Виховна функція.
В процесі навчання формується світогляд (система наукових знань про людину, природу, суспільство), а це є підґрунтям для виховання моральних якостей особистості.
В процесі навчання формуються такі моральні риси (якості):
почуття обов’язку;
почуття відповідальності;
почуття доброти, гуманізму;
активна позиція, щодо навчання тощо.
5.
Логіка навчального процесу
Процес навчання, оскільки він безпосередньо ґрунтується на розумовій діяльності, має спиратися на певні закони мислення. На цьому і побудована логіка навчального процесу.
Логіка навчального процесу – це оптимально-ефективний шлях мислительної діяльності учня від попереднього рівня знань, умінь і навичок та розвитку до прогнозованого рівня знань, умінь і навичок та розвитку.
Логіка навчальної діяльності включає такі компоненти:
розуміння та усвідомлення пізнавальних завдань;
оволодіння знаннями;
формування вмінь і навичок;
застосування знань;
аналіз і оцінка навчальної діяльності.
Попередній рівень знань, умінь, навичок та розвитку особистості зумовлюється рівнем навченості і розвитку особистості на певний час. Прогнозований (потрібний) рівень визначається навчальними програмами стосовно конкретної теми, розділу і навчальної дисципліни в цілому.
6.
Структура процесу учніння
Структура навчального процесу.
Учіння має структуру, яка зумовлена закономірностями пізнання і логікою навчального процесу. Основні етапи процесу учіння відображені в схемі.
Усі компоненти процесу учіння не можна розглядати як лінійну систему. Тут чітко проглядається взаємозв’язок між усіма структурними елементами такої системи. Тому моделювання процесу навчання на будь-якому рівні має спиратися на особливості такої структури.
Сприймання є початковою ланкою процесу учіння. Людина може сприймати явища і процеси оточуючої дійсності безпосередньо за допомогою органів відчуттів чи інформацію про них у вигляді вербальної дії учителя або друкованого тексту, комп’ютерного відтворення. Щоб процес був ефективним, необхідно, виходячи з логіки навчального процесу, забезпечити розуміння учнями необхідності тих чи інших знань. Тому уже на цьому етапі певну роль відіграє практика, виступаючи своєрідним поштовхом в організації процесу пізнання. Важливе місце тут посідає мотивація пізнавальної діяльності.
Наступний етап – розуміння. Це, щонайменше, проникнення у сутність явищ і процесів, встановлення зв’язків між частинами цілого, між фактами і процесами, з’ясування причин, що викликають те чи інше явище.
На цьому етапі формується свідомість учнів, розвивається їх інтелектуальні можливості та інтереси. З іншої сторони розуміння – важлива сходинка до успішності запам’ятання. Тому не варто упереджувати запам’ятання процесу осмислення і усвідомлення.
По-перше, це становить значний психологічний бар’єр перед запам’ятанням, а по-друге, веде до догматизму у навчальній діяльності. Учнів необхідно спонукати запам’ятовувати не весь обсяг навчальної інформації, а найбільш суттєве, те, що становить основу оволодіння новим навчальним матеріалом і необхідне для формування наукового світогляду та конкретної практичної діяльності. Такий підхід зумовлений в першу чергу тим, що процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками відбувається у формі спіралі, в якій попередньо набуті знання, вміння і навички є основою, своєрідною сходинкою для поступального руху вперед у пізнавальній діяльності стосовно теми, розділу, навчальної дисципліни в цілому.
Завершується окремий етап учіння узагальненням і систематизацією.
Узагальнення передбачає уявне виділення певних властивостей, що належать деякому класову предметів, перехід від окремого до загального.
Систематизація – мислительна діяльність, в процесі якої знання про виучувані об’єкти організовуються в певну систему на основі обраного принципу. Та це можливо лише на основі достатньої розумової праці на попередніх етапах навальної діяльності. Тут суттєво сформулювати закони, правила, виділити закономірності, бачити їх взаємозв’язок з більш загальними явищами в логічній структурі навчальної дисципліни.
На всіх етапах процесу учіння практика є своєрідним психічним і логічним камертоном пізнавальної діяльності. Одночасно застосування знань, умінь і навичок виступає завершальним етапом певного циклу учіння стосовно конкретної теми. Якщо учень не бачить виходу знань у практику, то це породжує абсурдність учіння, гальмує пізнавальну діяльність.
Термінологічна довідка:
Сприймання – відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, діючих у цей момент на органи відчуття.
Розуміння – встановлення зв’язків між явищами та процесами, з’ясування складу, призначення, розкриття причин явищ або розкриття різноманітних залежностей.
Узагальнення – передбачає виділення та об’єднання загальних значних рис предметів і явищ.
Застосування – забезпечує міцне запам’ятовування, поглиблює знання, здійснює їх перенесення на основі ситуації, розкриває навчально-пізнавальні вміння та навички.
Застосування – вміння застосовувати знання на практиці у навчальному процесі та в житті.