3.3. Оптимізація створення цінності соціального проекту
Сучасна економічна ситуація в Україні обумовлює зростання тенденції до реалізації соціальних інвестиційних проектів на засадах державно-приватного партнерства (наприклад, всі Національні проекти). За таких умов, найактуальнішим стає питання врахування та захист громадських цінностей при зростаючій ролі приватного партнера в фінансуванні соціального проекту (60-80% від вартості).
При формуванні системи відносин між державним партнером або органами місцевого самоврядування та приватним партнерами для реалізації суспільно-значущих проектів на довгостроковій основі необхідно з’ясувати як громадські цінності можуть підтримуватись за умови зростання присутності приватного партнера.
3.3.1. Концепція «громадської цінності» та структура збалансованої цінності соціального проекту
Концепція «громадської цінності» (Public Value) була розроблена Марком Муром в 1995 р. в роботі Creating Public Value Strategic Management in Government [51]. З тих пір вона широко обговорювалась в наукових колах країн Заходу, але в публікаціях вітчизняних авторів цій концепції приділялось недостатньо уваги.
Для визначення категорії громадських цінностей застосовувалися такі терміни як «громадський інтерес», «послуги загального інтересу», «громадські цілі». При цьому коли автори застосовують однакові терміни, до уваги беруться зовсім різні речі. Громадські цінності є настільки абстрактні, що деякі автори взагалі їх не розглядають або спростовують [49].
Монтгомері В. Варт виділив п’ять основних джерел цінностей для керівників у сфері публічного управління: особисті, професійні, організаційні, законодавчі та громадський інтерес, який включає те, що є корисним для суспільства при збалансуванні інтересів різних груп, в тому числі й ненародженого покоління. Цінності «громадського інтересу» є найважливіші з п’ятьох перелічених [52].
Марк Мур визнає законною роль уряду у наданні класичних суспільних благ, таких як національна безпека, в різних сферах, включаючи забезпечення освітою, охорона здоров’я та інші. Це не виключає ролі регулювання приватного підприємництва та конкуренції в досягненні соціальних результатів, а потенційно забезпечує каркас, в якому обрані ринкові сили можуть допомогти поглибити роботу публічного сектора. З одного боку, його аргументи на користь ролі державного підприємства забезпечують інтелектуальний оплот проти тих, хто вірить, що в приватному секторі краще, ніж у державному секторі. Але також і проти тих, хто боїться своєї участі в наданні суспільних послуг.
Розглянемо три підходи до визначення громадських цінностей [50].
Універсальний підхід базується на тому, що громадські цінності є універсальними і повинні бути захищені владою. Що стосується випадків приватизації громадської інфраструктури, то до таких цінностей включають:
якість обслуговування;
загальний доступ;
рівність доступу;
низька ціна;
впевненість в наданні послуг;
захист споживача.
У процесному підході, тобто при відповіді на запитання «як повинна вести себе організація» виділяють такі цінності: інтегративність; відкритість; собівартість.
Підхід базується на тому, що громадянин має певні непорушні права, які забезпечуються владою. Це розуміється як те, що громадські цінності є об’єктивні, непорушні та універсальні. Можливість того, що громадськими цінностями знехтують у разі приватної власності на об’єкт призводить до бажання гарантувати ці цінності через представлення їх в контрактах, законах та регуляторних актах.
Стейкхолдерський підхід представляє громадські цінності як динамічні та інтерактивні. Зазначимо, що зацікавлені сторони можуть бути згодні з цінностями, які сформульовані абстрактно, проте громадські цінності мають бути реалізовані в конкретних проектах, їх необхідно операціоналізувати. Тобто це передбачає процес взаємних поступок і конкретного вираження цінностей. Так загально сформульована цінність розвитку дорожньої інфраструктури може зіткнутися з неприйняттям громадськістю побудови нової дороги поруч з місцем їх проживання.
