2.4.2. Механізм соціального замовлення

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 року № 966-IV [12], соціальне замовлення – засіб регулювання діяльності у сфері надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основі суб’єктів господарювання для задоволення потреб у соціальних послугах, визначених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Визначення поняття та засад соціального замовлення на законодавчому рівні стало визнанням потреби залучення до надання соціальних послуг суб’єктів господарювання різних форм власності. Водночас це стало визнанням позитивної практики застосування соціального замовлення, яка сформувалась як в розвинених країнах, так і в ряді територіальних громад і регіонів України.

Соціальне замовлення полягає у залученні до надання соціальних послуг, суб’єктів, що надають такі послуги та належать до недержавного сектору сфери надання соціальних послуг. Правовою формою реалізації соціального замовлення є укладення такими суб’єктами договорів, що передбачають надання соціальних послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Ідеолог та ініціатор соціального замовлення в Україні А. Крупник вважає, що соціальне замовлення – це економіко-правова форма реалізації цільових соціальних програм і соціальних проектів, спрямованих на вирішення найбільш соціально-значимих проблем загальнодержавного та місцевого значення, яка дає можливість розробляти і реалізовувати ці програми в найефективніший спосіб за рахунок бюджетних та інших додатково залучених коштів через визначення виконавців на конкурсній основі. При цьому характерною особливістю механізму соціального замовлення є те, що його виконавцями є некомерційні, у першу чергу громадські та благодійні організації, органи самоорганізації населення. Головним принципом соціального замовлення є принцип переважного витрачання бюджетних та небюджетних ресурсів на фінансування безпосередньо соціальних послуг через цільові соціальні програми. Це робить соціальне замовлення одним із самих економних шляхів витрачання коштів на вирішення соціальних проблем суспільства [47].

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 року № 324 [38] затверджено Порядок здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів.

Механізм соціального замовлення передбачає такі основні етапи: визначення потреб населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах та формування пріоритетів соціального замовлення; проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг; укладення та виконання договору щодо залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг; оцінка якості наданих соціальних послуг.

Фінансування соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів здійснюється з урахуванням соціальної групи або окремої категорії отримувачів соціальних послуг з розрахунку вартості надання послуги одній особі протягом однієї людино-години та пов’язаних з цим прямих і непрямих витрат. Обсяг надання соціальних послуг зазначається у специфікації відповідно до державного стандарту соціальних послуг або договору, а вартість однієї людино-години та вартість кожної соціальної послуги визначається у кошторисі [13].