200

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Безверхнюк Т.М., Левицький А.О., Пєклун К.В.,

Руда І.В., Сенча І.А., Сивак Т.В.

ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ

Монографія

Одеса – 2014

УДК

Б 39

ББК

Рецензенти:

Черниш Олена Іванівна – доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри менеджменту невиробничої сфери Донецького державного університету управління

Гансова Емма Августівна – доктор філософських наук, професор, професор кафедри соціології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

Лоханова Наталія Олексіївна – доктор економічних наук, доцент, професор кафедри бухгалтерського обліку та аудиту Одеського національного економічного університету

Рекомендовано до друку Вченою радою Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України

(протокол № 178/1-5 від 16 січня 2014 року).

Технологія управління соціальними проектами : монографія / Т.М. Безверхнюк, А.О. Левицький, К.В. Пєклун, І.В. Руда, І.А. Сенча, Т.В. Сивак / За заг. ред. Безверхнюк Т.М. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2014. – 351 с.

Монографія присвячена дослідженню питань ефективності розробки, організації виконання і контролю за фінансуванням державних соціальних проектів / програм та розробки технології управління соціальними проектами, базову складову якої формують: змістовна характеристика основних понять та традиційних технологій стратегічного проектування та управління соціальними проектами; організаційно-правовий механізм управління соціальними проектами; методологія розроблення соціальних проектів; управління ризиками соціальних проектів; інноваційні механізми управління соціальними проектами. Така постановка питання вперше зустрічається у вітчизняній літературі на рівні комплексних монографічних досліджень. Це повністю відповідає пріоритетам державної соціальної політики та міжнародним стандартам проектного менеджменту.

Монографія розрахована на широке коло фахівців, які цікавляться проблемами соціального проектування та управління соціальними проектами і займаються цими питаннями у своїй практичній діяльності. Особливий інтерес вона становитиме для науковців, студентів і слухачів, аспірантів та викладачів, що спеціалізуються у сфері державного та регіонального управління, місцевого самоврядування, та державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, що здійснюють у своїй практичній діяльності заходи з реалізації проектів і програм соціального розвитку.

© Одеський регіональний інститут

державного управління НАДУ

при Президентові України, 2014.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ……………………………………………………………………. 5

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ УПРАВЛІННЯ

СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ …………………………………………….…. 8

1.1. Соціальне проектування: основні поняття, предметна сфера,

види та специфіка соціальних проектів ……………………………………..… 10

1.2. Соціальне проектування як вид проектної діяльності …………………… 20

1.3. Життєвий цикл соціального проекту ……………………………………... 31

1.4. Система управління соціальним проектом …………………………….…. 44

Резюме ………………………………………………………………………..….. 56

Список використаних джерел …………………………………………..……… 59

РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ В УКРАЇНІ …………………………..…….. 64

2.1. Нормативно-правове забезпечення проектної діяльності ………………. 66

2.2. Організаційний механізм управління соціальними проектами ……..….. 75

2.3. Інфраструктура управління соціальними проектами ………………….… 86

2.3.1. Фінансово-економічний супровід проектної діяльності з

використанням бюджетних, позабюджетних коштів та інших

фінансових джерел ………………………………………………….….... 88

2.3.2. Інституціональний супровід соціальних проектів ………..….…. 90

2.3.3. Науковий супровід соціальних проектів ……………………..….. 93

2.3.4. Підготовка і перепідготовка кадрів …………………………...…. 96

2.4. Механізми фінансування соціальних проектів …………………………... 96

2.4.1. Механізм бюджетного фінансування та державної підтримки

соціальних проектів і програм …………………………………………... 97

2.4.2. Механізм соціального замовлення ……………………………….. 98

2.4.3. Механізм багатоканального фінансування …………………..….. 100

2.4.4. Інституціональні передумови дієвості механізмів

фінансування соціальних проектів ……………………………………… 110

2.4.5. Особливості формування фінансових потоків та оцінки

економічної ефективності соціальних проектів ……………………..…. 111

Резюме ………………………………………………………………………...…. 120

Список використаних джерел ………………………………………………….. 124

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ У ФОРМАТІ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ …………………………………………………….…. 131

3.1. Соціальний проект як перехрестя суспільних інтересів та спосіб

реалізації публічної політики ………………………………………………..…. 132

3.2. Соціальний проект як трикутник дійових осіб публічної політики ….…. 139

3.3. Оптимізація створення цінності соціальних проектів ………………….... 148

3.3.1. Концепція громадської цінності та структура

збалансованої цінності соціального проекту …………………………… 149

3.3.2. Соціальна відповідальність влади та бізнесу ………………….… 157

3.3.3. Соціальне підприємництво ……………………………………...… 166

3.4. Оцінка прийнятності соціальних проектів для суспільства …………...… 170

Резюме ………………………………………………………………………….... 179

Список використаних джерел ………………………………………………….. 182

РОЗДІЛ 4. ТЕХНОЛОГІЗАЦІЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СОЦІАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ ……………………………………………. 189