Таким чином, в процесі операціоналізації повинні робитись взаємні поступки:
- перший вид поступок – це узгодження необхідності реалізації громадських цінностей і вартості для їх реалізації;
- другий – це узгодження конфліктних громадських цінностей між собою.
Ієрархічне гарантування громадських цінностей запропоноване в універсальному підході нехтує необхідністю балансування громадських цінностей, які за своєю природою знаходяться в стані змагання одна з одною.
Така жорстка пріоритетність може завадити менеджерам при реалізації проектів.
Сприйняття громадських цінностей відбувається з урахуванням галузевої специфіки, культурної і часової, а балансування інтересів обов’язково різниться в залежності від національного і інституціонального контексту, історичних умов.
Таким чином, можливість впровадження кращих практик в інше середовище є обмеженим.
Узагальнюючи ці підходи, науковці розділяють громадські цінності на п’ять категорій [43]:
1. Громадські цінності, які керують відносинами між владою та громадськістю загалом (демократія, легітимність, надійність, ефективне використання громадських ресурсів).
2. Громадські цінності, включені у відносини між роботодавцями, найманими працівниками та клієнтами в галузі або проекті (якість послуг, безпека працівників, споживачів, надійність роботодавців).
3. Придатність інфраструктури та послуг для окремих цільових груп таких як малозабезпечені або людей з обмеженими можливостями (універсальний доступ, низька ціна, спеціальні засоби для людей з обмеженими можливостями).
4. Внесок інфраструктури в процеси регіонального розвитку (економічний розвиток, мобільність, якість оточуючого середовища).
5. Громадські цінності у відносинах між інфраструктурою та соціальним середовищем (безпека, здоров’я, сталий розвиток).
У процесі співпраці державного і приватного сектору з метою реалізації проектів розвитку інфраструктури з’являється необхідність зваженого підходу до управління конфліктними громадськими цінностями.
Для цього може використовуватись ієрархія або контракти, що веде до домінування одних цінностей та виключення інших. Нідерландський досвід показує, що поступки відбуваються між цінностями такими як сталий розвиток, якість оточуючого середовища та економічний розвиток, та цінностями, що актуалізуються на прикінцевих етапах реалізації проектів, таких як ефективність, прозорість та демократичність. Відбувається це через громадські протести, що в свою чергу може зруйнувати досягнутий консенсус, привести до затримки в реалізації проектів та додаткових фінансових витрат. Таким чином, наголошується на необхідності застосування процесного підходу при розгляді громадських цінностей [50].
Водночас не всі науковці згодні, що громадські цінності можуть підтримуватись за умови зростання присутності приватного партнера в системі надання громадських послуг. Зокрема, на думку британця Д. Вільсона, захоплення можливостями «кванго» (Quango) (неурядові організації, створені з ініціативи чи за участі органів влади) у 80-х роках минулого століття та публічно-приватним партнерством у наступному десятилітті – мало наслідком не зростання рівня демократії, а, навпаки, розосередження відповідальності за управління громадою між неконтрольованими організаціями і, врешті-решт, її втрату. До того ж, на відміну від представницьких органів місцевого самоврядування, керівні органи «кванго» та «партнерства» не обираються жителями громади, через це виявляється під сумнівом здійснення таких неодмінних вимог сучасної демократії як підконтрольність та підзвітність керівних органів перед громадянами. Усе ж ця перешкода може бути подоланою, якщо згадані місцеві утворення дотримуватимуться принципів відкритості, прозорості та підзвітності, що вже є невід’ємними в діяльності органів місцевого самоврядування багатьох країн світу [18].
Ще одним важливим аспектом є можливість відслідковувати діяльність партнерств та партнерів всередині партнерств. В першу чергу це необхідно для громади, інтересів якої стосується реалізація проекту. По-друге, це можливість взаємної оцінки партнерів, що беруть участь в проекті. Глибина цієї взаємної оцінки може різнитися в залежності від країни чи міста реалізації проекту, організаційної форми партнерства.
