4.3.2. Технологія «Форсайт» у соціальному прогнозуванні
Соціальне прогнозування – це дослідження перспектив соціальних процесів та явищ з метою підвищення рівня наукового обґрунтування й ефективності соціального планування та управління. Соціальне прогнозування, як соціальна технологія – це: по-перше, прогнози, пов’язані зі структурними, ціннісними, організаційно-управлінськими, часовими й просторовими змінами досліджуваного об’єкта; по-друге, зміни у структурі соціальних потреб суспільства та його соціальної організації й управління ним; по-третє, зміни в життєвому середовищі суспільства [73, с. 462].
На концептуальній фазі життєвого циклу соціального проекту важливим питанням є не стільки дослідження майбутнього стану та прогнозування змін об’єкта соціального управління (ситуації, процесу, системи, організації, явища тощо), скільки виявлення можливості вплинути на майбутнє, сформувати його. Мається на увазі прогнозування здатності суб’єкта управління у майбутньому створити умови, відповідні зміненому стану об’єкта управління.
За таким контекстом, соціальне прогнозування – процес, у ході якого визначаються майбутні зміни об’єкту соціального управління, а також адекватна здатність суб’єкта управління забезпечити ці зміни за прогнозованим сценарієм. При цьому важливо, що об’єкт управління – це «живий організм», а не стабільна система.
Це положення обумовлює доцільність застосування під час аналізу соціальної проблеми сучасного наукового підходу, який передбачає врахування багатомірних чинників, породжених інтересами різних суспільних груп – технології «Форсайт».
«Форсайт» (Foresight) – термін, запропонований британцями, означає «передбачення» або «погляд у майбутнє».
Л. Федулова, досліджуючи сутність технології Форсайт, проаналізувала існуючі підходи та виділила найбільш узагальнені визначення [79]:
методика довгострокового прогнозування науково-технічного і соціального розвитку на основі опитування експертів;
система методів експертної оцінки стратегічних напрямів соц.-екон. та інноваційного розвитку, виявлення технологічних проривів, здатних впливати на економіку і суспільство в середньо- і довгостроковій перспективі;
сучасна методологія технологічного прогнозування;
системний роздум про майбутнє і вплив на майбутнє;
сценарне прогнозування соціально-економічного розвитку (економіки, промисловості суспільства) в 10-20-річній перспективі.
На відміну від традиційного прогнозування, Форсайт, як сучасна методологія технологічного, а згодом і соціального прогнозування, організовується у формі систематичного процесу, що має ретельно плануватись і реалізовуватись. Форсайт завжди має на меті участь (часто шляхом проведення інтенсивних взаємних обговорень) багатьох експертів з усіх сфер діяльності, у тій або іншій мірі пов’язаних з тематикою конкретного Форсайт-проекту, а іноді і проведення опитувань визначених груп населення (жителів регіону, молоді тощо), прямо заінтересованих у вирішенні проблем, що обговорюються в рамках проекту.
Однією із головних умов успішного використання цієї методології є готовність суспільства (адміністративного апарату, керівників компаній, окремих фахівців, громадськості) спільно оцінити довгострокові перспективи соціального розвитку, абстрагуючись від короткострокових кон’юнктурних моментів. За результатами Форсайт-проектів формуються масштабні національні і міжнародні соціальні програми.
Існує безліч методів прогнозування, однак у програмах Форсайту найбільш інтенсивно використовуються лише 10–15 з них: розробка майбутнього (Futures Workshops); аналіз глобальних трендів (Megatrend Analysis); мультикритеріальний аналіз (Multicriteria Analysis); аналіз взаємних впливів (CrossImpact Analysis); СВОТ-аналіз (SWOT Analysis); екстраполяція трендів (Trend Extrapolation); картування технологій (Technology Roadmapping); картування стейкхолдерів (Stakeholder Mapping); суспільні панелі (Citizens Panels); моделювання та симуляція (Modelling and simulation); сценарування (Scenarios); зворотне сценарування (Backcasting); мозкові штурми (Brainstorming); експертні панелі (Expert Panels); метод Дельфі (Delphi); виділення ключових технологій (Key Technologies); випробовування (Essays); ігри (Gaming); огляд джерел (Literature Review); сканування джерел (Environmental Scanning); бібліографічний аналіз (Bibliometical analysis) та ін. [85; 80; 79; 89; 36; 93; 65; 86; 23; 26; 51].
