Післямова
Доцільність розроблення технології управління соціальними проектами на разі в Україні актуалізується через наступне:
1) У червні 2010 року Комітетом з економічних реформ розроблено Програму економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», що охоплює 18 стратегічних перетворень за п’ятьма напрямами, серед яких – розвиток людського й соціального капіталу. Після прийняття Програми економічних реформ Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України визначили пріоритети реформування соціального сектора, які охоплюють: пенсійну систему (Постанова КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 23.04.2012 № 327, якою визначено механізми осучаснення та перерахунку пенсій); легалізацію зайнятості та заробітної плати; питання зайнятості (Закон України «Про зайнятість населення» 5 липня 2012 року № 5067-VІ) та безробіття; систему соціального страхування; систему соціальної допомоги та соціальних послуг; питання міграції; питання ґендерної політики;
2) Під час засідання Комітету з економічних реформ 25 серпня 2010 року було визначено чотири Національних пріоритети та десять Національних проектів, реалізація яких матиме визначний вплив на соціально-економічний розвиток країни, покращення якості життя громадян і підвищення рівня національної безпеки. У рамках Національного пріоритету «Нова якість життя» розпочинається реалізація одразу 6-ти Національних соціальних проектів (Доступне житло, Чисте місто, Якісна вода, Відкритий світ, Місто майбутнього, Нове життя), що свідчить про особливе значення соціальних проблем нині для України (Постанова КМУ від 8 грудня 2010 р. № 1256 «Про затвердження переліку проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку» (національні проекти));
3) Важливим інструментом практичної реалізації зазначених заходів мають стати державні цільові програми. В 2012-2014 роках злагоджені дії всіх гілок влади мають повернути цим програмам їх основне призначення – бути інструментом вирішення найбільш значимих проблем у житті держави. Зокрема, саме державні цільові програми є основними елементами практичного виконання Президентської Програми реформ.
Проте, згідно висновків Мінекономрозвитку, Мінфіну та Генеральної прокуратури системними недоліками розроблення і виконання програм є: а) недодержання державними замовниками вимог законодавства в сфері розроблення та виконання державних цільових програм у частині відсутності чітко визначених завдань і заходів, які передбачені для виконання в межах програми, термінів їх виконання, обсягів фінансування з розбивкою по роках та виконавцях, результативних показників реалізації програм; б) наявність дублювання окремих завдань і заходів програм декількома міністерствами та відомствами; в) незабезпечення програм реальними джерелами фінансування; г) наявність різних даних щодо кількості державних цільових програм у відповідних органах центральної виконавчої влади.
Наведений аналіз недоліків спонукає до пошуку нових підходів до розробки, організації виконання та контролю за фінансуванням державних цільових програм, які б з одного боку, забезпечили ефективне управління проектами і програмами, а з другого – ефективно координували дії суб’єктів реалізації завдань;
4) Аналіз заходів, запропонованих Президентом України в Національному плані дій на 2013 рік, доводить, що всі вони мають програмний характер.
Виходячи з вищезазначеного, є всі підстави вважати, що запровадження проектного підходу до планування соціального розвитку регіонів та реалізації державних (регіональних) соціальних проектів і програм, набуло практичної нагальності.
Управління проектами на сьогодні стає однією з найбільш актуальних, прогресивних та потужних управлінських технологій, що продовжує швидко розвиватись. Напрямів застосування концепції проектного менеджменту надзвичайно багато, і вони можуть охоплювати практично всі сфери людського життя, у тому числі й державне управління. Але на сьогодні інструменти проектного менеджменту поки ще не знайшли широкого застосування в органах публічної влади.
Відтак однією з найважливіших проблем підвищення ефективності діяльності органів публічної влади є формування державної системи управління соціальними проектами та програмами, що припускала б різноаспектну та відредаговану (до умов мінливого середовища) методологію запуску та ведення проектів; єдине розуміння відповідальності та повноважень учасників проектної діяльності; дозволяла б сформувати єдину картину проектів, наскрізну звітність за ними тощо. Професійне застосування інструментів, методів та технологій управління соціальними проектами дозволить державним установам забезпечити ефективність проектної діяльності в національних масштабах, зменшити витрати та виконати проект у встановлений термін.
На теоретичне осмислення й методологічне забезпечення поставленої проблеми і зорієнтовано виклад даної монографії. ЇЇ призначення – надати базові знання, що сприятимуть осягненню сутності процесів проектної діяльності соціального спрямування, вдосконаленню умінь об’єктивно реагувати на суспільні виклики шляхом використання сучасних інноваційних інструментів прийняття рішень та технологій управління змінами.