Так можна виділити трансакційні контрактні відносини та сумісні партнерства, відносини яких базуються на активній співпраці та більшій відкритості [48].
Захисні механізми і стратегії управління стосовно громадських цінностей можуть бути знайдені в таких контекстах, як: контролюючі структури, закон і регулювання, політика і процедури, практики закупівель, контракти, культура, групова взаємодія, професійні стандарти і вміння. При цьому названі рівні можуть бути взаємодоповнюючими та підтримуючими один для одного.
Аналіз кореляції концепції громадських цінностей та концепції стейкхолдерського підходу дозволяє зробити наступні наголосити щодо визначення цінності соціального проекту з позиції різних заінтересованих сторін.
Тлумачення категорії «цінність» в історичному та концептуальному контекстах пройшло певну еволюцію, дуже часто її ототожнюють з вартістю [3]. У площині проектного підходу це поняття часто зводиться до відмінностей між вигодами і затратами по проекту, що значно звужує реальний його сенс. Ми пропонуємо вважати цінністю позитивні зміни, які наступають внаслідок реалізації проекту та відповідають очікуванням його стейкхолдерів. Таке визначення цінності проекту, по-перше, потребує певних пояснень, а по-друге, обумовлює її вузький і широкий контекст з урахуванням різних інтересів широкого кола зацікавлених сторін у проекті протягом фаз його життєвого циклу.
У представленому визначенні позитивні зміни характеризують результат проекту, що досягнуто у встановлені терміни і в рамках узгодженого бюджету (належне виконання проекту). Очевидно, що запланований результат, отриманий з порушенням термінів чи перевищенням витрат, буде означати меншу цінність, ніж без таких порушень. Слід також наголосити, що встановлені терміни і бюджет проекту мають бути поміркованими (необхідними і достатніми), що само по собі вже створює певну цінність – цінність ефективного виконання проекту.
В чому можуть проявлятися позитивні зміни – результат проекту? Для їх виокремлення слід брати до уваги перелік всіх можливих стейкхолдерів, які безпосередньо чи опосередковано їх оцінюють. Основними заінтересованими особами в проекті виступають: замовник, куратор (спонсор), споживач, менеджер проекту, члени проектної команди, керівник офісу управління проектами (чи департаменту розвитку за наявності в компанії), інвестори, кредитори, постачальники, підрядчики, державні органи, суспільство.
Основними проявами цінності можна вважати [15]: цінність активів організації; інтелектуальну цінність і цінність інновації; цінність для власників; цінність як балансування інтересів зацікавлених сторін; цінність як синергія для майбутньої вигідної співпраці або нової моделі крос - індустріального бізнесу; нову соціальну цінність для суспільства. У приватному секторі цінність проектів призводить до: інновацій; прибутковості компаній; зростання, стабільності і надійності організацій. Цінність проектів у суспільному секторі проявляється через реалізацію соціальних пільг, суспільну безпеку, впорядкування території, соціальну привабливість, охорону навколишнього середовища тощо.
Широкий контекст цінності проекту, окрім зазначеного вище вужчого, який пов’язаний безпосередньо із продуктом проекту, означає набуття організаціями, що реалізують проект, компетенцій в управлінні проектами. Це дозволяє формувати і розвивати базу знань (методичні матеріали, діючі процедури, формуляри; накопичувати архіви, узагальнювати і розповсюджувати досвід; розвивати засоби комунікацій та інформаційної підтримки), яка має використовуватись у подальших проектах, сприяти відповідності їх ціннісних параметрів і підвищувати конкурентоспроможність компаній і організацій.
