Тема: Технологія диференційованого навчання молодших школярів

План

1. Індивідуалізація і диференціація навчання

2.Психолого-педагогічні основи диференційованого навчання

3.Види внутрішньо класної диференціації за Логачевською С.О.

4. Диференціація навчальної роботи на різних етапах уроку

5. Диференційовані домашні завдання

Основні поняття: індивідуалізація, диференціація, індивідуальний підхід, диференційований підхід.

1. Індивідуалізація і диференціація навчання

Індивідуалізоване навчання — це вид навчання, що базується на принципі індивідуалізації та педагогічній технології індивідуалізації навчання, яка передбачає врахування індивідуальних особливостей учнів як в середині гомогенних груп, класів, так і гетерогенних.

Індивідуалізація навчання в педагогічній енциклопедії визначається як «...організація навчального процесу, за якої вибір способів, засобів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їхніх здібностей та умінь».

Під індивідуалізацією навчання розуміють:

1) принцип врахування індивідуальних особливостей окремих учнів в інтересах розвитку їхніх нахилів та здібностей;

2) педагогічну технологію навчання, що забезпечує реалізацію принципу індивідуалізації.

Аналіз різних підходів до проблеми диференціації дає змогу виділити її основні особливості:

1. Диференціація передбачає обов'язкове врахування індивідуальних особливостей учнів.

2. Індивідуалізація в умовах класно-урочної системи здійснюється через диференціацію навчання.

3.Мета диференціації — створення оптимальних психолого-педагогічних умов для виявлення і розвитку нахилів і здібностей кожного учня.

4.Вона передбачає створення принципово нової педагогічної технології навчання, яка сприятиме широкому впровадженню ідей диференціації в практику роботи школи.

5.Методи навчання в умовах диференційованого навчання змінюються відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів та змісту навчання.

6. Диференціація оптимізує, гуманізує процес навчання, дає можливості для розвитку творчих здібностей учнів, забезпечує їхню максимальну пізнавальну активність на основі самостійної роботи, постійного зворотного зв'язку, об'єктивізації контролю та оцінки знань.

Враховуючи зазначені особливості, можна визначити диференціацію як:

1) принцип врахування індивідуально-типологічних особливостей учнів в інтересах розвитку їхніх нахилів і здібностей;

2) педагогічну технологію навчання, що забезпечує реалізацію принципу диференціації.

Тобто, поняття «індивідуалізація» і «диференціація» не є синонімами, проте взаємопов'язані і взаємообумовлені.

Спираючись на основні положення психологів і дидактів, які розрізняють ці поняття, під диференційованим навчанням будемо розуміти вид навчання, що базується на принципі диференціації та педагогічній технології диференційованого навчання, яка передбачає створення різних умов навчання для різних шкіл, класів, груп з метою врахування як індивідуальних особливостей, так і домінуючих особливостей їх контингентів.

Сукупність психолого-педагогічних установок (умов) педагогічної технології диференційованого навчання на уроці можна подати таким чином:

1. Учень як суб'єкт навчання, центральна фігура навчального процесу.

2. Діагностика індивідуально-типологічних особли­востей учнів, виділення індивідуально-типологічних груп учнів за обраними критеріями.

3. Диференціація змісту навчального матеріалу за рівнем складності та загальності.

4. Забезпечення провідної ролі методу самостійної роботи на уроці. Варіювання типів самостійної роботи, методів її перевірки та оцінювання відповідно до індивідуально-типологічних особливостей учнів.

5. Відповідність технології навчання виділеним індивідуально-типологічним особливостям учнів.

6. Стимулювання позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Отже, аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури дає можливість зробити висновок про те, що, по-перше, існують різні підходи до розгляду проблеми диференціації навчання і в результаті цього — різні дефініції базових понять проблеми. Це пов'язано з такими причинами:

— багатоплановістю і багатоаспектністю проблеми диференціації навчання;

— різноманітністю предметів дослідження, що цікавлять різних авторів, і відповідного прийняття за основу понять різних компонентів навчального процесу.

По-друге, в сучасній педагогічній науці чітко простежується системно-технологічний підхід до розв'язання проблеми .диференційованого навчання на уроці.

Практично прийнятою педагогічною технологією диференційованого навчання: молодших школярів є технологія, розроблена С.О.Логачевською