4.3. Аналіз проблемного поля соціального проекту: конвергенція соціальних технологій

Щоб забезпечити розроблення та реалізацію соціального проекту необхідно виконати комплекс робіт: інформаційних, аналітичних, організаційних, правових, фінансових, кадрових, матеріально-технічних, експертних, прогнозних тощо. Все це має місце в «життєвому циклі проекту» (проектний цикл) – періоді часу з моменту його появи до остаточної реалізації. У такому сенсі проектний цикл являє собою схему або алгоритм, за допомогою якого відбувається встановлення певної послідовності дій під час розробки та впровадження проекту.

Аналіз проблемного поля соціального проекту – це комплекс взаємопов’язаних дослідницьких завдань, що виконуються на концептуальній фазі життєвого циклу соціального проекту (див.п.1.3).

Концептуальна фаза життєвого циклу соціального проекту – це реалізація комплексу завдань з підготовки інформації для прийняття рішення про запуск проекту. Основним мотивом, який спонукає до розроблення проекту, є наявність проблеми, яку неможливо вирішити в інший спосіб. Саме тому, завданням концептуальної фази життєвого циклу соціального проекту є визначення та опис соціальної проблеми.

Опис соціальної проблеми потребує: оцінки фактичного стану об’єкту, конкретної ситуації, проблемної характеристики; прогнозу змін досліджуваного об’єкту, процесу, ситуації; проектування бажаного стану об’єкту управління. Ефективність та результативність проведення зазначених заходів безпосередньо залежить від об’єктивності використання певних соціальних технологій.

Більшість науковців вбачають у соціальних технологіях спосіб управління, регулювання і планування соціальних процесів, кінцевий продукт соціального проектування, створення сталого соціального простору та сприятливих умов для життєдіяльності сучасної людини [52; 67]. М. Лукашевич вважає, що соціальна технологія являє собою чітко відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, які необхідно застосовувати суб’єктом управління для досягнення цілей соціального управління [71]. М. Волгін при визначенні соціальної технології звертає увагу на її темпоральність: «… це комплекс прийомів для досягнення соціально корисних цілей, що тією чи іншою мірою відповідають вимогам соціального часу» [66].

Для повноцінного опису соціальної проблеми на етапі програмування концептуальної фази життєвого циклу соціального проекту доцільним є використання технологій соціальної діагностики та соціального прогнозування. За результатами прогнозу можливого ефекту (цінності) від реалізації проекту в реальному режимі, з використанням технології соціального проектування, визначаються параметри, яким має відповідати продукт проекту (нова якість об’єкту). Конвергенція соціальних технологій діагностики, прогнозування і проектування спрямована на ідентифікацію ідеї соціального проекту.

Гіпотеза щодо конвергенції соціальних технологій доведена авторами монографії на практиці під час розробкиі соціального проекту «Створення Комунальної установи «Одеський міський центр реінтеграції бездомних осіб», на замовлення Одеської міської ради. Приклад розроблення концептуальної фази життєвого циклу даного соціального проекту наведено у Додатку А – Опис соціальної проблеми.

Аналіз ситуації проводиться з метою виявлення соціальних проблем як протиріччя між існуючим та таким, що має бути бажаним. Кількість соціальних проблем може коливатися у діапазоні від однієї до кількох, що в

свою чергу потребує визначення таких проблем, вирішення яких є нагальним. Це відбувається у процесі соціальної діагностики.

Соціальна діагностика – процес наукового виявлення та вивчення причинно-наслідкових зв’язків і взаємостосунків у суспільстві, що характеризують його соціально-економічний, культурно-правовий, морально-психологічний, медико-біологічний та санітарно-екологічний стан. У більш вузькому розумінні – це визначення соціальних проблем та їх причин, котрі створюють складні життєві ситуації для індивіда, сім’ї, окремих груп.