4.1. Сутність технологізації управління соціальними проектами …………… 190

4.2. Технологічний процес розроблення соціального проекту ………...…….. 197

4.3. Аналіз проблемного поля соціального проекту: конвергенція

соціальних технологій ……………………………………………………...…… 210

4.3.1. Діагностика соціального розвитку ……………………………...… 212

4.3.2. Технологія «Форсайт» у соціальному прогнозуванні ………...…. 215

4.3.3. Аналіз заінтересованих сторін проекту ……………………….….. 220

4.3.4. Обґрунтування доцільності соціального проекту ……………..… 229

4.3.5. Логіко-структурна матриця проекту …………………………...… 245

4.4. Аналіз здійсненності соціального проекту ……………………………..… 252

4.4.1. Опис продукту соціального проекту ……………………………... 254

4.4.2. SWOT-аналіз продукту проекту …………………………………... 256

4.4.3. Маркетингова стратегія соціального проекту ………………….... 260

4.4.4. План виробництва продукту та бюджет соціального проекту …. 265

4.5. Планування проектних дій ………………………………………………… 273

Резюме ………………………………………………………………………….... 282

Список використаних джерел ………………………………………………….. 285

РОЗДІЛ 5. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ …...….. 295

5.1. Ідентифікація ризиків соціального проекту ……………………………… 297

5.2. Якісне та кількісне оцінювання ризиків соціального проекту ……….….. 309

Резюме ………………………………………………………………………...…. 328

Список використаних джерел ………………………………………………….. 329

ПІСЛЯМОВА ……………………………………………………………………. 332

Додаток А. Опис соціальної проблеми ……………………………………...…. 336

Додаток Б. Структурно-логічна матриця …………………………………...…. 345

Передмова

Сучасні соціальні реформи в Україні, метою яких є підвищення ефективності соціальної політики уряду, передбачають модернізацію сфери соціального забезпечення і соціального захисту, створення нових або реорганізацію багатьох існуючих соціальних установ, впровадження нових видів і методів соціальної роботи. Масштабність та інноваційність соціальних реформ потребують відповідних механізмів їх впровадження, тому надзвичайно актуальним стає використання такого потужного інструменту управління змінами у суспільстві як проектний менеджмент.

Соціальні проекти розробляються для задоволення потреб громадян або вирішення певних соціальних проблем шляхом зміни соціальної ситуації. Причиною розробки соціальних проектів здебільшого є такі проблеми, що, по-перше, мають суперечливі різновекторні тенденції розвитку, і по-друге, потребують адекватного вирішення. При цьому своєрідність соціальних проектів виражається в тому, що головним експертом при їх оцінюванні виступає не держава або замовник проекту, а суспільство. Тому прийнятність варіантів вирішення соціальних проблем для цільових груп проекту та населення того регіону, для якого він розробляється, повинна бути одним із індикаторів якості соціального проекту.

Результатом активного впровадження методології проектного менеджменту в соціальну сферу стали численні соціальні програми і проекти, тому надзвичайно актуальним стає питання оцінки їх якості і доцільності.

На сей час розроблено кілька підходів до соціального проектування, виокремлено структурні складові соціального проекту, ретельно розглянуто проблеми цілепокладання в соціальному проектуванні, виявлено оптимальні схеми реалізації соціального проекту та його фінансування, формування проектної команди та організації діяльності учасників проекту, описано проведення у рамках соціального проектування соціальних досліджень тощо. Проте в наявних роботах відсутні практичні методики розроблення й управління соціальними проектами та оцінки їх цінності і прийнятності для суспільства.

У представленому монографічному дослідженні йдеться про специфічну технологію управління соціальними проектами, що формується зараз як міждисциплінарна методологія з елементів, які вже існують в сформованих парадигмах стратегічного планування, соціального прогнозування і проектування, управління інноваційними та інвестиційними проектами, і здатна забезпечити методичне вирішення проблеми ефективності соціальних реформ.

Дана монографія акумулює результати багаторічних досліджень колективу науковців кафедри управління проектами Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України, присвячених найбільш актуальним проблемам розроблення та управління проектами в публічній сфері. На відміну від вузькоспеціалізованих видань, вона містить досить широке коло досліджуваних проблем, тісно пов’язаних із соціальним проектуванням як видом проектної діяльності, інституціональним забезпеченням проектної діяльності соціального спрямування, управлінням соціальними проектами у форматі публічної політики, технологізацією проектної діяльності в соціальній сфері та управлінням соціальними ризиками. При обґрунтуванні основних наукових положень та уявлень, визначенні методологічних і методичних підходів, розробці прогнозних оцінок щодо прийнятності населенням соціальних проектів, їх доцільності й здійсненності, автори спиралися на власні теоретико-методологічні напрацювання, наукові здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених з урахуванням чинних законодавчих та нормативно-правових документів України, а також на інформацію міжнародних організацій.

