Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МОНОГРАФІЯ_24.03.14.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3.75 Mб
Скачать
    1. Життєвий цикл Соціального проекту

Проміжок часу між моментом появи проекту і моментом його ліквідації10 називається життєвим або проектним (за європейським підходом) циклом.

Фундаментальне поняття «життєвий цикл» присутнє у всіх аспектах управління проектами і є ключовим з точки зору ефективного управління реалізацією будь-якого проекту. Адже, завдання та процеси підготовки і прийняття управлінських рішень, методики та інструментальні засоби, що використовуються, визначаються поточною стадією проектного циклу.

В методології проектного менеджменту виділяють життєвий цикл продукту і життєвий цикл проекту.

Життєвий цикл продукту – набір впорядкованих ідей, рішень і дій з моменту зародження ідеї продукту до зняття його з виробництва. Життєвий цикл продукту традиційно оформлюється у вигляді бізнес-плану і визначає етапи операційної діяльності (виробничий процес). Життєвий цикл продукту взаємопов’язаний з фазами/етапами життєвого циклу проекту та впливає на форму його структуризації – життєвий цикл проекту складається із серії фаз створення продукту.

Життєвий цикл проекту – повний набір послідовних фаз проекту, назва і кількість яких визначається виходячи з технології виробництва робіт і потреб контролю з боку організації/організацій, залучених в проекті [24]. Фаза проекту – це набір логічно взаємопов’язаних робіт, в процесі завершення яких досягається один з основних результатів проекту.

Життєвий цикл проекту – період від моменту появи концепції майбутнього продукту проекту або вимог до нього (інформація) до моменту передачі цього продукту в експлуатацію (закриття). Життєвий цикл складається з декількох фаз. Кожна з них передбачає виконання певних дій, що призводять до одержання проміжного результату. Загальноприйнятого розподілу на фази не існує, але всі фази виконуються в хронологічній послідовності. Важливо, що наприкінці кожної фази необхідно заново оцінити обґрунтованість подальшого виконання проекту [15].

В документах Європейської комісії, повний комплекс робіт та заходів, що виконуються у суворо визначеній послідовності всіма виконавцями проекту має назву «проектний цикл».

Вперше про метод проектного циклу було акцентовано в середині 80-х років ХХ століття Головним управлінням Європейської комісії по країнах, що розвиваються, у вигляді документу «Інтегрований підхід до управління проектним циклом» (Integrated Approach to Project Cycle Management) [39]. Цей документ визначив три фундаментальні принципи нового підходу до управління проектами на відміну від попереднього:

  • врахування інтересів бенефіціаріїв – будь-яка ціль проекту (програми, політики) повинна бути представлена в термінах переваг для потенціальних бенефіціаріїв, стехолдерів;

  • важливість етапів підготовки проекту, впровадження та оцінювання – встановлення критеріїв значимості тих чи інших переваг;

  • значимість процесу прийняття рішень всередині проектного циклу – від якісного рівня рішень, що приймаються, залежить успішність всіх етапів циклу.

На сьогодні, основна методологія управління проектним циклом структурована в «Керівництві управління проектним циклом» Європейської комісії (Project Cycle Management Guidlines, Volume 1, March, 2004) [38]. За цим документом, проектний цикл розглядається як послідовний процес, у межах якого плануються, виконуються та оцінюються проекти. Цикл включає в себе шість етапів: програмування, ідентифікація, формулювання, фінансування, впровадження, моніторинг і оцінка [33]. Базовими принципами методу проектного циклу є інтегрований та логіко-структурний підходи.

Універсального підходу до визначення фаз життєвого/проектного циклу не існує. Наприклад, проектний цикл Всесвітнього Банку складається з 11 етапів (фаз)11: розробка ідеї, концепції проекту; визначення задач; розроблення; робоче проектування; експертиза; переговори; контрактінг/інвестування; реалізація проекту; контроль за реалізацією; оцінка і аналіз результатів; завершення проекту.

