майбутній бажаний стан соціального утворення, у тому числі, поведінка людей, яка є об’єктом змін в процесі реалізації соціального проекту;

• методичний фактор: складність оцінки соціальних результатів, визначення соціальної ефективності та цінності проекту;

• технологічний фактор: управління соціальним проектом потребує інтеграції методів та інструментів з різних галузей знань, що накладає певні обмеження на формування компетентного кадрового складу проектної команди. Адже, під час реалізації соціального проекту необхідно узгоджувати різні за цілями, характером діяльності і змістом пізнавальні (науково-дослідницькі) і проектні (управлінсько-конструкторські) процеси, що потребує побудови структури соціального проекту як складної багаторівневої системи «підпроектів», кожний з яких є відносно самостійною частиною цілого, для своєї реалізації потребує різного обсягу ресурсів, володіє своєю специфікою процесів, своєрідністю технологічного режиму і т.п.

Вирішення зазначених проблем потребує технологізації системи управління соціальним проектом на основі симбіозу¹⁷ різних технологій соціального управління.

Підсумовуючи даний параграф зробимо наступні висновки:

1. Управління соціальним проектом – це системне, соціально- технологізоване застосування методів та інструментів проектного менеджменту з метою досягнення намічених цілей згідно з життєвим циклом соціального проекту.

2. Система управління проектом (СУП) – це набор інструментів, методів, методологій, ресурсів і процедур, що використовуються для управління проектом. СУП – це низка процесів і пов’язаних з ними функцій контролю, об’єднаний в функціональну єдність. Система управління проектами визначає цілі, межі і зміст робот, організаційну структуру проекту, ролі учасників команди, процедури управління.

3. Система управління соціальним проектом – це комплекс організаційних, методичних, технічних, програмних та інформаційних засобів, направлених на підтримку та підвищення ефективності процесів соціального проектування, планування та управління соціальними проектами, що реалізуються організацією. Структура і контекст системи управління соціальними проектами має особливості для кожної організації в залежності від її юридичної форми та прийнятої організаційної структури.

4. Система управління соціальними проектами передбачає наявність трьох взаємопов’язаних компонентів та їх збалансований розвиток:

• нормативно-регламентне та методичне забезпечення;

• технічне та інформаційне забезпечення;

• організаційне і кадрове забезпечення.

5. Складність в створенні системи управління соціальними проектами обумовлена наступним:

• суб’єктивний фактор: не завжди спроектовані ініціатором проекту соціальні цінності співпадають з соціальними очікуваннями та потребами заінтересованих сторін загалом та бенефіціарів зокрема;

• об’єктивний фактор: складність об’єкта соціального проектування та величезна сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на прогнозований майбутній бажаний стан соціального утворення, у тому числі, поведінка людей, яка є об’єктом змін в процесі реалізації соціального проекту;

• методичний фактор: складність оцінки соціальних результатів, визначення соціальної ефективності та цінності проекту;

• технологічний фактор: управління соціальним проектом потребує інтеграції методів та інструментів з різних галузей знань, що накладає певні обмеження на формування компетентного кадрового складу проектної команди.

Вирішення зазначених проблем потребує технологізації системи управління соціальним проектом на основі симбіозу різних технологій соціального управління.

резюме

1. Соціальне проектування можна розглядати як практичну теорію соціальних змін, направлених в майбутньому на позитивні соціальні наслідки.

Соціальне проектування, як різновид управлінської функції, – це впорядкована в часі і просторі послідовність процесів соціальної діяльності, сукупність методів і засобів управління, направлених на досягнення встановлених цілей, реалізацію соціального замовлення. Важливою відмінністю соціального проектування від інших видів проектування є врахування суб’єктивного фактору при визначенні варіантів розвитку соціальних процесів.

Соціальне проектування – це особливий вид проектної діяльності, контекст якого визначається специфічними процесами в формуванні продукту соціального проекту, який і обумовлює його цінність.

У парі продукт-проект визначальним є продукт, так як проект розробляє продукт, і у зв’язку з цим, повністю залежить від технологічної специфіки виробництва продукту. Саме тому, основна технологічна послідовність робіт проекту визначається, в першу чергу, технологією розроблення продукту. За таким підходом, соціальне проектування – це етап життєвого циклу соціального проекту, змістом якого є формування бачення продукту.

