5. Психологія мотивації. Мотиви і потреби особистості. Ієрархія мотиваційно-потребної сфери особистості. Мотивація самоактуалізація.

Кожна людина може вважати себе відокремленою від світу, „окремим світом”, однак тим не менш вона взаємопов’язана з ним безліччю „ниток”, функцію яких виконують мотиви – поява мотиву означає перетворення об’єкту навколишнього світу, що існує незалежно від людини, на предмет її діяльності.

Слово „мотивація” використовується в сучасній психології з двояким змістом: як позначаюче систему факторів, що детермінують поведінку (сюди входять, зокрема, потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення і т.д.), і як характеристика процесу, що стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні, як сукупність причин психологічного характеру, які пояснюють поведінку людини, її початок, спрямованість і активність.

Мотив – це те, що є стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукає до здійснення певних дій.

Потреба – це стан нестатку (потреби) людини у певних умовах, яких їй бракує для нормального існування і розвитку.

Потреба як стан особистості завжди пов’язана з наявністю в людини почуття незадоволеності, пов’язаного з дефіцитом того, що потрібно.

Потреба – пережитий стан внутрішнього напруження, яке виникає внаслідок відображення у свідомості нестатку і виступає джерелом активності.

Таким чином під мотивом можна розуміти внутрішнє спонукання осо-бистості до того чи іншого виду активності, пов’язане з задоволенням певної потреби.

Взагалі мотивація людини буває усвідомленою, тобто людина усвідомлює ті потреби і цілі, які керують її діяльністю, і неусвідомленою.

Загальновідомою є класифікація людських потреб за ієрархічно побудованими групами, послідовність яких вказує на порядок появи потреб в процесі індивідуального розвитку, а також на розвиненість у цілому мотиваційної сфери людини, яка була запропонована гуманістичним психологом А. Маслоу: у людини, відповідно до його концепції, від народження послідовно з’являються і супроводжують особистісне дорослішання сім класів потреб.

Представлена концепція, яка отримала назву „піраміда потреб Маслоу”, експериментально не підтверджена, проте приймається більшістю психологів як аксіома.

Ці потрети наступні:

-фізіологічні потреби(в їжі,питві,кисні,сні,т.д).

-потреба у прихильності,любові,приналежності до групи,

-потреба у повазі(схваленні,вдячності,визнанні,компентентності),

-пізнавальні потреби знати,вміти,розуміти,досліджувати,

-когнітивні і естетичні потреби,

-самореалізація.

Самоактуалізація особистості

Найбільше уваги Маслоу приділив проблемі самоактуалізації особистості.Він зробив припущення, що більшість людей, якщо не всі, потребують внутрішнього удосконалення і шукають його. На основі власних досліджень він зробив висновок, що прагнення до реалізації наших потенціалів є природнім і необхідним. І все-таки лише деякі (за оцінкою Маслоу, менше 1% населення), як правило, обдаровані люди досягають самоактуалізації.

Реалізація потреби в самоактуалізації потребує відкритості новим ідеям і досвідові.Маслоу стверджував, що діти, які виховувались в безпечній, дружній атмосфері, більш схильгі до того, щоб мати здорове уявлення про процес росту. Отже, в здоро­вих умовах (коли задоволенню основних потреб ніщо не загрожує) зростання приносить задоволення, і людина прагне стати настільки хорошою, наскільки дозволяють її здібності.

Якщо люди хочуть самоактуалізуватися, вони повинні подо­лати обмеження суспільства і свої дефіцитарні потреби і визначити свою відповідальність за те, щоб стати тим, чим вони здатні стати.

Маслоу визначив що людина прагне до досконалості і робить най­краще саме те, на що вона здатна. Це дослідження стало для Маслоу основою для описання самоактуалізованої людини як моделі оптимального психічного здоров'я. Виходячи зі свого дослідження, Маслоу прийшов до висновку, що самоактуалізувати люди мають наступні характеристики:

-Більш ефективне сприйняття реальності.Прийняття себе, інших і природи.Безпосередність, простота і природність.Центрованість на проблемі.Незалежність і потреба у відокремленості.Автономія: незалежність від культури і суспільства.Свіжість сприйняття.Вершинні, або містичні переживання.Суспільний інтерес.Глибокі міжособистісні стосунки.Демократичний характер.Розмежування засобів і цілей. Філософське почуття гумору.Креативність.Опір окультурненню.

Маслоу здобув високу оцінку як психолог, який серйозно дос­ліджував позитивні виміри людського досвіду і, що важливо, сфор­мулював свої ідеї як для широкого кола громадськості, так і для своїх ерудованих колег-психологів. Він мріяв про суспільство, яке дозво­лило б нам піднятись самим, а також підняти наше відношення один до одного на істино гуманістичний рівень.'!