Повертаючись до визначення цінності проекту слід наголосити на необхідності формалізації очікувань стейкхолдерів. Це означає, що:
- по-перше, менеджер проекту повинен з’ясувати цілі замовника, потреби і вимоги споживача, узгодити їх і зафіксувати як результати проекту у відповідних документах (Статуті проекту, специфікаціях тощо);
- по-друге, забезпечити ідентифікацію і артикуляцію цінностей для решти стейкхолдерів (в тому числі для суспільства);
- по-третє, управляти очікуваннями стейхолдерів проекту на всіх стадіях його реалізації: при ініціації і плануванні проекту необхідно досягнути збалансованості інтересів всіх учасників і відобразити це у характеристиках проекту і його результатів; під час реалізації слідкувати за змінами, оскільки розповсюдженою є практика мінливості бажань та вимог замовника, що впливає на його очікування і фінальну оцінку результатів і цінності проекту.
Як забезпечити досягнення цінності в рамках завдань управління соціальним проектом? Найбільш відомі стандарти проектного менеджменту – американські РМВОК (Project Management Body of Knowledge, створені Project Management Institute) ), британські PRINCE 2 (Projects IN Controlled Environments), українські «Основы профессиональных знаний и система оценки компетенции проектных менеджеров (National Competence Baseline, NCB UA Version 3.0)», міжнародні ICB IPMA Competence Baseline. Version 3.0 (створені Міжнародною асоціацією управління проектами IPMA) не наголошують на цьому аспекті проектного управління. Так, у РМВОК виділяються такі дев’ять областей знань [27]: управління змістом (обсягами), затратами, часом, якістю, проектною інтеграцією, людськими ресурсами, комунікаціями, контрактами/постачанням, ризиками. Лише японські стандарти Р2М [15] мають чітку ціннісну спрямованість. Цінність проекту визначається вигодою, яку надає продукт проекту при виконанні вимог, що містяться в місії проекту; зазначаються дві необхідні умови, які гарантують створення цінності проекту:
- перша – практична здатність проектного менеджера виконати проект відповідно до плану;
- друга – знаходження способу гармонізувати цінність проекту для всіх зацікавлених сторін через властивості продукту проекту.
Перша умова є обов’язковою, тоді як друга – достатньою для створення цінності проекту. Для цього в зазначеному стандарті виділяють такі сегменти проектного управління: управління стратегією проекту, управління фінансами проекту, управління системами проекту, управління організацією проекту, управління ресурсами проекту, управління ризиками проекту, управління інформаційними технологіями, управління взаємовідносинами в проекті, управління цінністю, управління комунікаціями в проекті.
Дії, що створюють цінність проекту, визначаються як дії, спрямовані на досягнення цінностей, які задовольняють потреби людей, промисловості і суспільства та здійснюються індивідом або групою людей на основі інтелектуальних, фізичних і фінансових ресурсів. Структура параметрів збалансованої цінності за Р2М представлена на рис.3.2.
Рис. 3.2. Структура збалансованої цінності проекту/програми [15]
Відносно соціальних проектів, цінність визначається результатом – зміною соціального стану, який є наслідком використання бенефіціаром проекту його продукту. Наприклад, для вирішення найгострішої соціальної проблеми великих міст – реінтеграція бездомних осіб, реалізується низка соціальних проектів з різним продуктом, як засобом подолання причин проблеми – створення соціальних готелів, центрів реабілітації та адаптації, центрів соціальної допомоги тощо. Сам по собі продукт проекту – це вигода для кінцевого бенефіціара, але цінність проекту – це зміна соціального становищу бенефіціару як наслідок використання продукту проекту. Адже цінність соціального проекту полягає в задоволенні потреб та узгоджені інтересів всіх заінтересованих сторін проекту.
Проведений аналіз дозволяє наголосити на важливості визначення цінності соціального проекту як позитивних змін, які наступають внаслідок реалізації проекту й відповідають очікуванням його стейкхолдерів, та розглядати її у вузькому і широкому контекстах з урахуванням різних інтересів широкого кола заінтересованих сторін у проекті протягом фаз його життєвого циклу. Необхідно враховувати цінність проекту як безпосередньо для організацій, що його реалізують, так і для суспільства. Рекомендується забезпечувати збалансованість її характеристик за напрямами, що визначено японськими стандартами Р2М.