Стадії життєвого циклу проекту можуть розрізнятися в залежності від сфери діяльності, системи організації робот, життєвого циклу продукту. Проте, в кожному проекті можна визначити начальну стадію, стадію реалізації та стадію завершення робіт. Загальноприйнятим (традиційним) підходом до визначення життєвого циклу проекту вважається виділення 4 фаз: ініціація проекту; планування; реалізація (виконання і контроль); завершення. Згідно з РМВОК® Guide [37] життєвий цикл проекту складається з чотирьох етапів: початок проекту; організація і підготовка; виконання робіт проекту; завершення проекту.

На сьогодні ще не існує єдиного найкращого способу визначити ідеальний життєвий цикл проекту. Гуру проектного менеджменту рекомендують ґрунтуватися на принципах, прийнятих в організації, галузі, сфері чи унікальних особливостях технології діяльності.

Таким чином, для розроблення життєвого циклу соціального проекту необхідно конкретизувати основні поняття, що характеризують об’єкт управління та визначити принципи розроблення соціального проекту з урахуванням специфіки технології соціального проектування.

Як вже зазначалося у параграфі 1.1., соціальний проект – це проект, що реалізується в різних сферах життєдіяльності держави і суспільства, результатом якого є зміна соціального суб’єкта, об’єкту, процесу або явища у бік найкращого варіанту майбутнього. Соціальний проект характеризується глибоким опрацюванням соціальних завдань і включає заходи не лише соціально-діагностичного, але і організаційно-управлінського забезпечення.

Відповідно до теоретичних напрацювань з технології соціального проектування та практичного доробку з підготовки і реалізації соціальних проектів [11,13,18-21,27,29,36], розроблення соціальних проектів має ґрунтуватися на наступних принципах.

1. Гуманізм – добровільність включення суб’єктів у ту чи іншу діяльність з ініціації та реалізації соціального проекту; пріоритет суб’єкт-суб’єктної взаємодії; власна внутрішня активність суб’єктів у їх спрямуванні до самореалізації і розвитку проектних компетенцій;

2. Суб’єкт-орієнтованість. Припускає суб’єктну (особову) орієнтованість і врахування індивідуальних потреб та можливостей суб’єктів-учасників проекту у виборі методів і засобів. В основу цього принципу покладено визнання індивідуальності та самоцінності.

3. Системність – реалізація системного підходу при проектуванні продукту соціального проекту відносно як до суб’єктів-учасників проекту, так і до процесу розроблення проекту.

4. Технологічність – алгоритмізація реалізації проектного і операційного процесів з урахуванням особливостей життєвого циклу соціального проекту.

5. Інноваційність – постійне вдосконалення процесу розроблення і реалізації соціального проекту шляхом впровадження соціальних інновацій.

6. Визначеність цілей. Припускає конкретизацію кінцевих і проміжних цілей, здійснення операції зі структуризації цілей при проектуванні моделі майбутнього, розроблення програми досягнення цілей.

7. Екологічність – організація єдиного соціокультурного простору соціальної взаємодії всіх зацікавлених сторін проекту в процесі його реалізації.

8. Адаптивність – корегування соціального проекту відповідно до: умов середовища, специфіки поточної соціальної ситуації, зміни складу учасників проекту.

9. Проектність – використання інструментів, методів, засобів і технологій проектного менеджменту на всіх етапах проектного циклу.

Ступінь детальності опрацювання соціального проекту залежить від складності продукту проекту, терміну реалізації замислу проекту, ресурсного та організаційного забезпечення, для яких необхідно узгодити цілі та фази життєвого циклу.

Відповідно, в основу структуризації життєвого циклу соціального проекту мають бути покладені потреби в результатах і діях, що мають місце на конкретному етапі реалізації комплексу завдань. Головне, щоб визначені фази відображали важливі контрольні точки (віхи), під час проходження яких простежується необхідна інформація для прийняття рішень та оцінюються можливі напрями розвитку проекту.

В основу життєвого циклу соціального проекту доцільно покласти наступні принципи:

  • критерії та процедури прийняття рішень визначаються на кожному етапі (включаючи основні вимоги до інформації та критеріїв оцінки якості);

  • зміна етапів циклу відбувається за прогресивним принципом – для успішного виконання наступного етапу необхідно закінчити попередній;

  • завершення фази означає створення проміжного або кінцевого продукту;

  • систематичний моніторинг і оцінка результатів на всіх етапах – кожна фаза завершується контрольним заходом.