Автори монографії виходили з того, що завдання забезпечення соціального розвитку, які постали перед топ-менеджерами як з публічної сфери, так і з бізнес-середовища, вимагають від них високої виконавчої майстерності, практичних навичок проектного управління. Основу системи управління соціальними проектами мають складати високопрофесійні кадри, здатні здійснювати випереджаюче, науково обґрунтоване управління, орієнтоване на забезпечення стабільного результату. Для цього їм необхідно розуміти природу, сутність та закономірності проектного менеджменту, вміти оцінювати соціальні ризики, приймати результативні та ефективні управлінські рішення. І що особливо актуально, оволодівши системними знаннями, брати активну участь у розробці та реалізації соціальних проектів і програм.
Сподіваємося, що запропонований матеріал буде корисним при вирішенні практичних завдань управління соціальними проектами.
Автори вдячні усім ученим та практикам, на чиї праці вони мали змогу опертися у процесі підготовки даної монографії.
ДОДАТОК А
Проект Одеської міської ради
«Створення комунальної установи «Одеський міський центр реінтеграції бездомних осіб»
АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХІВ ЇЇ ВИРІШЕННЯ
Аналіз проблеми
Однією із найгостріших соціальних проблем міста Одеси є вкрай низька ефективність соціальної допомоги бездомним особам, що доводять наступні факти.
Потужність єдиної існуючої у місті установи Одеської міської ради, що надає соціально-побутові послуги бездомним особам, не відповідає наявній та прогнозній кількості зазначеної категорії жителів міста.
В Одесі перебуває велика кількість бездомних осіб, їх чисельність постійно зростає, що обумовлено, насамперед, географічним розташуванням міста та теплим кліматом. Так, тільки за 9 місяців 2013 до КУ «Одеський міський центр обліку бездомних громадян» надійшло 840 звернень громадян, що на 6% більше, ніж за аналогічний період попереднього року; серед них: 88 безробітних, 93 пенсіонери та 61 особа з місць позбавлення волі45, тобто 242 особи із категорії найбільш соціально незахищених верств населення, саме вони поповнюють лави бездомних, що опиняються і живуть на вулицях міста.
Крім того, кількість бездомних на вулицях Одеси зростає за рахунок осіб, що прибувають у місто із населених пунктів Одеської області з метою пошуку роботи. Сподіваючись, що у великому місті легше знайти роботу, ці люди, зазвичай, мають тільки тимчасовий притулок у друзів, знайомих або родичів, але згодом, коли їх надії на покращення життя не виправдовуються, також опиняються на вулиці. Про викладене свідчить той факт, що до КУ «Одеський обласний центр обліку бездомних громадян» за 9 місяців 2013 року надійшло 937 звернень громадян, що на 12,8% більше, ніж за 9 місяців попереднього року; з них за категоріями авторів: 51 – пенсіонери, 62 – особи, які відбули покарання в місцях позбавлення волі, 26 – інваліди. За відомостями працівників, більше 65% тих, хто звертається до зазначеної комунальної установи, намагаються знайти притулок в Одесі46.
Отже, чисельність офіційно зареєстрованих бездомних осіб в Одесі тільки за 9 місяців 2013 року зросла майже на 610 осіб, з них представників найбільш соціально незахищених верств населення – близько 330 осіб.
На теперішній час мережа установ Одеської міської ради, метою діяльності яких є надання соціальної допомоги бездомним особам, складається із:
комунальної установи «Одеський міський центр обліку бездомних громадян», що створена з метою виявлення та ведення обліку бездомних громадян, забезпечення реалізації їх прав на реєстрацію свого переважного місцезнаходження;
комунальної установи «Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання» (для чоловіків), що створена з метою забезпечення нічлігу для осіб без визначеного місця проживання; надання їм соціально-побутової, медико-санітарної та іншої допомоги; сприяння у працевлаштуванні та побутовому влаштуванні, відновленні документів, відновленні соціальних зв’язків із суспільством.
Тобто соціально-побутові послуги бездомним надає єдина комунальна установа Одеської міської ради – Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання.
КУ «Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання» за нормативами розрахований на одночасне перебування тільки 75 підопічних (виключно чоловічої статі), хоча й приймає за необхідністю до 150 осіб, встановлюючи двоярусні ліжка. Розширити приміщення установи немає можливості, оскільки стан будівлі, де вона розміщується, не дозволяє будівництва ще одного поверху, а площа прибудинкової території недостатня для будівництва ще одного корпусу для перебування підопічних.
