3.3.3. Соціальне підприємництво

Соціальне підприємство – це бізнес, метою якого є вирішення соціальних проблем. Прибутки соціального підприємства спрямовуються головним чином на розвиток бізнесу, громадські справи чи на вирішення гострих суспільних проблем. Таке підприємство діє за всіма законами бізнесу і приносить прибуток, тому не вважається благодійною організацією. Воно поширюється на такі галузі, як освіта, охорона навколишнього середовища, боротьба з бідністю, захист прав людини тощо.

Соціальне підприємництво динамічно розвивається в європейських країнах, вирішуючи проблеми безробіття, соціального захисту, громадського залучення тощо. Головна місія соціального підприємництва – приносити користь суспільству.

Позитивні ефекти від діяльності соціальних підприємств:

- допомога у подоланні соціальної ізольованості – зокрема, працевлаштування людей з обмеженими фізичними та психічними можливостями, безробітних, представників груп ризику;

- знаходження нових шляхів для реформування державних соціальних послуг;

- залучення громадян до участі у соціальних ініціативах на волонтерських засадах, об’єднання громад навколо соціальних проблем;

- поява нових видів соціальних послуг, які залишаються поза увагою звичайного бізнесу у зв’язку з малоприбутковістю, непопулярністю, відсутністю належної професійної підготовки;

- більш ефективне використання наявних ресурсів регіону у вирішенні соціальних проблем;

- зниження навантаження на місцеві бюджети у вирішенні соціальних проблем (актуально в умовах хронічного дефіциту бюджетних коштів).

Соціальне підприємництво не можна ототожнювати із соціальною відповідальністю, за якої певна бізнес-структура належним чином піклується про вплив своєї діяльності на середовище, у межах якого вона здійснює свою діяльність. У той самий час соціально відповідальний бізнес може сприяти розвитку соціальних підприємств. Представники корпорацій, наприклад, можуть надавати консультативну підтримку тим, хто керує соціальними підприємствами.

Ці два види підприємств однаково важливі, проте соціальне підприємство, на відміну від соціально відповідального бізнесу, не існує задля примноження прибутку акціонерів. Соціальне підприємство – це бізнес, спрямований переважно на соціальні цілі, з прибутками, що йдуть переважно на саморозвиток, громадські справи чи вирішення соціальних проблем. Наприклад, соціальне підприємство – благодійний магазин «Шкаф добрых вещей», відкритий у Харкові^*.

Виділяють три основні характеристики соціального підприємства. По-перше, торгівля – життєздатність цих підприємств досягається саме через торговельну/комерційну діяльність По-друге, соціальне призначення – в основі їх діяльності – соціальні цілі (створення робочих місць, проведення тренінгів та розвиток певних навичок, надання послуг та виробництво товарів на місцевому рівні). По-третє, соціальна власність – вони перебувають у власності громад (користувачів послуг або клієнтів, місцевих громадських об’єднань тощо) [16].

Соціальні підприємства для свого розвитку потребують сприятливого клімату, який повинні створити уряд і місцева влада. Уряд має чітко усвідомлювати, що соціальне підприємство є інструментом, який сприяє розвитку суспільства. Головним завданням, у контексті цього, стає подолання недостатньої обізнаності щодо його природи. Посадовці мають бути залучені до соціального підприємництва як ресурсу для досягнення державного завдання – подолання бідності в Україні.

Для вирішення проблеми недостатньої обізнаності вітчизняних підприємців щодо природи соціального підприємництва в 2010-2013 роках у партнерстві з Фондом Східна Європа, Ерсте банком, PricwaterhouseCoopers, Українським фондом підтримки підприємництва та міжнародним фондом «Відродження» в Україні був реалізований Проект «Розвиток соціального підприємництва»^*. Мета проекту – допомога соціальним підприємцям в Україні влаштувати власні компанії, надаючи юридичну, консультаційну та фінансову підтримку. Регіональні центри підтримки соціального підприємництва були створені у Києві, Львові та Донецьку.

У вересні 2012 року стартував проект «Створення всеукраїнського ресурсного центру розвитку соціального підприємництва «Соціальні ініціативи», який виконується громадською організацією «Молодіжний центр з проблем трансформації соціальної сфери «Соціум-ХХІ» (www.socium.kiev.ua) на базі Школи соціальної роботи ім. професора В.І. Полтавця за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду «Східна Європа» за рахунок коштів, наданих ERSTE Stiftung та Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Проект виконується в рамках програми «Розвиток соціального підприємництва в Україні», що є спільною ініціативою Британської Ради в Україні, Фонду Східна Європа, PricewaterhouseCoopers в Україні, Ерсте Банку та Міжнародного фонду «Відродження». Основним продуктом проекту є створення порталу «Соціальне підприємництво в Україні»^* з метою популяризації соціального підприємництва в Україні як дієвого механізму вирішення соціальних проблем у громадах.

Для розвитку соціального підприємництва в Україні необхідне створення певного законодавчого режиму. Спроби легалізувати та підтримати соціальне підприємництво поки що зазнають невдач. Минулого року депутат Олександр Фельдман вніс на розгляд Комітету ВР з податкової політики два законопроекти: «Про соціальні підприємства» та «Про внесення зміни до статті 154 Податкового кодексу України щодо підтримки соціальних підприємств». Перший вводив поняття «соціальне підприємство» та визначав критерії, за якими підприємство могло бути визнане «соціальним». Другим законопроектом пропонувалося звільняти соціальні підприємства від оподаткування прибутку, отриманого від продажу (постачання) товарів та виконання соціальних робіт та послуг. Автор законопроекту також пропонував створити Міжвідомчу комісію з питань підтримки соціальних підприємств, яка б визначала статус «соціальності» того чи іншого підприємства та його відповідність умовам на отримання податкових пільг. Законопроект відхилили, і на сьогодні жодних інших спроб підняти питання законодавчого забезпечення соціального підприємництва.

В Європі «легалізація» соціального підприємництва сталася більше двадцяти років тому. Останні роки соціальне підприємство дуже активно розвивається у США, а Президента Барака Обаму називають першим американським політиком, для якого підтримка соціального підприємництва та інновації стала основним компонентом економічної політики. Російська Федерація у 2013 році започаткувала розгляд у Держдумі законопроекту «Про основи соціального обслуговування РФ».

Соціальне підприємництво, хоча й повільно, перетворюється на реальний механізм вирішення суспільних проблем в Україні, коли підприємництво у соціальній сфері, підприємницька діяльність благодійних та громадських організацій або бізнес із соціальною місією охоплює різні соціально незахищені верстви населення. Але, головну роль у цьому процесі повинна відігравати саме держава, яка через механізми стимулювання повинна визначити стратегію розвитку підприємництва та його взаємодію з соціумом. Адже, соціальна держава – це соціальна відповідальність влади, бізнесу і громади.