Серед найбільш продуктивно використовуваних – метод Дельфі, критичні технології, розробка сценаріїв, технологічна дорожня карта і формування експертних панелей. Кожен метод прогнозування має визначені сфери застосування та умови найбільш ефективного використання. Об’єднані ж вони тим, що в якості домінуючого джерела прогнозної інформації апелюють до оцінок, описів і аргументації висококваліфікованих експертів.
Експерти використовують різноманітну інформацію про прогнозований об’єкт (галузь, явища, процеси) як ретроспективну, так і дійсну і навіть майбутню, якщо вона існує, у вигляді окремих або системних прогнозів. Чим більшим обсягом такої інформації володіють експерти за умови їхньої високої кваліфікації, ерудиції, креативності мислення, компетентності, тим обґрунтованішим є прогноз. При цьому кожний з експертів свої оцінки і судження про майбутнє вибудовує індивідуально на підставі власних уявлень, логіки і переваг, тобто присутній фактор суб’єктивності. Для зниження рівня такого фактора ще на етапі розробки прогнозів залучають широке коло компетентних експертів, сприяючи тим самим виробленню ними узагальненої і погодженої групової прогнозної оцінки. Для її досягнення можуть бути використані різні організаційні форми, у тому числі очна або заочна, мозкова атака, фокус-група тощо.
Набір методів, що застосовується у тому чи іншому проекті, може вибиратися з урахуванням безлічі факторів: тимчасових і ресурсних обмежень, наявності достатньої кількості висококваліфікованих експертів, доступу до інформаційних джерел тощо. Проте ключовою умовою успішності проекту є використання методів, які забезпечують ефективну роботу залучених експертів.
Досвід розроблення та реалізації соціальних проектів засвідчує, що для забезпечення успішності соціального прогнозування та зниження ступеня ризиків соціального проекту доцільно використання комбінації таких методів Форсайту, які забезпечують ефективну роботу залучених експертів. Проблема вибору адекватного набору підходів для застосування в тому чи іншому проекті не має однозначного рішення.
Проте існують базові принципи формування комбінацій методів, зокрема, широко відомий так званий трикутник Форсайту, на вершинах якого розташовуються ключові фактори, що забезпечують успіх роботи з експертами: креативність, експертне знання, взаємодія. До того ж, інструментарій, що використовується, має дозволяти представити в наочній формі основні етапи реалізації поставлених цілей разом із сукупністю факторів і умов, що впливають на їх досягнення [79].
Серед зазначених методів особливої уваги заслуговує Форсайт «дорожня карта» – метод, що передбачає: 1) побудову моделі у вигляді карти-маршруту, що послідовно призводить до заздалегідь визначеної сукупності цілей (через досягнення проміжних цілей); 2) моделювання розвитку від майбутнього до сьогодення (нормативний метод); 3) акцент на узгодження тимчасових координат дій та подій.
Д
Рис. 4.2. Дорожня карта соціальної програми [53]
Для підтвердження гіпотези, що Форсайт є адекватною технологією соціального прогнозування, наведемо основні його характеристики, як синтетичного інструменту вивчення майбутнього стану соціального утворення:
орієнтація на вживання конкретних заходів. Форсайт полягає не тільки в аналізі та міркуванні щодо перспектив майбутнього розвитку, але в прийнятті конкретних рішень, які дозволять формувати майбутнє таким, яким його очікують зацікавлені сторони;
- врахування різних альтернатив майбутнього розвитку. Форсайт ґрунтується на тому, що майбутнє не визначене. Тому майбутнє може розвиватися в різних напрямках, на формування яких можуть вплинути рішення, що будуть прийняті;
- залучення різних учасників. Форсайт не може бути здійснений вузькою групою експертів або вчених, тобто потребує залучення великої кількості різних груп заінтересованих учасників;
- міждисциплінарний характер. Форсайт носить комплексний характер і намагається охопити всі фактори, які можуть вплинути на майбутні процеси.
Крім того, Форсайт, як технологія експертного обговорення і прийняття стратегічних рішень, дозволить удосконалити систему відбору пріоритетних соціальних проектів.