Виходячи з вищезазначеного, життєвий цикл соціального проекту – це часовий період існування проекту від початку до завершення, впродовж якого відбувається послідовний процес його розвитку, який є сукупністю логічно пов’язаних етапів реалізації комплексу завдань (фаз), кількість яких обумовлена специфікою створення соціальної інновації12 та її перетворення в соціальну цінність13.

Життєвий цикл соціального проекту взаємопов’язаний із серією фаз створення продукту – соціальної інновації. Життєвий цикл створення соціальної інновації складається з чотирьох етапів [17]: зародження (обґрунтування нових ідей, пропозицій); освоєння (експериментальна апробація); дифузія (поширення і використання ідеї); рутинізація (завершення використання).

Життєвий цикл соціального проекту є більш складним, так як включає в себе життєвий цикл створення соціальної інновації, етапи її перетворення в результат проекту – соціальну цінність, а також створення умов для реалізації цього процесу.

Створення умов для реалізації процесу перетворення продукту проекту в результат, враховуючи специфіку соціального проекту14, потребує:

- вирішення комплексу завдань з визначення основних зацікавлених осіб та їх потреб/інтересів. Аналіз заінтересованих сторін тісно пов’язаний з аналізом проблеми – природу проблеми можна достеменно зрозуміти лише оцінивши потреби кінцевих споживачів;

- формулювання ідеї проекту щодо вирішення ідентифікованої проблеми; обґрунтування проміжних продуктів проекту як засобів досягнення результату та кінцевого продукту як очікуваного результату;

- узгодження проблеми і цілей проекту зі стратегічними пріоритетами відповідного та вищого рівнів управління. Соціальний проект може отримати фінансову підтримку лише тоді, коли проблеми, які у них вирішуються, зафіксовані в міжнародних, національних, регіональних чи місцевих документах зі стратегічного планування.

Сукупність дій зі створення умов реалізації проектного процесу може бути реалізована на етапі життєвого циклу соціального проекту – програмування.

Життєвий цикл створення соціальної інновації як продукту проекту (операційний процес) на сьогодні успішно вирішуються технологією соціального проектування, яка в життєвому циклі соціального проекту реалізується та етапі проектування.

Як буде використовуватися система управління соціальним проектом (процеси і пов’язані з ними функції контролю) вирішується на етапі планування проекту.

Найскладнішим у реалізації соціального проекту є питання його фінансування, враховуючи особливості, пов’язані з некомерційним характером відносин. Адже, модель фінансування соціальних проектів найчастіше побудована на бюджеті або фандрайзингу, що встановлює певні обмеження до цілей і продукту проекту та розроблення фінансової пропозиції.

Безпосереднє перетворення продукту в результат відбувається на етапі впровадження соціального проекту, але тільки на етапі моніторингу та оцінки на основі зворотного зв’язку можна визначити чи досягнуто результату проекту – соціальної цінності.

Таким чином, вважається можливим визначити такі фази та етапи життєвого циклу соціального проекту:

  1. Концептуальна фаза

1.1. програмування

1.2. проектування

  1. Фаза розроблення проекту

2.1. формування команди проекту

2.2. планування проекту

2.3. фінансування проекту

3. Фаза впровадження проекту

3.1. організація виконання робіт

3.2. моніторинг та оцінювання результатів

3.3. управління відхиленнями (контроль за змінами та коригуючи дії)

4. Завершення проекту.

Таблиця 1.2.

Основні завдання та види оцінки за фазами життєвого циклу

соціального проекту

Етапи

Завдання

Документи

Види оцінки / результат етапу

Концептуальна фаза

реалізація комплексу задач з підготовки інформації

для прийняття рішення про запуск проекту

Програмування

1. Визначити проблему.

2. Встановити зацікавлених осіб, їх потреби, інтереси і можливості.

3. Визначити та проаналізувати пріоритетні проблеми / обмеження та можливості розвитку. Розробити «дерево проблем».

4. Сформулювати цілі стосовно визначених проблем. Розробити «дерево цілей».