Досягнення цілей соціального розвитку обумовлює необхідність застосування проектного підходу до комплексного вирішення завдань соціальної політики держави згідно з вимогами формування конкурентоспроможної економічної системи. Враховуючи важливість цього завдання, автори здійснили ретельний теоретико-методологічний аналіз системи управління соціальними проектами та механізмів їх фінансування, запропонували технологічний процес розроблення соціального проекту з обґрунтованими методиками оцінки його доцільності й здійсненності з акцентом на аналіз заінтересованих сторін і соціальну ефективність інвестицій, розробили методику кількісної та якісної оцінки ризиків соціального проекту.

Саме з огляду на це авторський колектив узагальнив накопичений науковий досвід, поглибив розробку фундаментальних і прикладних проблем соціального проектування і управління соціальними проектами, як провідного напряму забезпечення ефективності і результативності соціальних реформ, розробив науково-обґрунтовані рекомендації щодо розроблення соціальних проектів з наведенням прикладів з успішно реалізованих проектів.

Монографія підготовлена авторським колективом у складі:

Безверхнюк Т.М. (передмова, післямова, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.5);

Левицький А.О. (2.3., 4.3.3);

Пєклун К.В. (1.1, 1.2);

Руда І.В. (2.4, 3.3, 4.4);

Сенча І.А. (2.4, 3.4, 4.4, 5);

Сивак Т.В. (3.1, 3.2, 3.3).

Р озділ 1.

Одним з ключових чинників сталого розвитку України й ефективним інструментом реалізації державної соціальної політики є проектний підхід, що спирається на концепцію створення цінності проекту. Аналіз сучасної практики державного управління свідчить про те, що близько 45% всієї суспільно-корисної діяльності органів влади реалізується через проекти й програми, які є значною мірою проектно-орієнтованими. Тому, для стабільного соціального розвитку територіальних громад й ефективного функціонування бізнесу, суб’єкти державної влади мають використовувати науково обґрунтовану методологію та інструментарій управління проектами.

Теоретико-методологічні дослідження методології управління соціальними проектами та програмами, використання її як механізму державного управління сталим соціальним розвитком, набувають особливої актуальності в сучасних умовах.

Умови й проблеми формування соціально-орієнтованої держави досліджувалися багатьма науковцями. Теоретико-методологічні проблеми розвитку соціальних систем вивчалися такими відомими науковцями, як: У. Бек, Л. Берталанфі, А. Гальчинський, Н. Луман, Т. Парсонс, І. Пригожин, П. Сорокін, М. Хазан. Вагомий внесок у вивчення соціальних проблем суспільства і розробку наукових концепцій державного управління соціальним розвитком на основі інновацій зробили науковці І.В. Бестужев-Лада, В.В. Бурега, В.Є. Воротін, О.М. Головінов, І.В. Голято, Г.К. Губерна, В.Б. Дзюндзюк, В.А. Ільяшенко, М.Д. Кондратьєв, С.В. Мочерний, О.С. Поважний, В.І. Токарева, А.В. Шевчук, інші. Регіональні аспекти соціальних відносин й управління галузями соціальної сфери досліджено в наукових працях Б.І. Адамова, Н.Г. Діденко, В.В. Дорофієнка, В.М. Лобаса, М.О. Макарова, В.Л. Пілюшенка, С.Ф. Поважного, О.І. Черниш. Аналізом проблем, пов’язаних з природою і практикою управління соціальними ризиками, займалися У. Бек, М. Дуглас, Н. Луман, О.М. Князева, С.П. Курдюмов, О.М. Яницький. Розробці та впровадженню методології управління проектами в сферу державного регулювання соціального розвитку присвячено багато праць як вітчизняних, так і іноземних фахівців, – С.Д. Бушуєва, В.М. Буркова, В.І. Воропаєва, І.І. Мазура, О.В. Макарова, О.В. Пономарьової, Г.Л. Ципес, В.Д. Шапіро та інших. Питання методології й понятійного апарату соціального проектування ретельно досліджені відомими науковцями-соціологами Г.А. Антонюком, Т.М. Дрідзе, В.І. Курбатовим, Р.В. Леньковим, В.А. Луковим, І.В. Петровою, Е.А. Самбуровим, В.М. Сафроновою, Ж.Т. Тощенко та іншими вченими.

Аналіз наукового доробку у сфері прогнозування соціальних процесів, їх моделювання і управління, дозволяє розглядати соціальне проектування як провідну сферу інноватики. По-перше, тому, що в третьому тисячолітті майбутнє стає повноцінним предметом побудови та проектування, в якому проект, поруч із теорією, виконуватиме функції найважливішої форми організації наукового знання та його зв’язку з практикою. По-друге, проектування дає змогу не лише заповнити проміжок між теорією і практикою, а й здійснити процес «практизації» теоретичних розробок у якому проект набуває статусу інтегративного засобу перетворювальної діяльності. По-третє, проектувальна робота, реалізуючи перехід від сучасного до майбутнього, спричинює втілення потенційних тенденцій в актуальні за системою критеріїв процеси: врахування перспективних потреб, можливість реалізації завдань, соціально-екологічна доцільність та керованість, надійність та оптимальність засобів, соціальна ефективність і результативність.