Між тим, аналіз кількості звернень від бездомних осіб показує наростаючу динаміку попиту на послуги, що надає зазначена комунальна установа (рис. А.1).
Рисунок А.1 – Кількість прибулих підопічних КУ «Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання» за місяцями 2009-2013 років47
Діаграми на рис. А.1 показують, що кількість прибулих за допомогою підопічних КУ «Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання» зростає кожного наступного року, у середньому, на 54,47%. Внутрішньорічна динаміка характеризується різким зростанням кількості звернень про допомогу із настанням зимового періоду.
Отже, загальна тенденція зміни кількості підопічних КУ «Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання» така: кількість підопічних стабільно зростає у зимовий період; кожного року збільшується як максимальна, так і середня кількість осіб, що скористалися послугами установи. Потужність установи дозволяє надати тимчасовий притулок тільки 40-60% тих, хто його потребує (за офіційно зареєстрованими зверненнями).
Крім того, слід враховувати тих бездомних осіб, які не звертаються про допомогу до установ органів місцевого самоврядування: за незалежними дослідженнями, тільки 3,57% бездомних Одеси проживало в КУ «Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання» у 2012 році.
При цьому, якщо у 2006 році бездомні особи в Одесі становили 2,46% від їх загальної кількості в Україні, то в 2012 році – вже 10,42%48. Отже, кількість бездомних на вулицях Одеси зростає також за рахунок їх міграції з інших регіонів України.
Таким чином, потужність КУ «Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання» потребує обов’язкового збільшення.
В Одесі взагалі відсутня комунальна установа, що надавала би соціальні послуги (тимчасового перебування, реінтеграції або підтриманого проживання) для бездомних жінок, хоча попит на такі послуги досить високий та, за соціологічними прогнозами, буде зростати.
За результатами соціальних досліджень, близько 34% бездомних в Україні – жінки (причому частина жінок збільшилася з 2006 до 2012 року майже на 10% – з 24,25% у 2006 році до 34,17% у 2012 році).
Крім того, якщо розглянути вікові розподіли за ознакою статі, то виявляється наступне – з одного боку, розподіли жінок та чоловіків за віковими групами не зазнали суттєвих змін у порівнянні з 2006 роком – для чоловіків характерна вікова піраміда з піком на групі 46-55 років, у жінок зберігається рівномірний розподіл по вікових групах.
Тому, з іншого боку, враховуючі дані 2006 року та прогнозоване того часу збільшення кількості жінок серед бездомних осіб, можна казати про сформовану тенденцію до фемінізації бездомності, яка, спираючись на дані 2012 року, буде інтенсивнішою. Адже, якщо віковий розподіл жінок є рівномірним по всім групам, то з часом вони будуть витісняти чоловіків, збільшувати свою частку серед бездомних. Зокрема, серед жінок чисельнішими у порівнянні з чоловіками є групи молодшого віку (18-35 років) (до речі, репродуктивного віку) – 36,58% проти 19,31%49.
Щодо кількості бездомних жінок на вулицях Одеси, то, нажаль, такі точні статистичні дані відсутні. Проте відома кількість звернень про допомогу від бездомних жінок як до установ соціального захисту населення, так і до громадських та благодійних організацій.
Так, тільки за 9 місяців 2013 року, кількість звернень про допомогу від бездомних жінок становила:
141 звернення до КУ «Одеський міський центр обліку бездомних громадян» (для порівняння за аналогічний період 2012 року – 134);
449 звернень до КУ «Одеський обласний центр обліку бездомних громадян» (для порівняння за аналогічний період 2012 року – 421);
5 звернень до Одеської благодійної організації «Будинок надії» (для порівняння за аналогічний період 2012 року – 3);
5042 звернення до Одеського благодійного фонду реабілітації та соціальної адаптації громадян без визначеного місця проживання «Шлях до дому» (для порівняння за аналогічний період 2012 року – 4099)50.
Загальна кількість звернень за 9 місяців 2013 року – 5637; за аналогічний період у попередньому році – 4657. При цьому 10,71% бездомних осіб в Одесі живуть на вулиці51.
Отже, це загрозливе число переконливо свідчить про нагальну потребу у створенні умов для надання соціальних послуг бездомним жінкам у місті Одесі.