5. Узгодити цілі проекту зі стратегічними пріоритетами відповідного та вищого рівнів управління

Аналітична записка

(опис проблеми)

Оцінка відповідності визначених проблем вимогам донора, національним, регіональним і місцевим стратегічним пріоритетам

Результат етапу – опис проблеми.

Проектування

1. Забезпечити активну участь основних учасників у процесі прийняття рішень.

2. Розробити ідею проекту щодо вирішення ідентифікованої проблеми враховуючи вимоги доречності (актуальності), здійсненності та стійкості.

3. Розробити характеристики бажаного стану соціального утворення.

4. Обґрунтувати проміжні продукти проекту як засоби досягнення конкретних цілей та кінцевий продукт як очікуваний результат.

4. Розробити логіко-структурну матрицю проекту.

5. Спрогнозувати можливий ефект (цінність) від реалізації проекту в реальному режимі.

6. Визначити параметри, яким має відповідати продукт проекту (нова якість об’єкту).

1. Попереднє техніко-економічне обґрунтування.

2. Програма дій (фінансова пропозиція з описом проекту)

1. Аналіз зацікавлених сторін з оцінкою інституційного потенціалу.

2. Попередній аналіз цілей і стратегій.

3. Попередня оцінка ресурсів і витрат.

4. Попередня оцінка ризиків проекту.

5. Попередня оцінка питань економічної/фінансово, екологічної, технічної, соціальної життєздатності проекту. 6. Попередня оцінка цінності проекту для зацікавлених сторін.

Продовження табл. 1.2

7. Розробити програму дій з визначенням конкретних заходів щодо зміни існуючої ситуації, форми організації виконавців, ресурсів/засобів.

Результат етапу – логіко-структурна матриця та концепція проекту на основі яких приймається рішення про запуск проекту.

Фаза розроблення проекту

реалізація комплексу задач з розробки основних документів проекту

Формування проектної команди

1.Визначити загальні задачі проекту.

2. Визначити кваліфікації, ролі і кількість необхідних спеціалістів.

3. Узгодити виділення необхідних спеціалістів з лінійними керівниками для участі в проекті.

4. Створити умови та надати ресурси (матеріальні, технічні, інформаційні, організаційні), необхідні для ефективної роботи.

5. Сформувати функціональну проектну команду з розподіленими ролями, конкретизованими завданнями, рівнем відповідальності та загальною ціллю.

6. Сформувати детальні задачі та визначити подальшу тактику дій.

7. Розробити регламент взаємодії.

8. Вибрати організаційну форму роботи команди.

Устав проекту

Карта компетенцій

Регламент комунікацій

1. Оцінка (асесмент) потенційних учасників команди.

2. Оцінка професійної та організаційної компетентності членів команди.

3. Оцінка стимулів та перешкод роботи в команді.

Результат етапу – організаційна форма проектної команди. Задокументований статус проекту.

Планування

1. Розробити плани, що стосуються контролю проекту (план комунікацій, план контролю за змінами; план управління якістю).

2.Розробити план експериментальної апробації продукту проекту.

3. Провести структурний розподіл робіт, виконавців, ресурсів та затрат проекту (WBS, OBS, CBS).

4. Розробити матрицю відповідальності.

5.Розробити графік робіт проекту.

6. Розробити календарний план.

7. Розробити бюджет проекту.

8. Ідентифікувати обмеження, ризики та невизначеності проекту. Розробити план запобіжних заходів.

9. Задокументувати план проекту.

Техніко-економічне обґрунтування проекту.

Детальний план проекту

План контролювання проекту

1. Аналіз робіт проекту: оцінювання послідовності і залежності робіт та їх тривалості.

2. Оцінка ресурсів і витрат.

Результат етапу – задокументований план проекту на основі якого приймається рішення про продовження проекту.

Продовження табл. 1.2

Фінансування

1. Встановити вимоги і можливості/обмеження державного (місцевого) бюджетів щодо фінансування соціальних проектів під оголошені конкурси та фінансування проектів розвитку, що розробляються за ініціативою проектодавця.

2.Встановити вимоги, можливості та обмеження щодо донорського фінансування соціального проекту організаціями міжнародної технічної допомоги.