Ознакою соціального проектування, як виду проектної діяльності, є створення соціальної інновації. При цьому слід зазначити, що нові ідеї, стратегії, концепти, форми організації будь чого безпосередньо залежать від світоглядної моделі або уявлення особи, що приймає рішення про здійснювані в об’єкті управління соціальні зміни. Саме цей факт підкреслює актуальність тезаурусної концепції соціального проектування і чітко віддзеркалює важливість врахування суб’єктивного фактору при впровадженні соціальної інновації.

При здійсненні соціального проектування необхідно враховувати серйозне значення попереднього аналізу та прогнозу соціальних змін, що включає експертну оцінку реальних потреб та інтересів зацікавлених сторін, ресурсних можливостей для реалізації проекту та його віддалені наслідки.

2. Проект є соціальним, якщо його результатом є зміна соціального суб’єкта, об’єкта, процесу або явища, що характеризується певною цінністю.

Не дивлячись на подібність основних положень, що формують контекст будь-якого проекту, соціальний проект володіє специфічними відмінностями:

- під час постановки цілей обов’язково опрацьовуються такі позиції, як соціальна корисність, соціальна значимість та соціальні наслідки соціального проекту. Крім того, цілепокладання має базуватися на чітко формалізованій моделі майбутнього, а цілі – відповідати вектору еволюційного розвитку;

- під час розроблення стратегії досягнення цілей обов’язково враховуються особливості соціокультурного простору і специфіка соціальної ситуації на територій, а також реальні потреби та можливості об’єкту соціального проектування;

- під час соціального проектування враховується більша кількість факторів, ніж в бізнес-проектуванні. Крім того, необхідно узгоджувати цілі та інтереси всіх соціальних груп, державних і суспільних інститутів, комерційних організацій, що знаходяться в зоні дії проекту.

Основним критерієм ефективності соціального проекту та предметом соціального проектування є створення цінності. Цінність, будучи суб’єктивною категорією, проявляється в здатності продукту задовольняти потреби або забезпечувати вигодою зацікавлені сторони проекту.

3. Життєвий цикл соціального проекту – це часовий період існування проекту від початку до завершення, упродовж якого відбувається послідовний процес його розвитку, який є сукупністю логічно пов’язаних етапів реалізації комплексу завдань (фаз), кількість яких обумовлена специфікою створення соціальної інновації та її перетворення в соціальну цінність.

Життєвий цикл соціального проекту взаємопов’язаний із серією фаз створення продукту – соціальної інновації. Але, є більш складним, тому що включає в себе життєвий цикл створення соціальної інновації, етапи її перетворення в результат проекту – соціальну цінність, а також створення умов для реалізації цього процесу.

Визначено такі фази та етапи життєвого циклу соціального проекту:

- Концептуальна фаза: програмування; проектування.

- Фаза розроблення проекту: формування команди проекту; планування проекту; фінансування проекту.

- Фаза впровадження проекту: організація виконання робіт; моніторинг та оцінювання результатів; управління відхиленнями (контроль за змінами та коригуючі дії).

- Фаза завершення проекту: адміністративне закриття проекту; формальне закриття контрактів; розпуск команди проекту.

4. Управління соціальним проектом – це системне, соціально- технологізоване застосування методів та інструментів проектного менеджменту з метою досягнення намічених цілей згідно з життєвим циклом соціального проекту.

Система управління соціальним проектом – це комплекс організаційних, методичних, технічних, програмних та інформаційних засобів, направлених на підтримку та підвищення ефективності процесів соціального проектування, планування та управління соціальними проектами, що реалізуються організацією. Структура і контекст системи управління соціальними проектами має особливості для кожної організації в залежності від її юридичної форми та прийнятої організаційної структури.

Система управління соціальними проектами передбачає наявність трьох взаємопов’язаних компонентів та їх збалансований розвиток:

• нормативно-регламентне та методичне забезпечення;

• технічне та інформаційне забезпечення;

• організаційне і кадрове забезпечення.

5. Створення ефективної системи управління соціальним проектами потребує технологізації всіх процедур життєвого циклу соціального проекту на основі симбіозу різних технологій соціального управління.