3. Встановити можливості фандрайзингу для фінансування проекту та розробити план відповідних заходів.

4. Встановити можливості публічно-приватного партнерства для реалізації соціального проекту.

5. Підготувати фінансову пропозицію з урахуванням вимог донора/спонсора проекту.

Фінансова пропозиція за відповідною формою чітко узгоджена з логіко-структурною матрицею проекту

1. Оцінювання проектної заявки донором/спонсором.

Результат етапу – прийняття рішення про фінансування.

Фаза впровадження проекту

реалізація комплексу задач у відповідності з планом проекту (календарним графіком, бюджетом, вимогами щодо забезпечення якості)

Організація виконання робіт

1. Укласти контракти.

2. Мобілізувати ресурси - забезпечити наявність та використання ресурсів, включаючи персонал.

3. Встановити робочі стосунки з учасниками.

4. Провести комунікаційні заходи.

5. Переглянути та проаналізувати робочий план.

6. Забезпечити ефективний розподіл інформації.

7. Розробити чітку систему звітності.

7. Забезпечити ефективну систему аналізу фактичних показників і тенденцій.

8. Здійснювати ефективне управління наявними ресурсами.

9. Здійснювати контроль за проектом.

Контракти на виконання робіт

Операційні плани

1. Оцінка організації робочих стосунків, комунікацій, розподілу та перерозподілу ресурсів.

2. Аналіз системи звітності.

3. Аналіз контрольованості проекту.

Результат етапу – виконання графіку робіт за планом проекту. Підтвердження закінчення робіт.

Продовження табл. 1.2

Моніторинг та оцінювання результатів

1. Проводити регулярні перевірки за контрольними вехами.

2. Проводити аналіз/оцінку управлінської інформації (аналіз змін) та встановлювати причини відхилень фактичних показників від планових.

3. Оцінювати прогрес стосовно досягнення цілей і використання ресурсів.

4. Оцінювати терміни і тривалості виконання робіт.

5. Оцінювати фактичні видатки стосовно запланованого бюджету.

6. Оцінювати ймовірність настання ризикових подій.

7. Складати звіти про хід виконання робіт.

8. Розробляти рекомендації з коригування проекту.

9. Забезпечити зворотний зв'язок з заінтересованими сторонами на предмет досяжності результату проекту – соціальної цінності.

Моніторингові звіти про хід виконання робіт.

1.Моніторинг поточного стану виконання проекту.

2. Оцінювання витрат, використання ресурсів, виконання робіт, досягнення результатів, управління ризиками.

3. Аналіз зворотного зв’язку з заінтересованими сторонами.

Результат етапу – звіт про фактичні показники ходу виконання робот.

Управління відхиленнями

1. Проаналізувати причини відхилення від плану робіт.

2. Провести аналіз робіт, що залишились невиконаними у проекті.

3. Розробити варіанти втручання у графік робіт.

4. Прийняти рішення і здійснити коригування проекту (графіку робіт).

План заходів з коригування проекту

1. Аналіз причин і чинників, що впливають на відхилення від графіка робіт.

2. Аналіз можливостей перегляду послідовності, тривалості та взаємозв’язку робіт, змісту та якості робіт у межах бюджету та часу, що залишився.

3. Оцінка варіантів втручання у графік робіт.

Результат етапу – проведено коригування проекту

Фаза завершення проекту

реалізація комплексу задач щодо закриття проекту

проекту

1. Забезпечити підготовку якісних оціночних звітів і розповсюдження результатів оцінки та рекомендацій.

2. Забезпечити підготовку та передачу в архів всіх значимих матеріалів проекту.

3. Провести інвентаризацію обладнання, що використовувалося під час реалізації проекту.

Заключний оціночний звіт.

Експертна оцінка.

Результат етапу – адміністративне закриття проекту; закриття контракту; розпуск команди.

Продовження табл. 1.2

Закриття

4. Провести формальне закриття контрактів та забезпечити передачу продукту замовнику.

5. Розпустити проектну команду.

Представлена методологія управління життєвим циклом соціального проекту побудована на основі інтегрованого та логіко-структурного підходів.

Інтегрований підхід передбачає узгодженість цілей (національних, секторальних, регіональних, місцевих) та логічної структури проекту; плану робіт з ресурсами і видатками у розрізі результатів; плану робіт з організаційною структурою виконавця проекту; плану робіт і моніторингу; об’єднання і координацію всіх інформаційних систем проекту в єдину систему та зв’язок усіх складових розроблення і втілення проекту із системою управління персоналом. Інтегрований підхід дає можливість гарантувати ефективність, продуктивність та сталі результати впродовж усіх етапів життєвого циклу проекту; визначати форму і зміст документів, котрі продукуються на кожному етапі циклу для прийняття необхідних рішень; використовувати єдиний базовий формат документів (техніко-економічне обґрунтування; план діяльності; план ресурсів; фінансові пропозиції, у тому числі бюджет проекту; річний звіт; звіт з оцінки) [33].

Логіко-структурний підхід (ЛСП) – це аналітичний процес і набір інструментів, що використовується під час планування, управління, моніторингу та оцінки якості проектів.

ЛСП складається з двох фаз – аналізу та планування. Фаза аналізу складається з чотирьох етапів: аналіз учасників, аналіз проблеми, аналіз цілей та аналіз стратегії. Фаза планування складається з трьох етапів: логічна структуризація проекту; планування діяльності; планування ресурсів.

Основним результатом логіко-структурного підходу є логіко-структурна матриця (ЛСМ), її ще називають структурно-логічною схемою (СЛС).

Логіко-структурна матриця – це таблиця, що складається з чотирьох колонок і чотирьох рядків, у якій описується короткий зміст проекту – мета, цілі, результати, дії, показники їх вимірювання та джерела перевірки; наводяться припущення, що беруться за основу при розробленні стратегії; вказується спосіб моніторингу проекту. Все це створює основу для перевірки виконуваності проекту і забезпечення ретельної оцінки сумнівних припущень та невиправданих ризиків, а другий і третій стовпці ЛСМ слугують підґрунтям для моніторингу та оцінки проекту.

Логіко-структурний підхід (ЛСП) використовується на всіх етапах управління життєвим циклом соціального проекту крім програмування:

  • на етапі проектування він застосовується для проведення аналізу дійсної ситуації, визначення актуальності запропонованого проекту, а також його потенційних цілей і стратегій;

  • на етапі розроблення допомагає у підготовці відповідного плану проекту з чітко визначеними цілями, вимірними результатами, стратегією управління ризиками і встановленими рівнями управлінських зобов’язань;

  • на етапі впровадження проекту є основним управлінським інструментом для укладання контрактів, складання операційних планів і моніторингу робіт;

  • на етапі завершення проекту представляє собою зведений звіт того, що планувалось (цілі, індикатори й основні припущення), і, таким чином, слугує основою для оцінки діяльності й впливу.

Підсумовуючи даний параграф зробимо наступні висновки:

1. Життєвий цикл соціального проекту – це часовий період існування проекту від початку до завершення, упродовж якого відбувається послідовний процес його розвитку, який є сукупністю логічно пов’язаних етапів реалізації комплексу завдань (фаз), кількість яких обумовлена специфікою створення соціальної інновації та її перетворення в соціальну цінність.

2. Життєвий цикл соціального проекту взаємопов’язаний із серією фаз створення продукту – соціальної інновації. Але, є більш складним, так як включає в себе життєвий цикл створення соціальної інновації, етапи її перетворення в результат проекту – соціальну цінність, а також створення умов для реалізації цього процесу.

3. Визначено такі фази та етапи життєвого циклу соціального проекту:

  • Концептуальна фаза: програмування; проектування.

  • Фаза розроблення проекту: формування команди проекту; планування проекту; фінансування проекту.

  • Фаза впровадження проекту: організація виконання робіт; моніторинг та оцінювання результатів; управління відхиленнями (контроль за змінами та коригуючи дії).

  • Фаза завершення проекту: адміністративне закриття проекту; формальне закриття контрактів; розпуск команди проекту.

4. Представлена методологія управління життєвим циклом соціального проекту побудована на основі інтегрованого та логіко-структурного підходів.